– Черрі забрала її ... обривки, – вставила Марго.
Вульф не звернув на неї уваги.
– Тим часом я передзвонив решті заінтересованих осіб – місіс Джером і її сина, міс Дікі, міс Квон, містера Хетча і містера Кірнана – і запросив їх зібратися у мене в чверть на сьому. Я сказав усім, що містер Гудвін має певні відомості, котрі збирається передати до поліції, – що є неправдою, в той час, як мені видається, що доцільніше спершу поговорити з ними.
– Говорив же я вам, – пробурмотів Хетч.
Вульф пропустив і ці слова крізь вуха.
– Друге доручення містеру Пензеру містилося в наступному. Він мусив доставити деякі послання. Сьогодні вранці він сам написав їх під мою диктовку на листках простого паперу, котрі потім розіклав по конвертах з надписаними адресами. Всі послання були абсолютно ідентичними. Текст був такий: "Коли я вчора перевдягався, я помітив Вас через шпарину в дверях і побачив, що Ви зробили. Хочете, щоб я повідомив про це в поліцію? Будьте сьогодні ввечері о 6.30 біля справочної вокзалу Гранд Сентрал. Я підійду до вас і промовлю пароль "Святий Нік.– Хай йому грець! – вразився Кремер. – Так ви зізнаєтеся в цьому?
Вульф кивнув.
– Я заявляю про це, щоб усі чули. Всі послання були підписані "Санта Клаус". Містер Пензер супроводжував посильного, який доставляв їх, і особисто переконався, що всі послання потрапили до потрібних рук. Зазначте, я аж ніяк не діяв навмання, як вам могло показатися. Якщо один із цих людей задумав отруїти Боттвайля, то отруту, скоріше за все, підкинули у пляшку якраз тоді, коли волоцюга вдягався у костюм Санта Клауса. Міс Квон розповіла мені – і вже, напевне, повідомила вам, – що містер Боттвайль завжди пропускав келишок перно після обіду. Оскільки ніхто заздалегідь не знав про те, що на вечірці з'явиться Санта Клаус, дуже вірогідно, що вбивця повірив би в те, що за ним спостерігали, і тоді, звісно, не встояв би перед тим, щоб зустрітися з автором послання. Отож, самі бачите, підстави сподіватися на те, що хтось клюне на мою наживку, були вельми серйозні. Питання було тільки в одному: хто саме?
Вульф зупинився, щоб налити собі пива. Я запідозрив, що він навмисне вичікує, чи не спробує хто-небудь заперечити або виправдатися. Однак, усі мовчали, навіть, Кремер немов у рот води набрав. Всі сиділи і напружено витріщалися на Вульфа. Я ж думав про те, як спритно він випустив одну подробицю: адже Черрі Квон певно не отримала послання від Санта Клауса. Вона надто багато про нього знала.
Відставивши пляшчину вбік, Вульф звернувся до Кремера:
– Я, звісно, ризикував, що, отримавши цього листа, до вас може звернутися не одна людина, а більше, проте навіть у тому випадку, якби запідозрили розіграш, ви б захотіли знати, хто його затіяв, і послали б когось разом з вашим супроводжуючим на зустріч з Санта Клаусом. За винятком убивці, до вас міг звернутися будь-хто з них; але тільки вбивця відправився б на вокзал, не повідомивши поліцію про одержане послання. Таким чином, якщо серед цих шістьох крився вбивця, і якщо Санта Клаус мав можливість пізнати його в кабінеті Боттвайля, то викриття настало б неминуче. Сол, тепер ви можете доповісти про те, що відбулося далі. Ви ж вели спостереження за справочною?
Шиї дружно повернулися, і погляди всіх присутніх спрямувалися на Сола Пензера.
Сол кивнув.
– Так, сер. Я вів спостереження від двадцяти хвилин на сьому. Мені знадобилося три хвилини, щоб засікти трьох співробітників кримінальної поліції, котрі розосередилися по всьому залу. Не певен, пізнали вони мене, чи ні. О шостій двадцять вісім я побачив Альфреда Кірнана, котрий підійшов до справочної і зупинився футах в десяти від неї. Я вже зібрався було підійти і вступити з ним у розмову, як раптом побачив Марго Дікі, котра увійшла з боку Сорок другої вулиці. Вона направилася до справочної, зупинилася футах у тридцяти від неї і стала роззиратися навсібіч. На той випадок, якщо прийде не одна людина, а більше, в тому числі міс Дікі, я мав ваші розпорядження, тому я наблизився до неї і промовив: "Святий Нік." Вона запитала: "Хто ви такий і що вам від мене потрібно?" Я сказав: "Прошу вибачення, я зараз повернусь," а сам покинув її, підійшов до Альфреда Кірнана і сказав: "Святий Нік." В ту ж мить він підніс руку до вуха, і мене оточили ті троє, котрих я вже розпізнав, а потім нагодилися ще двоє і слідом за ними сержант Стеббінс і інспектор Кремер. Я боявся, що міс Дікі спробує втекти, і вона навіть рвонулася було в сторону, але поліцейські, котрі бачили, як я підходив до неї, заступили їй шлях.
Сол зупинився, тому що сидівший поруч з ним Перлі Стеббінс раптом устав, ступив убік і зупинився за спинкою крісла, в якому розміщалася Марго Дікі. Мені це видалося зайвим, бо сам я сидів на відстані витягнутої руки від неї, і мені нічого не заважало схопити Марго, якби їй зненацька здумалося зірватися з місця. Втім, Перрі завжди зневажливо ставився до чужих почуттів, особливо до моїх.
Сол підбив підсумки.
– Природно, мене зацікавила передусім міс Дікі, адже поліцейські накинулися на мене по сигналу, отриманому від Кірнана. Одначе, міс Дікі вже була в їхніх руках, тому я не хвилювався. Нас відвели до кімнати позаду камери зберігання, і почали мене допитувати. Проте, я суворо тримався ваших розпоряджень. Я торочив, що не стану відповідати на запитання і взагалі не відкрию рота, допоки нас не доставлять до Ніро Вульфа, мотивуючи це тим, що виконував ваші накази. Коли вони зрозуміли, що я твердо стою на своєму, нас посадовили у дві поліцейські машини і привезли сюди. Що-небудь ще?
– Ні, – сказав Ніро Вульф. – Прийнятно.
Він повернувся до Кремера.
– Я гадаю, що містер Пензер вірно оцінив дії містера Кірнана? Він подав вашим людям сигнал? Отже, містер Кірнан звернувся до вас і розповів про отримане послання?
– Так. – Кремер дістав з кишені сигару і м'яв її пальцями. Я помітив, що він майже завжди робить так у тих випадках, коли відчуває гостре бажання задушити Вульфа. – І не він один. До нас прийшли ще троє – місіс Джером, її син і Хетч.
– А міс Дікі – ні?
– Ні. Як і міс Квон.
– Міс Квон, судячи з усього, боролася з собою, і я її розумію. Вчора ввечері вона поскаржилася мені, що на її погляд, уявлення поліції про азіатів надто спрощені. Що ж стосується міс Дікі, то я зовсім не здивований. По причині, яка вас не обходить, я навіть задоволений. Як я вам вже сказав, за словами міс Дікі, Боттвайль розірвав дозвіл на шлюб і викинув обривки в корзинку для паперів, але містер Гудвін не знайшов їх там, хоча корзинку не витрясали від четвера. Важко уявити, навіщо комусь могло знадобитися виймати ці обривки з корзини; тобто міс Дікі скоріш за все збрехала. Тоді і все решта, сказане міс Дікі містеру Гудвіну, викликає підозру.