Глава 7
Гості прийшли вчотирьох. Вони зібралися у проміжку від чверті сьомої до двадцяти хвилин на сьому. Першими з'явилися місіс Перре Портер Джером І її синок Лео, затим – Черрі Квон, а останнім прибув Еміль Хетч. Місіс Джером по-хазяйському розвалилася в червоному шкіряному кріслі, але з приходом Черрі я пересадив її разом з незмінною норкою в одне з жовтих крісел. Я цілком припускав, що в близькому майбутньому Черрі може сидіти вже не в кріслі, а на стільці, причому – особливої конструкції, з підведеними до нього дротами, – а все ж вважав, що вона в червоному кріслі виглядає краще, ніж місіс Джером. До половини сьомої, коли я облишив їх, щоб зазирнути в їдальню, ніхто зі всієї шановної компанії не перекинувся, навіть, словом ні з ким із присутніх.
Коли я зайшов до їдальні, Вульф якраз прикінчив чергову пляшку пива.
– Шоста година тридцять одна хвилина, – проголосив я. – Всього четверо. Кірнан і Марго Дікі так і не з'явилися.
– Прийнятно. – Вульф підвівся. – Вони пробували з'ясувати у тебе, в чому справа?
– Тільки двоє – Хетч і місіс Джером. Я, слідуючи вашим вказівкам, сказав, що вони почують це з ваших вуст. Ніяких надприродних зусиль мені це не коштувало, бо я не маю поняття про те, що ви затіяли.
Вульф важко потупав до кабінету, я подріботів слідом. Хоча, за виключенням Черрі, ніхто з гостей не знав, що Вульф розливав їм шампанське, представляти його мені нікому не знадобилося – вони усі познайомилися з Вульфом під час справи по розшуку вкрадених гобеленів. Обійшовши крісло, в котрому сиділа Черрі, Вульф обернувся до гостей обличчям, привітався, пройшов за свій стіл і всівся у своє величезне крісло.
– Не стану дякувати вам за те, що ви зібралися, – сказав він. – Ви прийшли не заради мене, а заради своїх власних інтересів. Я послав...
– Я прийшов, – втрутився Хетч, який був похмуріший за хмару, – тільки для того, щоб дізнатися, що ви замислили.
– Дізнаєтесь, – запевнив його Вульф. – Я передав кожному з вас однакове запрошення, в якому мова йшла про те, що містер Гудвін має певні свідчення, що являють великий інтерес для поліції. Далі там говорилося, що містер Гудвін збирається не пізніше сьогоднішнього вечора передати ці свідчення до поліції, але я умовив його почекати доти, допоки я переговорю з вами. Спершу, ніж я...
– Я не знала, що тут буде ще хтось, – перервала місіс Джером, кинувши розлючений погляд на Черрі.
– Я також, – понуро вимовив Хетч, похмуро дивлячись на місіс Джером.
Вульф пропустив обидві репліки повз вуха.
– Послання, передане міс Квон, трохи відрізняється від тих, котрі отримали ви, але для вас це неважливо. Спершу, ніж я скажу вам, які саме свідчення має містер Гудвін, я хотів би дещо у вас запитати. Наскільки я розумію, будь-хто з вас, включно з міс Дікі і містером Кірнаном, які, вочевидь, приєднаються до нас пізніше, – мав можливість отруїти пляшку містера Боттвайля. Знайдуться серед вас бажаючі заперечити цей факт?
Черрі, місіс Джером і Лео хором почали заперечувати. Хетч тільки похмуро глядів перед собою.
Вульф припідняв руку долонею назовні.
– Тихіше, будь ласка. Я нікого з вас не звинувачую. Я хотів сказати лиш те, що жоден з вас, включно з міс Дікі і містером Кірнаном , не може довести, що не мав можливості підкинути отруту в пляшку. Хіба не так?
– Нісенітниця! – пирхнув Лео Джером. – Отруту в пляшку підкинув той тип, що нарядився Санта Клаусом. Більше нікому. Я весь час був разом зі своєю матір'ю і Боттвайлем, спочатку в майстерні, а потім у його кабінеті. Я можу це довести.
– Але Боттвайль мертвий, – нагадав Вульф, —— а ваша матір – ваша матір. А чи не піднялися ви до кабінету трішки раніше, ніж вони, або чи не могла ваша матір трохи випередити вас із Боттвайлем, і зайти туди першою? Це ви можете довести? Те саме стосується і до всіх решта. Міс Квон?
Можна було не боятися, що Черрі зіпсує гру Вульфа. Вульф повідомив її по телефону, що розробив план, котрий має її влаштувати, і якщо вона прийде у чверть на сьому, то сама побачить, як цей план спрацює. З тієї самої миті, коли Вульф зайшов, Черрі так і їла його очима. Тепер вона пропищала:
– Якщо ви хочете запитати, чи можу я довести, що впродовж учорашнього дня жодного разу не була на самоті в кабінеті містера Боттвайля, —— то ні, не можу.
– Містер Хетч?
– Я прийшов до вас зовсім не для того, щоб що-небудь доводити. Мету свого приходу я вже пояснив. Які відомості має у своєму розпорядженні Гудвін?
– Довідаєтесь у свій час. Насамперед – ще кілька фактів. Місіс Джером, коли ви дізналися про те, що містер Боттвайль вирішив одружитися з міс Квон?
– Ні! – заволав Лео, але його матір витріщилася на Вульфа, ніби заворожена, і не почула вигука сина.
– Що? – хрипко вичавила вона. Потім добрала голосу. – Щоб Курт одружився з нею? З цією шльондрою?
Черрі навіть вухом не повела; вона сиділа в тій же позі, не спускаючи очей з Вульфа.
– Яка краса! – не втримався Лео. – Просто чудово!
– Не так вже й чудово, – прогудів Еміль Хетч. – Я вас розкусив, Вульф. Ніяких відомостей ваш Гудвін не має, як і ви самі. Пощо вам здумалося збирати нас тут і нацьковувати одного на одного, я поки що не втямив, втім, можливо, зможу збагнути після того, як пограю у вашу гру. Як ви самі переконалися, жовчної отрути у компанії, яку ви тут зібрали, задосить. Може бути, кожен з нас підсипав потроху ціаністого калію у пляшку – ось чому доза виявилася настільки велика. Якщо Курт і справді вирішив оженитися на Черрі, а Ел Кірнан довідався про це, тоді все ясно. Ел не зупинився б перед тим, щоб відправити на той світ хоч сотню Куртів, якби зміг таким шляхом запопасти Черрі. Знай про це місіс Джером, вона скоріше б розправилася з Черрі, а не з Куртом, проте, можливо вона розсудила, що на місці Черрі скоро з'явиться ще інша, і вирішила раз і назавжди покінчити з вітряним коханцем. Що стосується Лео, то він, начебто, дружив з Куртом, та – хто знає... Курт доїв його матінку, витягуючи з неї гроші, на котрі Лео дуже розраховував. Крім того...
Хетч прикусив язика, а я скочив зі стільця. Лео, немовби підкинутий катапультою, підскочив до маестро – вигляд одприска місіс Джером не віщував Хетчу нічого доброго. Я встиг вкрутитися поміж них і відштовхнув Лео, а його матір вчепилася ззаду в його піджак, і відчайдушно верещала. Лео похитнувся і повалився б навзнак, якби я не втримав його і не всадив у крісло. Сам же для остороги лишився стояти поруч.