Прошуміла слава, ніби дощ, Висохли дороги і калюжі. А зрадлива злива крила дужі Вже над іншим іменем полоще.Все минає, бо, як не ростем, Лиш відлуння в полі залишаєм... Літо ж пам'ятають не дощем, Літо ж пам'ятають – урожаєм...