— Що ви кажете? — сказала вона комусь по телефону; — Так, я передала ваше повідомлення панові Зарнівупу, але, боюся, ви з ним не зустрінетеся, бо за ним уже і слід прохолов. Зараз він у міжгалактичному круїзі. Вона нетерпляче відмахнулася щупальцем від однієї з неохайних істот, яка лютилася і намагалася привернути до себе її увагу. Нервовим жестом вона показала сердитому відвідувачеві, щоб той прочитав об'яву на стіні зліва від неї і не перешкоджав під час важливої телефонної розмови.
— Так, — сказала комаха, — він у себе в кабінеті, але саме перебуває у міжгалактичному круїзі. Щиро дякуємо за ваш дзвінок, — і з грюкотом кинула трубку на важелі.
— Прочитайте об'яву! — гримнула вона на сердитого чоловіка, який мав намір подати скаргу про найсміховиннішу і найнебезпечнішу дезінформацію, яку надрукувала у книжці.
"Путівник по Галактиці для космотуристів" — це незамінний супутник усіх тих, кому не терпиться досліджувати сенс життя у просторах безконечно складного і дивовижного Всесвіту, бо хоча даремно було б сподіватися від цієї книжки, що вона виявиться корисною та пізнавальною в усіх випадках, на її сторінках принаймні зазначалося, що там, де допущені неточності, інформація таки дійсно неточна. Якщо ж ішлося про значні протиріччя, то, ймовірно, щось негаразд було з реальними фактами.
У цьому і полягала суть об'яви. Звучала вона так: "Зміст путівника сумнівам не підлягає. Невірогідною часто буває реальність".
Такий висновок приводив до певних цікавих наслідків. До прикладу, коли на видавців "Путівника" подали в суд сім'ї тих, що загинули внаслідок буквального розуміння опису планети Трааль (у книжці говорилося: "Хижі Блатерні Блощиці часто готують цілком пристойну їжу для прибулих туристів", а мало бути "Хижі Блатерні Блощиці часто готують цілком пристойну їжу з прибулих туристів"), вони стали наполягати, що перший варіант цього речення набагато привабливіший з точки зору естетики, викликали знаного поета, який під присягою посвідчив, що краса — це правда, а правда — краса, і у такий спосіб спробував довести, що в цій справі винуватою стороною є саме життя, бо немає в ньому, як з'ясовується, ані краси, ані правди. Судді погодилися, виголосили зворушливу промову, звинуватили Життя у неповазі до суду, а перед тим, як вирушити на майданчик і приємно розважитися партією в ультрагольф, у належному порядку позбавили його усіх присутніх.
Зафод Бібльброкс увійшов до приймальні і наблизився до комахи-секретаря.
— О'кей, — сказав він, — де тут Зарнівуп? Давайте його сюди.
— Вибачте, сер, — крижаним тоном відповіла комаха. Їй не подобалося, коли до неї отак зверталися.
— Зарнівуп. Мені він потрібен, ясно? Давай його сюди.
— Даруйте, сер, — різко відповіла маленька хирлява істота, — якщо ви трохи охолонете...
— Слухай, — перебив її Зафод. — Я охолов аж по саме нікуди, ясно? Я до того холодний, що у мені можна харчі зберігати не гірше як у холодильнику. Я такий спокійний, що ледве язиком повертаю. А тепер рухайся жвавіше, інакше я тут усе розтрощу.
— Гаразд, якщо ви дасте мені можливість пояснити, сер, — відповіла комаха, подригуючи найнервовішим зі своїх щупалець, — то я скажу вам, що це неможливо, бо Зарнівуп зараз у міжгалактичному круїзі. "От чорт!" — подумки вилаявся Зафод.
— Коли він повинен повернутися? — запитав він.
— Повернутися, сер? Він у своєму кабінеті.
Зафод помовчав, намагаючись проаналізувати щойно почуте. Нічого путнього з цього не вийшло.
— Отже цей тип у міжгалактичному круїзі... і у себе в кабінеті? — Він перехилився через стіл і вхопився за щупальце, що все ще тремтіло.
— Послухай мене, триоке чудо, — сказав він, — ти краще не забивай мені баки, бо я ще й з не такими, як ти, спокійно давав собі раду натщесерце.
— Ой, а ви хто такий, золотце, що таке говорите? — обурилася комаха. Її крильця затремтіли від люті. — Може, Зафод Бібльброкс чи що?
— Ти можеш полічити мої голови, — з притиском у голосі сказав Зафод.
Комаха розгублено моргнула. Потім ще раз.
— То ви справді Зафод Бібльброкс? — пропищала комаха.
— Ага, — підтвердив Зафод, — але не кричи так голосно, бо мене схоплять.
— Той самий Зафод Бібльброкс?
— Ні, один з багатьох Зафодів Бібльброксів, хіба не знаєш, що їх тепер усюди, як насіяно. Схвильована комаха замахала щупальцями.
— Але ж, сер, — запищала вона, — щойно по субефірному радіо передавали новини. Говорили, що ви загинули.
— Угу, цілком вірно, — сказав Зафод, — я просто ще не перестав рухатися.
Ну, добре. Де можна знайти Зарнівупа?
— Е, сер, його кабінет на шістнадцятому поверсі, але...
— Але він у міжгалактичному круїзі... Чув уже, чув. Як мені туди потрапити?
— Щойно встановлені Транспортери щасливих вертикальних людей виробництва корпорації "Сіріус кібернетікс" он там, у протилежному кутку, сер. Але ж, сер...
Зафод уже хотів було йти, але повернувся.
— Що таке? — запитав він.
— Чи не скажете ви мені, чому вам потрібен саме Зарнівуп?
— Авжеж, — відповів Зафод, який і сам мало що розумів, — я просто сказав сам собі, що мені це потрібно.
— Що ви сказали, сер?
Зафод по-змовницьки нахилився над столом.
— Я щойно ні з сього ні з того матеріалізувався у одному з ваших кафе,
— розповів він, — у результаті суперечки з духом мого прапрадідуся. І щойно я там опинився, як моє колишнє "я", яке до того щось там перемкнуло у мізках, вигулькнуло у голові і каже: "Знайди Зарнівупа". Я ніколи і не чув про цього типа, Ось і усе, що я знаю. І ще те, що я повинен розшукати того, хто керує Всесвітом.
Він підморгнув комасі.
— О, пане Бібльброкс, сер, — шанобливо-захоплено сказала комаха, — де ви, там завжди таємниці. Про вас треба знімати фільм.
— Еге ж, — відповів Зафод, поклавши руку на блискуче рожеве крильце, — а тобі, дитинко, слід повернутися у реальне життя.
Комаха застигла на хвилю, щоб погамувати хвилювання, а потім простягнула щупальце, щоб відповісти на телефонний дзвінок.
Їй перешкодила чиясь металева рука.
— Пробачте, — сказав власник металевої руки таким голосом, що від нього більш сентиментальна комаха неодмінно зайшлася б плачем.
Але цій комашині сентиментальність не була властивою, до того ж вона на дух не зносила роботів.