НАЙКРАЩИЙ СПОСІБ ДОМОГТИСЯ ВІД ВОГОНА ВОДИ — ВСТРОМИТИ ЙОМУ ПАЛЕЦЬ У ГОРЛЯНКУ, НАЙКРАЩИЙ СПОСІБ ПОДРАТУВАТИ-ЗГОДУВАТИ ЙОГО БАБЦЮ ТРААЛЬСЬКІЙ ХИЖІЙ БЛАТЕРНІЙ БЛОЩИЦІ.
НІ ЗА ЯКИХ УМОВ НЕ ПОГОДЖУЙТЕСЬ, ЩОБ ВОГОН ПРОЧИТАВ ВАМ СВОЇ ВІРШІ".
Артур поглянув на Форда.
— Яка дивовижна книжка! І все ж, як нам пощастило потрапити на корабель?
— Зараз це вже не актуально,— сказав Форд, закриваючи футляр. — Свого часу я збирав матеріали для Нового Виправленого і Доповненого Видання. А саме:
хотів з'ясувати стосунки між вогонами і дентразі. Те, що мені вдалося з'ясувати, дозволяє нам сподіватись на краще.
— А хто ці дентразі? — Артур скривився, наче у нього заболів зуб.
— Чудові хлопці,— відповів Форд,— визнані кухарі й бармени, а на все інше їм начхати. Крім того, вони завжди допомагають космотуристам. Частково тому, що люблять товариство, частково — щоб насолити вогонам. От і усе, що належить знати бідному космотуристу, який прагне за жалюгідних тридцять альтаїрських доларів на День'отяядаїи'визначні місця Всесвіту.
Артур почувався ні в сих ні в тих.
— Здорово,— промимрив він і втупився в матраси.
— На жаль, я затримався на Землі набагато довше, ніж збирався,— зазначив Форд. — Заїхав на тиждень, а вибрався лише через п'ятнадцять років.
— Як ти дістався Землі?
— Просто. Нав'язався у компанію до одного тізера.
— Тізера?
— Еге ж.
— Тізери це такі багаті хлопці з великим почуттям гумору. Вони вештаються скрізь у пошуках планет, що й досі не вступили в Контакт, і збивають їх з пантелику.
— Збивають з пантелику? — Артурові здалося, що Форд морочить йому голову.
— Так,— сказав Форд,— збивають їх з пантелику. Знайдуть, наприклад, тихий, забутий Богом куточок, оберуть собі якогось дурника, у здоровий глузд якого ніхто не повірить. Приземляться біля нього, начеплять на голову ідіотські антени і ну бігати туди-сюди. І пікають: "біп-біп". Звісно, гумор не найвищого гатунку, але їм весело,— Форд заклав руки за голову й відкинувся на спину із виглядом людини, страшенно задоволеної собою.
— Форде, вибач мені,— мовив Артур,— нехай тобі не видається безглузде запитання, але що я роблю на вашому святі життя?
— Я врятував тебе, щоб розважатись разом. Землі ти більше не побачиш.
— А що з нею?
— її більше немає.
— Немає? — перепитав спокійно Артур.
— Так, немає. Вона розпалась на атоми.
— Знаєш,— сказав Артур,— усе це дуже прикро.
Форд замислено насупився, наче обмірковуючи ці слова.
— Так, я тебе розумію.
— Розумієш? — вигукнув Артур. — Розумієш! Форд схопився на ноги.
— Дивись сюди,— просичав він, указуючи на книжку.
— Ну то й що?
— БЕЗ ПАНІКИ!
— А я і не панікую.
— Ні, панікуєш.
— Добре, нехай так. Але що мені ще лишається робити?
— Будемо мандрувати удвох і розважатися. У Галактиці безліч цікавих речей. А зараз заклади ось цю рибку у вухо.
— Перепрошую? — перепитав Артур. Занадто ввічливо, як йому здалося. форд тримав у руках невеличкий слоїк — досить прозорий, щоб роздивитись жовту рибку. Вона рухала плавцями й роззявляла рота. Артур з-під лоба зиркнув на Форда. Як дорого він би заплатив за якусь просту й знайому річ! Йому було набагато легше, якби він побачив у цій комірчині, де лежала купами білизна дентразі, стоси скворшелузьких матраців і стояв хлопець із Бетельгейзе, який простягав жовту рибку, що її слід закласти у вухо, побачив би, ну, скажімо, пакунок кукурудзяних пластівців. Але пакунка не було, а заразом не було і почуття безпеки.
Раптом, ніби з безвісти, на них упала потужна звукова хвиля. Артур роззявив злякано рота. Такий звук могла b видати людина, яка полоще горло і в той же час відбивається від зграї вовків.
— Тихше! — зашикав на нього Форд. — Слухай! Це важливо.
— Ва... важливо?
— Капітан корабля робить оголошення.
— Ти хочеш сказати, що це розмовляють вогони?
— Слухай!
— Але я не розумію по-вогонськи.
— Це зайве. Заклади ось цю рибку у вухо.
І Форд швидким рухом ляпнув Артура по вуху. Рибка проскочила всередину. Відчуття було з біса неприємне. Артур засіпався, почав длубати у вусі. Потім його очі полізли на лоба від здивування.
Він відчув те, що буває, коли розглядаєш психологічні тести — з-за двох темних обрисів голів з'являється зображення білої свічки або коли раптом із різнокольорових плям і крапок складається шістка, що означає, що доведеться розщедритись на нові окуляри.
Поступово булькотіння й харчання перетворилось на справжнісіньку англійську мову.
Ось що почув Артур...
Розділ 6
— БУЛЬК БУЛЬК ХММ БУЛЬК ХММ БУЛЬК БУЛЬК БУЛЬК ХММ БУЛЬК ХММ БУЛЬК БУЛЬК ХММ ХММ БУЛЬК ХММ ХММ ХММ БУЛЬК БУХ ЛЯП ГРРРРРУУХХРР ДЛЯ ВЕСЕЛОЩІВ У ІНШИХ.
ПОВТОРЮЮ. ГОВОРИТЬ КОМАНДИР КОРАБЛЯ. ПРИПИНИТИ ВСІ РОБОТИ! УВАГА! ДЛЯ ПОЧАТКУ ХОЧУ ПОПЕРЕДИТИ, ЩО, ЗВАЖАЮЧИ НА ПРИЛАДИ, У НАС НА БОРТУ ПЕРЕХОВУЄТЬСЯ ДВІЙКО ЗАЙЦІВ. ПРИВІТ ВАМ, ХЛОПЦІ, ХОЧ ДЕ Б ВИ ПЕРЕХОВУВАЛИСЬ. АЛЕ ЗРОЗУМІЙТЕ МЕНЕ ПРАВИЛЬНО: НЕ ГАДАЙТЕ, ЩО МИ ВАМ РАДІ, Я ПРИЗНАЧЕНИЙ КОМАНДИРОМ ЦЬОГО КОРАБЛЯ ЗОВСІМ НЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ КАТАТИ УСІЛЯКИХ ГУЛЬТІПАК ЗАДАРМА. ПОШУКОВУ ПАРТІЮ ВИСЛАНО. ТІЛЬКИ-НО ВОНИ ВАС ЗНАЙДУТЬ, МИ ВИКИНЕМО ВАС ГЕТЬ. ЯКЩО ВАМ ПОЩАСТИТЬ, ТО ПЕРЕД СМЕРТЮ ВИ ПОЧУЄТЕ МОЇ ВІРШІ.
ДРУГЕ. ЧЕРЕЗ КІЛЬКА ХВИЛИН МИ ЗДІЙСНИМО СТРИБОК У ГІПЕРПРОС-ТІР. ПО ПРИБУТТІ НА ЗІРКУ БАРНАРДА — ТРИДЕННА СТОЯНКА В ДОКУ ДЛЯ РЕМОНТНИХ РОБІТ. ПІД ЧАС СТОЯНКИ УСІМ ЛИШАТИСЯ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ. ПОВТОРЮЮ, УСІ УВІЛЬНЕННЯ ВІДМІНЯЮТЬСЯ. У МЕНЕ ПАСКУДНИЙ НАСТРІЙ І Я НЕ БАЧУ ПРИВОДУ ДЛЯ ВЕСЕЛОЩІВ У ІНШИХ. У МЕНЕ ВСЕ.
Булькотіння стихло. Коли Артур прийшов до тями, то виявилося, що він лежить долі, скрутившися, та ще й затулив вуха руками.
— Яка чарівна особа,— сказав Артур. — Якби я мав доньку, я б із задоволенням заборонив їй виходити заміж за такого...
— Не варто забороняти,— відмовив Форд. — Вогони приваблюють жінок не більше, ніж автокатастрофа. Ні, не рухайся,— додав він, коли побачив, що що Артур хоче випростатися,— приготуйся до стрибка у гіперпростір. Відчуття такі ж неприємні, як коли ти нап'єшся.
— Що ж тут неприємного?
— Ти попросиш води.
Артур помовчав, потім мовив:
— Форде?
— Га?
— Що робить ця рибка у вусі?
— Перекладає. Це — рибка-транслятор. Подивись у довіднику, якщо хочеш,— Форд простягнув Артурові "Путівник по Галактиці для космотуристів", а сам скрутився калачиком і приготувався до стрибка.