156
Тогочасна жидівська приказка. Означає те саме, що "помер". На східних землях України кажуть: "дав дуба". А французи говорять: "Passer l’arme a gauche" — "перекласти зброю до лівої руки".
157
За деякими версіями, саме Кай Понтій запитався, що треба чинити, щоб бути праведним. Про це згадано і в Євангелії.
158
Центуріон Корнелій належав до найперших християн, тобто тих, що прийняли Христову науку.
159
Пилата вислано до Юдеї, хоч не як на заслання, але як до урядового підвищення, саме за те, що, бувши староримських поглядів, не схвалював розпусного й марнотратного життя, яке вів Тиберій. Для того його призначено "прокуратором Юдеї", щоб був "далі від Риму" й не критикував поведінки цезаря. На цьому "достойний дует" "патріота Ірода" і "святого та набожного первосвященика Каяфи" й будував своє оскарження, міркуючи, що й Тиберій, як мстиві юдеї, схоче помститись на Пилатові.
160
У заможних римських домах були звичайно два триклініуми-їдальні: "малий" — для себе й "великий" — для урочистих гостин.
161
Звук, що його видає черепаха, справді робить враження чогось фантастично-легкого, кришталево-прозорого. Коли ми перед 30-ти роками оселилися на Мельнику, у потоках за нашим садом та перед домом було багато черепах.
162
Старшинською паличкою, її рухами, більш ніж голосом, римські старшини передавали війську накази.
163
В жидів закон це дозволяв, як доказує приклад Бооза.
164
Мойра — Доля. Римляни, так само як і греки, уявляли собі її або сліпою, або цілком без очей на обличчі.
165
У давні часи називали Асфальтовим морем Мертве море в Палестині, бо з нього виловлювали цілі шматки асфальту. "Мертвим" його називають, бо в ньому нема жодних живих тварин.
166
Сіліус Італікус — римський поет з І століття.
167
Історичний факт.
168
Стародавні греки й римляни вірили, що існує "Небесний Ерос", відвічна сила, яка існувала раніш, ніж світ, і "Ерос-кохання", що сполучує не тільки людей, але й птахів та звірят для продовження роду.
169
Римляни називали того бога Амор, або Купідо.
170
Каламос — тростинова паличка-перо (порівн. каламар). Існували і школи гетер, звані "музейони" (від муз), де їх навчали не тільки музики, співу, декламації, танців, але й філософії, а також складати вірші. Звичайно гетери мали якесь підприємство (торгівлю зерном, олією), щоб бути вільними й не залежати від ласки чоловіків.
171
Гори — богині "годин людського життя".
172
За деякими легендами XII століття, Йосиф Ариматейський мандрував світами аж до Індії й Тибету, шукаючи тієї мудрості-філософії, якої не знайшов ані в Юдеї, ані у грецьких мудреців.
173
Арморика — Бретань (Bretagne) на півночі Франції (не плутати з Британією-Англією!)
174
Це місто нагадує Аполлоній Тіанський і перський мудрець Сасендеймах, але не дають жодних точних географічних даних, де воно.
175
Бенарес в Індії.
176
Віра Заратустри, що існувала 600 літ перед християнством.
177
Саме за це був Йосиф Ариматейський виключений синедріоном із "справновіруючих" юдеїв. Виключення Йосифа Ариматейського є історичним фактом.
178
Олександрійський стиль дуже пишний, був мішаниною єгипетського стилю з класично грецьким, еллінським.
179
Salve! Привіт! — звичайно викладали мозаїкою це слово привітання на порозі вілл та предіол.
180
Опис келеха — не фантазія авторки, а взято його з опису так званого "Баальбекського келеха", знайденого коло 1919–1920 р. в Сирії, в околиці Баальбека. Біля будівлі якогось торговельного підприємства знайшли дивну гробницю. У центрі на золотій таці стояв згаданий келех. Довкола стояли урни, повні золота. Французький єгиптолог М. Масперо, якому власник підприємства, E. Eddot, що плекав шовкопрядів, показав келех, заявив, що келех належить до часів Христових. У келеху було трохи засохлої тектини, яка могла бути кров’ю. Лондонські та каїрські музеї хотіли купити келех, але власник вимагав таку ціну, що жоден музей не міг її заплатити. Отже, можливо, що цей… "Ґрааль" ще й нині зберігається в сейфі Бейрутського банку.
181
З буддійських мотивів про "день" і "ніч" Будди. Вістуни "благої вісті" час від часу приходять, щоб збудити людство, огорнене пітьмою "ночі Будди".
182
З буддійських джерел і вірувань.
183
З буддійських джерел і вірувань.
184
З філософії неоплатоніків, яка розвинулася далеко пізніш. Але початки її вже й у ті часи хвилювали "шукачів мудрості", чи "істини", хоч не були ще оформлені.
185
Опис келеха взятий із легенд. Бо ж смарагд такої величини в дійсності межує вже з фантастичною уявою. Смарагд надзвичайно крихкий і ніжний.
186
Так звані "місячні самоцвіти" я бачила лише в Персії, де їм приписують різні таємні впливи. Ці самоцвіти дійсно барвою нагадують місяць уповні; мають матово-срібний, незвичайно м’який відтінок, але при тому вони переливчасті, як опали.
187
Цей старий переказ про "посланців Світла" я чула перед першою світовою війною двічі. Один раз в Індії, другий — ночуючи перед Сураханським храмом (коло Баку), зачиненим на ніч. Тому, що я тоді добре говорила перською та арабською мовами, то приєдналася до гуртка прочан-персів, поклонників "Святого Світла". Майже всю ніч ми просиділи коло багаття, слухаючи то одного, то другого із старших прочан, що розповідали різні старовинні події, повір’я, вірування… Незабутні часи!.. І незабутня з них радість!
188
У Саронській долині навесні бувало незвичайно багато квітів, переважно нарцисів.
189
Звичайний у ті часи напис-епітафія на жіночих гробницях.
190
Перська форма наймення Валтазар, відомого більш європейцям. Перси запевняють, що Баал-Фазар (чи Валтазар) був не тільки одним із тих трьох володарів, що прийшли до Вифлеему, але що був він і священиком перської релігії "Святого Світла". Ці перські священики звалися "магі" — то був їх офіційний титул.
191
Перська легенда (як і Платон) називає цю землю "Атлантидою", бо була вона в Атлантійському океані, десь між Африкою та Іспанією, яка є відірваним шматком Африки, на що вказує розміщення гірських кряжів, рослинність, ґрунт.
192
Легенда, звичайно, приєднана вже в часи хрестових походів. Бо Гора Спасіння — Mont Salvat (на півдні Франції) часто згадується в легендах про св. Грааля.