Чи встигну втекти? Спочатку обережними кроками, щоб ніхто не звернув увагу, потім дедалі швидше й швидше, я вигулькнув із юрби й рвонув у найближчий провулок. Чув позаду глухе хвилювання й панічні крики вже пойнятих жахом людей. Пробігши метрів триста, я знайшов сили зупинитись і востаннє глянути назад. Над чорною масою втікачів гойдалися химерні, мов зіткані з туману, червонясті вежі. Їхні рухи набирали гарячкового темпу. Несамовитий зойк юрби розлігся над містом.
Потім трапилося те, що всім відомо.
ВСЕСВІТ. — 2005. — № 7/8.
ПЕДАН Юрій, переклад з італійської, 2005.
« Первый Предыдущая Страница 2 из 2