Артур спав. Він був смертельно втомлений.
У двері постукали.
— Зафоде..?
— Га.
-— Мені здається, ми знайшли те, чого шукали,— тендітна постать Тріліан вимальовувалась на тлі відчинених дверей.
— Справді?
Фордові набридло боротися з безсонням. Він засів за дисплей, що стояв у кутку його каюти. Спробував придумати додаток до статті про вогонів для "Путівника", але нічого не вийшло. Думки розбігалися. Він вимкнув дисплей і, одягнувши халат з емблемою "Золотого Серця", попрямував на прогулянку.
У капітанській рубці Форд побачив світло. Над приладами схилились дві невиразні постаті.
— Дивись! Корабель виходить на орбіту,— сказала Тріліан. — Планета під нами. Саме в тих координатах, які ти вказав. Зафод почув шурхотіння й озирнувся.
— А, це ти Форд! Заходь,— махнув він рукою. — Зараз я тобі дещо покажу. Форд підійшов. На екрані спалахували й гасли стовпчики цифр.
— Впізнаєш координати? — запитав Зафод.
— Ні.
— Я тобі підкажу. Комп'ютер!
— Хелло, хлопці,— зрадів комп'ютер. — Чудова компашка у нас, чи не так?
— Заткнися,— гаркнув Зафод,— і ввімкни зовнішні екрани. На вигнутих стінах застрибали якісь тіні. Замерехтіли вогники. Чотири пари очей, не відриваючись, дивились на екрани. На екранах не було нічого.
— Упізнаєш? — прошепотів Зафод.
— Н-ні,— Форд зморщив чоло.
— Що ти бачиш?
— Нічого.
— Упізнаєш?
— Що?
— Туманність Коняча Голова. Ми в самому її центрі.
— Що я можу побачити на порожніх екранах?
— Це єдине місце в усій Галактиці, де екрани не показують нічого.
— Я дуже радий.
Зафод розсміявся. Він вважав ситуацію, що виникла, смішною.
— Я також,— сказав він.
— Не бачу нічого цікавого в цій хмарі куряви,-сказав Форд, утрачаючи терпець.
— А що, на твою думку, тут можна знайти?
— Нічого.
— Комп'ютере! — гукнув Зафод. — Повернути монітори на 180 градусів! І не базікай!
Спочатку здавалося, що нічого не змінилось. Тоді спалахнув нижній край центрального екрана. Червона зірка розмірами з блюдце повільно поповзла по ньому. За нею — ще одна. Бінарна зоряна система! По тому на екрані з'явився величезний червоний півмісяць, що видавався чорним з тіньового боку планети.
— Я знайшов її! — вигукнув Зафод, радісно стукнувши кулаком по пульту. — Я знайшов її!
— Що? — Форд усе ще губився в здогадках.
— Найнеймовірнішу планету серед усіх існуючих.
Розділ 15
Витяг із "Путівника по Галактиці для космотуристів" (стор. 534784, абзац 5-а, стаття "Магратея").
"БУЛО ЦЕ В ДАВНЮ ДАВНИНУ, У ТІ ДАЛЕКІ ЧАСИ РАННЬОЇ ГАЛАКТИЧНОЇ ІМПЕРІЇ, КОЛИ ЖИТТЯ БУЛО МЕНШ КОМФОРТАБЕЛЬНИМ, БАГАТИМ НА ПОДІЇ Й ВІЛЬНИМ ВІД ПОДАТКІВ.
МОГУТНІ КОРАБЛІ В ПОШУКАХ СЛАВИ І ПРИГОД ПЕРЕТИНАЛИ НЕОСЯЖНІ ПРОСТОРИ ГАЛАКТИКИ.
І ДУХ БУВ МІЦНИЙ, А СТАВКИ ВИСОКИМИ, МУЖЧИНИ БУЛИ СПРАВЖНІМИ МУЖЧИНАМИ, ЖІНКИ — СПРАВЖНІМИ ЖІНКАМИ, А МАЛЕНЬКІ ВОЛОХАНІ З АЛЬФИ ЦЕНТАВРА БУЛИ СПРАВЖНІМИ МАЛЕНЬКИМИ ВОЛОХАНЯМИ З АЛЬФИ ЦЕНТАВРА. ІМПЕРІЯ ПРОЦВІТАЛА, БО II ПІДДАНІ СМІЛИВО ГОВОРИЛИ ПРАВДУ В ОБЛИЧЧЯ, ЗДІЙСНЮВАЛИ ГЕРОЇЧНІ ВЧИНКИ І ЗУХВАЛО КИДАЛИСЬ НАЗУСТРІЧ НЕЗВІДАНОМУ.
ІМПЕРІЯ ПРОЦВІТАЛА, БО її ПІДДАНІ БАГАТІЛИ, БАГАТСТВА НІХТО НЕ СОРОМИВСЯ — ЦЕ БУЛО ПРИРОДНЬО. БІДНИХ НЕ БУЛО. ПРИНАЙМНІ АЖ ТАКИХ БІДНИХ, ЩО ЇХ ВАРТО БУЛО Б ЗГАДАТИ. АЛЕ РАПТОМ СТАЛОСЯ ТЕ, ЩО НЕМИНУЧЕ ПОВИННО БУЛО СТАТИСЬ — НАЙБАГАТШІ Й НАЙВЕЗУЧІ-ШІ ЗАСУМУВАЛИ. ЖИТТЯ ВТРАТИЛО ДЛЯ НИХ ПРИЄМНІСТЬ І ПРИВАБЛИВІСТЬ. ПРИЧИНУ СВОЇХ РОЗЧАРУВАНЬ ВОНИ БАЧИЛИ В НЕДОСКОНАЛОСТІ ТИХ СВІТІВ, ЯКІ ВОНИ ВІДКРИВАЛИ — ЧИ ТО ВЕЧОРИ БУЛИ ТАМ НАДТО
СПЕКОТНИМИ, ЧИ-ТО ДЕНЬ НА ПІВГОДИНИ ДОВШИЙ, ЧИ ТО МОРЕ НАДТО РОЖЕВИМ.
ОСЬ ТОДІ САМЕ Й З'ЯВИЛАСЬ НОВА ІНДУСТРІЯ — СТВОРЕННЯ ПЛАНЕТ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМ' ЗАМОВЛЕННЯМ. МАГРАТЕЯ СТАЛА БАЗОЮ НОВОЇ ГАЛУЗІ. ПРОЦІДЖУЮЧИ МАТЕРІЮ КРІЗЬ БІЛІ ДІРКИ, ІНЖЕНЕРИ СТВОРЮВАЛИ ПЛХНЕТИ-ІМРЇЇ1-^-ЗОЛОТІ, ПЛАТИНОВІ Й НАВІТЬ ГУМОВІ З ЧАСТИМИ ЗЕМЛЕТРУСАМИ. БУДІВЕЛЬНИКИ ДБАЛИ ПРО ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, НА МАГРАТЕЮ НЕ НАДІЙШЛО ЖОДНОЇ РЕКЛАМАЦІЇ.
ПОЧИНАННЯ ВИЯВИЛОСЬ НАСТІЛЬКИ ПРИБУТКОВИМ, ЩО НЕВДОВЗІ МАГРАТЕЯ СТАЛА НАЙБАГАТШОЮ ПЛАНЕТОЮ, В ТОЙ ЧАС ЯК РЕШТУ ГАЛАКТИКИ ОБСІЛИ ЗЛИДНІ. У ЧІТКО НАЛАГОДЖЕНОМУ МЕХАНІЗМІ СИСТЕМИ СТАВСЯ ЗБІЙ, ІМПЕРІЯ РОЗПАЛАСЯ, ГНІТЮЧА ТИША ЗАПАНУВАЛА В МІЛЬЯРДАХ СВІТІВ, ЩО СТРАЖДАЛИ ВІД НЕДОЇДАННЯ. ТІЛЬКИ ПЕРА ПОРИПУВАЛИ В ТИШІ. ЦЕ ЕКОНОМІСТИ ДЕНЬ І НІЧ СКНІЛИ НАД СТВОРЕННЯМ ПРАЦІ ПРО ПЕРЕВАГУ ПЛАНОВОГО ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА.
МАГРАТЕЯ ПОСТУПОВО ПЕРЕТВОРИЛАСЬ НА ЛЕГЕНДУ, ЗНИКНУВШИ В ГЛИБИНІ ЧАСУ.
У НАШ ОСВІЧЕНИЙ ЧАС НІХТО БІЛЬШЕ НЕ ВІРИТЬ КАЗКАМ ПРО МАГРАТЕЮ".
Розділ 16
Артура розбудила суперечка. Він скочив з ліжка і пішов на місток. Форд вимахував руками.
— Та ти здурів, Зафоде,— кричав він. — Магратея — це не більше, ніж красива казка, міф, який батьки розповідають на ніч своїм дітям, коли ті зненацька заявляють, що хочуть стати економістами, це...
— А я кажу, що ми перебуваємо на її орбіті,— відстоював своє Зафод.
— Не знаю, на якій орбіті перебуваєш особисто ти,— заперечив Форд,— але цей корабель...
— Комп'ютере! — перебив його Зафод.
— О, ні...
— Хелло! Говорить Едді — ваш бортовий комп'ютер. Настрій у мене чудовий, хлопці. Дайте мені програму, і я впораюся з нею за іграшки.
Артур запитально поглянув на Тріліан. Вона жестом запросила його зайти.
— Комп'ютере,— озвався Зафод,— повтори нам іще раз, де ми перебуваємо.
— З превеликим задоволенням, друже,— вигукнув комп'ютер. — У цю мить ми перебуваємо на висоті трьохсот миль над поверхнею легендарної планети Магратея.
— Це нічого не доводить,— сказав Форд. — Та я б не повірив цій залізяці, навіть якби йшлося про мою вагу.
— Для мене це раз плюнути,— заторохкотів комп'ютер без упину, вивергаючи нові метри перфострічки. — Я міг би також вирішити ваші особисті проблеми з точністю до десятого знаку після коми.
— Зафоде,— втрутилась у розмову Тріліан,— припини суперечку, зараз ми вийдемо на денний бік планети.
— Те, що під нами планета, а не уламок астероїда, я й сам бачу. Але невже ти думаєш, що я не здатний відрізнити Магратею від сотень інших планет. Дивись-но, розвиднюється.
— Прекрасно,— Зафод потирав руки від задоволення. — Згори, я гадаю, нам ніхто не завадить на неї подивитись. Комп'ютере!
— Хелло! Чим можу...
— По-перше, помовч, по-друге, дай нам повний огляд планети. Величезна сіра тінь заповнила екрани моніторів. Планета повільно оберталась далеко знизу. Першим мовчання порушив Зафод.