С. 330. Хоче помирити Мілорда Глостера й братів він ваших...— Тобто помирити Глостера з рідними королеви Єлизавети: з її братом, графом Ріверсом, та синами — маркізом Дорсетом і лордом Греєм.
С. 335. Потворний викидню, свине рилатаї — Тут обігрується зображений на гербі Глостера дикий кабан.
С. 340. Хмурний човняр, уславлений співцями.— Тобто Харон, у грецькій міфології — перевізник душ померлих у підземне царство.
За ним з'явилась інша тінь. Мов ангел з кучерями осяйними, Забризканими кров'ю...— Тінь принца Едварда, сина Генріха VI, у вбивстві якого взяв участь Кларенс.
С. 342. Совість — це небезпечна річ, через неї стаєш боягузом...— Цей монолог убивці перегукується з монологом Річарда НІ в останній дії п'єси; викривальний паралелізм.
С. 352. Одне — криве — лишилося на горе, І в ньому бачу я свою ганьбу.— Герцогиня Иоркська має на увазі свого найменшого сина, Річарда Глостера.
С. 354. ...почет невеликий слід По принца юного послати...— Великий почет міг справити враження, що мир порушено і знову розпочалася війна.
С. 358. Помфрет — замок Иорків, де було вбито Річарда II.
С. 359. Привіт, мій брате...— В часи Шекспіра братами називали усіх близьких родичів. У відповідь принц називає Глостера "дядьком".
С. 360. ...хай бог боронить Нам захистку священного права Порушити.— За середньовіччя храми мали право "божого захисту", порушувати яке вважалося гріхом.
С. 361. Його побудував ще Юлій Цезар? — В Англії існувала легенда, що Тауер заклав Юлій Цезар.
С. 362. Я втілюю, мов Зло в старих виставах...— Глостер порівнює себе з образом Зла (Гріха) в середньовічних мораліте.
Як доблестю він розум збагатив. Так розум доблесті його увічнив.— Принц натякає на "Нотатки про Галльську війну", книгу, де Цезар увічнив свої "доблесті" — завоювання Галлії.
С. 363. Малий, як мавпа, я, то він вважає, Що ви могли б носить мене на плечах.— При середньовічних дворах блазні носили на плечах мавпочок, і своїм дотепом малий герцог Йорк уподібнює Глостера до блазня.
С. 365. Він пані Шор міцніше поцілує.— По смерті Едварда IV його коханка Джен Шор стала коханкою Гастінгса.
С. 366. Що ніби вепр шолом зірвав із нього...— Сон-попереджен-ня про небезпеку з боку Глостера (дикий кабан — емблема на його гербі).
С. 376. Скажи, що в рік, коли ходила мати Едвардом ненаситним, воював У Франції мій батько...— Заради досягнення мети Глостер не зупиняється й перед брудним наклепом на свою матір.
Бейнард — замок Йорків у Лондоні.
Магістр Шоу — за "Історією короля Річарда III" Томаса Мора, це був учений-теолог, який, щоб запобігти ласки Глостера, оголосив Едварда IV й Кларенса недійсними синами герцога Иорка, посилаючись на їхню несхожість із батьком.
Брат Пенкер — чернець-августинець, спільник Шоу.
С. 377. Безмовні всі, ні слова не говорять.— Уславлена сцена мовчання народу, яка мала відгомін у літературах пізніших часів.
Про угоду шлюбну з леді Люсі Я про ту, що склав у Франції посол...— Насправді, як заявила леді Люсі під присягою, такої угоди не було; у Франції велися переговори про шлюб, але до угоди справа не дійшла.
C. 385. To я вітав би герцогиню ЙорксЬку Як матір двох прекрасних королев.— Слово "матір" Стенлі вживає у значенні "свекруха": він хоче сказати, що через деякий час ще одна невістка герцогині Йоркської, леді Анна, стане королевою.
С. 386. Листа я вами передам до сина...— Лорд Стенлі передає листа своєму пасинкові, графові Річмонду.
С. 387. А я — в могилу, там мій мир і спокій. Вісімдесят я років прожила...— Насправді герцогині йоркській було тоді шістдесят вісім років, і вона прожила ще дванадцять років.
С. 390. Пригадую, пророчив Генріх Шостий, Що буде Річмонд нашим королем...— Цей мотив неминучості коронування графа Річмонда, який часто повторюється у п'єсі, був відповіддю на "ідеологічне замовлення" сучасності, ствердженням "тюдорівського міфу".
С. 390-391. ...і назвав Ружмоном. Здригнувсь я...— Річарда злякала співзвучність назви замку й імені його ворога Річмонда.
С. 391. Брекнок — родовий замок Бекінгемів у Південному Уельсі.
С. 394. Едвард Едварду смертний борг сплатив.— Тобто смерть принца Едварда стала відплатою за участь його батька у вбивстві Едварда, принца Уельського, сина Генріха VI і Маргарити.
С. 396. Це долі колесо вже повернулось І кинуло тебе на здобич часу...— Одне з характерних виражень концепції "часу" у Шекспіра, в якому проглядає розуміння об'єктивних закономірностей історичного розвитку.
С. 398. ...хіба лише "годину Гемфрі...— Тут обігрується англійське прислів'я, яке постало з того, що до пам'ятника герцогові Гемфрі сходилося багато людей, очікуючи запрошення на сніданок чи обід.
С. 405. До західного берега, владарю, Підплив потужний флот...— З цього моменту й до кінця сцени історичні події у Шекспіра змішуються і подаються з прискоренням. Насправді Річард 111 у жовтні 1483 року рушив до Солсбері, де застав герцога Бекінгема в скрутному становищі, розгромив його і 31 жовтня стяв йому голову. Незабаром флот графа Річмонда наблизився до берегів Англії, але буря розсіяла по морю кораблі, і він змушений був ні з чим повернутися у Францію. Успішно висадився він в Англії на два роки пізніше.
С. 411. їх щонайбільше тисяч шість чи сім.— За Голіншедом, у Річмонда було не більше п'яти тисяч війська.
С. 416. Спи мирно, Річмонде... Живи й цвіти,— велять Едварда діти.— Змушуючи і вбитих принців молитися за перемогу Річмонда, Шекспір тим самим доводить до кульмінації апологію засновника династії Тюдорів, представляючи його як виразника загальнонаціональних інтересів, миротворця Англії.
С. 421. Дармоїд нікчемний, Що вигріла моя в Бретані мати...— Насправді Річмонда утримував герцог Бургундії; слово "мати" — наслідок друкарської помилки у другому виданні хроніки Голіншеда (mother замість brother), яким користувався Шекспір.