273
Ґея арозімос — так стародавні греки називали однаково: землю і наречену. В іншій мові не знаю такого слова, щоб ним одним можна було висловити ці два поняття: "земля" і "наречена".
274
Історично.
275
Deversario, insula — вілла, оселя.
276
Magistratum — урядовець.
277
Magistratum gerere — виконувати уряд.
278
Залізний тризуб на високім держалні був здавен-давна знаком водного та пастушого права. Тому зображали морського бога Посейдона (у греків) і Нептуна (у римлян) із тризубом у руці. А на півдні Іспанії та півдні Франції ще й досі пастухи биків, guardian і, мають такі тризуби, що ними штовхають неслухняних тварин, а не раз мусять боронитися від них. Бо ці випасені на волі бики дуже небезпечні й дикі. Авторка трохи про це знає, бо в дитинстві проводила весну, літо й іноді частину осені в Сан-Лукар, маєтку тітки. Там були такі пасовиська Й бики, призначені до "боїв биків".
279
Трамонтана — холодний вітер з-поза гір. Бора — північно-східний, сильний і прудкий вітер.
280
Іспанський вираз, що означає: "шалено закоханий".
281
Каламус, або каламос — зроблене з сухої очеретини перо, яким писали.
282
Цю "гру у Психе" вигадала в дитинстві сама авторка… мабуть тому, що її батько був ентомолог (знавець комах).
283
"Про сільські речі", "Три книги сільських справ".
284
"Про сільські речі", "Три книги сільських справ".
285
"З погляду корисності та продуктивності".
286
Villicus — державець, фермер.
287
Події, подібні до описаної, ще й нині повторюються на побережжі Андалузії. Хвилі зносять у море часами цілий урожай. Снопи виловлюють потім із води, якщо це можливе.
288
Rusticus — селянин, хлібороб, також груба, некультурна людина.
289
"Музей" у ті часи був тим, чим нині є університет, а не збіркою різних історичних предметів.
290
Історичні факти.
291
Історичні факти.
292
Cціпіон Африканський.
293
Сціпіон Еміліан, що знищив Картагену і якому "великий африканець" з’явився у сні й сказав ці слова. Жив цей С. Еміліан приблизно 40 років по смерті Сціпіона Африканського.
294
Грецький поет з VII століття перед Р. Хр.
295
Коні цієї масті особливо цінилися римлянами. Нумідійські коні вважалися за найліпші.
296
Текст весільних співів, обряди й ін. Історично вірні.
297
Латіклав — оздоблена пурпуровим пругом біла сенаторська одежа.
298
Стола — покривало, що його мали носити замужні жінки. Укривало всю постать.
299
Іберія — староримська назва Іспанії.
300
"Де ти Емілій, (там) і я Емілія". Формула подружжя, в якому жінка приймала ім’я чоловіка.
301
Плахти — вітрила, паруси.
302
З укропу (Anethum graveolens) робили в римські часи олійок, переважно в Іберії.
303
Ліцена (Papilio Licena) — малий метелик, зверху блакитний, сріблясто-сірий із жовтими цятками під сподом.
304
Sub Jove frigido. Дослівно, "Під холодним Юпітером", тобто на свіжому повітрі.
305
Кратера — велика ваза, в якій змішували вино з водою, бо під час гостини чистого вина без води не пили. Лише коли відбувалася "пиятика" — оргія, то по вечері пили чисте вино.
306
Така ваза-кратера була знайдена при розкопках у Кані Галилейській перед першою світовою війною.
307
Вираз "сестра моя, наречена" взято з єгипетських пісень кохання. Вживали цього виразу єгиптяни на знак, що кохана дівчина стає близькою, "своєю", як член родини. Бо женилися з сестрами лише єгипетські фараони, щоб нащадки були "чистої крови" та щоб не були вони від "нерівні".
308
За іспанською легендою, Магдалина, Марта, Лазар, Маркела, Максимін, Марія-Саломе, Сара й Донатус (усі признані святими римо-католицької церкви) причалили в "барці без весел і парусів" коло Таррагони. Південнофранцузька легенда каже, що причалили вони до берегів Камарги. Вона, певно, має більше підстав, бо історично відомо, що Лазар був першим християнським єпископом у місті Массілії (сьогодні Марсель). Марта, проживши з Магдалиною та Лазарем у Массілії, була похоронена в Тарасконі. Магдалина потім подалася із Массілії на пустинницьке життя (Sainte Baume, близько Марселя, а потім ще далі). Марія-Саломе й Сара поховані в місті Saintes, куди ходять щороку на прощу в тиждень по Великодні цигани, бо мають св. Сару, служницю Марії Магдалини, за свою святу покровительку. Св. Максимін був першим єпископом у південнофранцузькому місті Екс (Аіх). Так зазначено в анналах римо-католицької церкви.
309
Цього ліку ще вживали в Іспанії й за дитячих літ авторки, яка його досить випила.
310
"Котяча трава", валеріана, дітям її не давали в дитячі роки авторки, бо "ослаблює дітям пам’ять".
311
Дуже характерна риса старих іспанських слуг, яких, ще за дитячих років авторки, не відсилали, коли вони постарілись у родині, якій служили ціле життя, але лишали їх у себе аж до смерті, даючи їм помешкання, їжу, одежу та 5–6 разів до року грошеві дарунки — на Різдво, Великдень, Трійцю, в день їх іменин, у день іменин господаря й господині та в національне свято Іспанії, 12 жовтня.
312
Жерці й жриці Аполлона (Фойбоса-Феба у греків) були й лікарями. Мали при своїх храмах, як на Делосі, наприклад, шпиталі, де лікували хворих, користуючись також і гіпнотизмом.
313
Буксус був посвячений Аполлонові.
314
Лікування та вживання різних прийомів гіпнотизму не є ні вигадкою авторки, ні "нахилом до спіритизму", як писала колись українська преса про деякі оповідання авторки. До "спіритизму" не маю найменшого нахилу! Бо саме тому, що я католичка, не можу вірити, щоб духи померлих не мали іншого клопоту, як бачити живих, що викликають і запитують: "Чи виграє на лотереї число таке й таке?" "Що нині робить бабуня?" тощо. Трохи про гіпнотизм читала ще, як студіювала медицину в Парижі. Цікавило ж мене це тому, що знаю з археології, що жерці Аполлона-Фойбоса, особливо на Делосі, та жерці єгипетські часто вживали гіпнотизм при лікуванні.
315
Я особисто такого явища не бачила. Але колеги, лікарі-психіатри казали мені, що подібні явища цілком можливі, особливо в індивідуумів, що не народилися глухонімими, але втратили дар слова з великого переляку, наслідком хвороби. Подібні випадки бували в "La Salpetriere — паризькому шпиталі, де лікують нервові зворушення, істерію та подібні хвороби.