Розгром

Страница 7 из 29

Багряный Иван

ГРИЦЬ обернув мольбет...

— Дядя Гриць показує коники... — прошепотів Борис до матері.

ОРТСКОМЕНДАНТ і ЛЯЙТЕНАНТ аж тепер по справжньому заскочені. Ортскомендант аж заворушив вільгельмівськими вусами:

— О, майне ґелібте!.. Як жива!... Чудесно... Яка подібність... Ні, це не можливо — із звичайної, манюнької фотокартки!.. Зробити в кольорах і так вгадати!.. (через перекладчика) — Як ти це зробив?

— "Як ти це зробив?" — повторив, як луна, долметчер.

ГРИЦЬ удав, що не розуміє, збираючи пензлі. А ОРТСКОМЕНДАНТ відразу й забув про нього, ляпнув задом на стілець біля рояля, гримнув лядою над клявішами і враз урізав — "БОЖЕ, ЦАРЯ ХРАНІ"... Урізав з усієї сили ще й натиснувши на педаль...

Гриць подивився довгим поглядом на Катрю, потім на Ольгу...

ОЛЬГА усміхнулась стомлено:

— "Боже, царя храні" ...Чудесно... — і закусила губу.

ОРТСКОМЕНДАНТ помітив і почув — і засміявся задоволено, до Ольги:

— Так... "БОЖЕ, ЦАРЯ XРАНІ" ... Це ваш гімн... Я знаю ще з першої війни, вивчив від рюський офіцер... Це був ваш гімн. І це буде ваш гімн!..

— Дякую... (це Ольга чемно й стримано). — "Маєш уряд"... — буркнув Гриць, не розгинаючись від пензлів.

А КАТРЯ нарешті струснула плечима і заплющила очі, нагло закотивши їх під лоба... Та й розплющила враз — комендант хряпнув лядою рояля.

ОРТСКОМЕНДАНТ, хряпнувши лядою і прибивши нею те "Боже, царя храні":

— Ну, досить... — глянув на Матіса.

МАТІС саме, пройшовшись стеком по книгах на полицях, як по струнах, вийшов на середину і став, мов бугай, натягаючи рукавичку.

— Віфіль бецален? — обернувся Ортскомендант до Гриця.

— "Скільки платить?" — повторив долметчер.

ГРИЦЬ випростався, нахмурив чоло, провів по ньому рукою, збираючись з думками:

— Я... просив би, якщо можна, заплати не грішми... Я хочу всього літр олії і два кіло соли за все... Дайте розпорядження...

Долметчер перекладав недбало, а Гриць закінчив:

— Я маю гроші — але не маю життьових засобів...

— Нур ґельд!.. — обрізав злісно Ортскомендант.

— "Грішми!" — так само злісно повторив долметчер.

— Добре...

— Віфіль бецален?.. Но!..

ГРИЦЬ подумав хвилинку погноблено, чи складаючи фразу по-німецьки...

— Сколько плотіть?! Жівей! — підігнав долметчер-москаль. — Ілі ти тоже не понімаєшь по-русскі?!.

ДРУГИЙ долметчер порвався щось сказати, але ПЕРШИЙ його обрізав призирливо:

-Ви стойтє себе...

ГРИЦЬ раптом промовив по-німецькі:

— Фюнфціґ марк фюр єдес більд... (та й похопився) — По п’ятдесят марок кожна...

— Вас?!?.. — як не скрикнуть обидва коменданти. Ортскомендант аж підскочив, а фельдкомендант ляснув себе стеком по халяві, наче вистрілив.

— Фюнфціґ марк єдес більд??!..

Запанувала тиша.

— Фюнфціґ марк цузамен! — прорік Матіс призирливо, безапеляційно.

ДОЛМЕТЧЕР так само призирливо:

— Зрозумів?.. Це тобі не Сталіна малювати...

ГРИЦЬ зблід. Посміхнувся самими кутиками губів і до долметчера, гордо випроставшись:

— Перекладіть... Скажіть, що я зле володію німецькою мовою і мене зле зрозуміли... Я хотів сказати — "фюнф ціґ пфеніг фюр єдес більд"... по 50 феніків кожна... Разом — дві марки і 50 феніків...

ДОЛМЕТЧЕР переклав.

— Ґут, — сказав Ортскомендант і вийняв гаманець. Поки він вибирав дві марки і добирав старанно 50 феніків дрібними, ДОЛМЕТЧЕРИ зняли чотири картини із стін і підійшли до мольберта по п’яту...

— Пробачте, будь ласка, — промовив Гриць через долметчера до Ортскоменданта чемно, хоч і безвиразно кладучи плату на стілець. — Цей портрет ще не зовсім сухий... Коли б не попсувався...

— А скільки ще йому сохнути?

— Чотири–п’ять днів...

— Ґут...

Лаштуються виходити. Долметчери вже в дверях тримають картини, мов би святі образи, на руках. МАТІС щільно натягає рукавички, дивлячись з-під лоба на Ольгу. Тоді ОРТСКОМЕНДАНТ звернув раптом увагу на ГРИЦЯ:

— Гм... (обійшов його кругом, розглядаючи милицю та порожній рукав полотняної сорочки, покрутив головою — і враз запитав усторч, суворо, офіційно:)

— Солдат?!.

— Ні...

Всі — і німці й долметчери перезирнулися змислово: — "Гм", "Гм"...

— Красний солдат?... Большевик?..

— Ні...

— А руку й ногу де одбіг? А ?.. (єхидно так, ловлячи на брехні).

— На Біломорканалі... Іх вар цен яре ін большевістен ґефенгніс гевезен...

— А-а ..Ґут... — Ще раз глянув на портрет своєї любки.

— Унд віфіль таґе вартен?

— Фір-фюнф...

Ортскомендант незадоволеио і швидко-швидко щось забелькотав. Долметчер (ДРУГИЙ) переклав суть того белькотання:

— Щоб був готовий за два дні!

— Але ж...

— Наказ!!. Розумієш "наказ"?.. Як не висохне — будеш повішений.

І ВСІ РУШИЛИ. Останній МАТІС, коло ОЛЬГИ зупинився і довго дивився їй в обличчя з-під лоба, в її одверті, чисті, сміливі очі. І раптом:

— Звідки ТИ знаєш моє прізвище?

— Я щодня читаю Ваші прекрасні відозви до українського населення, підписані Вашим прізвищем...

МАТІСОВІ пересмикнуло обличчя від того надто чемного і тим самим убійчого жіночого контральта. Впиваючись очима, аж подався вперед:

— А де твій муж? Большевик?

ОЛЬГА витримала погляд спокійно:

— На Сибіру... В концтаборі...

— Та-ак?.. (не то здивовано, не то задоволене) — Як ти називаєшся?

— Ольга.

— А-а... Ґут!.. — рушив до дверей. Але зупинився, щось надумавши, обернувся:

— Гм... (і повільно значуще) — Звідки знаєш так німецьку мову? (а очима пильно). Ну?..

— Я люблю мову Ґете, Шіллера, Шпенґлера, Ніцше...

МАТІС збуряковів, роздратовано поляпав враз стеком тихо по плащі:

— Я спитав — звідки ти знаєш мою мову?!

ОЛЬГА щиро здивувалась:

— А чому б мені не знати вашої мови, герр?..

Стек затремтів і заходив жвавіше, та МАТІС лиш засопів. Налаштовуючись на допит, він помітно закіпав, сперся ногою на стілець:

— Прошу не забуватись... Я спитав звідки ти знаєш мову?.. Ти — жидівка?!.

ОЛЬГА зблідла від обурення, але володіла собою, промовила тихо й спокійно:

— Мову я знаю змалку...

— Гм... (ІІризирливо) — як матірню мову, значить!.. Хто ж твоя мати?

Тут ОЛЬГА, як кажуть, зірвалась, — з досадою і зненавистю наставилась очима на Матіса, знизала плечем ("От ще пристав чорт !")... А тоді стріпнула головою з викликом, примружившись:

— Моя мати??. Добре! (і майже крикнула йому в лице енергійно, аж з сльозами в голосі, гордо піднісши голову) — МОЯ МАТИ (павза) БАРОНЕСА... ТАК, БАРОНЕСА фон... фон УРАБАН!!.