От якось опівночі, при повні сидів він під калиною, згадував чарівну юнку і несподівано наче голос її почув: "Коли потрапите додому, то опівночі, на повний місяць заграйте цю мелодію, якої я вас навчила. І позвіть: Найдена!"
Схопив Звенигор бандуру, й заграв щосили. Ураз почулося ревіння бурі, клекіт води, скрипіння човника... А коли згасли останні звуки, закричав: "Найдена!" Усю тугу своєї любові вклав у цей заклик. І дивиться: пливе по річці човник, а в човнику його дівчина сидить.
Невдовзі побралися молоді. І я на тому весіллі був. Юшку дірявою ложкою їв та горілку дірявою чаркою пив. Ой, і веселий же потім був!
« Первый Предыдущая Страница 2 из 2