Не припиняючи виведення щораз нових екземплярів, мій батько влаштовував на горищі пташині весілля, висилав сватів, припинав у дірках та щербинах покрівлі звабливих і журних наречених і досяг цим того, що дах нашого будинку, величезний двосхилий ґонтовий дах, став справжнісінькою пташиною господою, Ноєвим ковчегом, до якого зліталися різного роду крилаті з далеких країн. Довго, ще навіть після знищення цього пташиного господарства утримувалась у пернатому світі традиція нашого дому і у пору весняних мандрів не раз спадали на наш дах цілі хмари журавлів, пеліканів, пав та сила іншого птаства.
Однак згодом – по нетривалій пишності – справа повернула на смутне. Незабаром батькові забаглося перенестися до двох кімнат на піддашші, що слугували за комірчини. Звідти вже раннього досвітку доносилось змішане курликання пташиних голосів. Дерев'яні резонатори кімнат, підсилювані просторістю горища, дзвеніли всенькі від шуму, тріпотіння, піяння, токування і ґелґоту. Батько щезав нам з очей на кілька тижнів. Лиш інколи він сходив до помешкання і тоді ми могли зауважити, що батько наче зменшився, схуд і скорчився. Інколи, забуваючись, він зривався зі стільця при столі, махав руками як крилами та протяжно піяв, а очі заходили йому млою більма. Потім, засоромлений, сміявся разом з нами і намагався звести інцидент на жарт.
Якось несподівано під час ґенерального прибирання з'явилася у пташиній державі батька Аделя. Ставши у дверях, заламала руки від одуру, який здіймався в повітря, і куп посліду на підлозі, столах та меблях. Не довго вагаючись, вона відчинила вікно, потім довгою щіткою зняла вир зі всієї тієї маси птаства. Збився пекельний туман пір‘я, крил і крику, в якому Аделя, схожа до шаліючої Менади, закритої круговертю свого торсу, танцювала танок руйнації. Разом з пташиною громадою, тріпочучи руками, намагався піднестися у повітря і мій батько. Крилатий туман потрохи рідшав, аж врешті на бойовиську зосталися тільки змучена засапана Аделя та батько, зажурений і засоромлений, готовий до повної капітуляції.
По хвилі сходами зі свого домену спускався мій батько – спустошений чоловік, король-баніт, що втратив трон і королівство.
Переклав Микола Яковина (1983 р.)