За багато днів Лівія чого тільки не знайшла, за винятком того, кого вони шукали. Здибала навіть одну лесбіянку, і ця лесбіянка, особа дуже настирна, ніяк не хотіла її відпустити, супроводжувала в піших прогулянках, настійно агітуючи Лівію за жіночий гомосексуалізм, так що Лівія в телефонній розмові призналася Дуці, як їй було нелегко спростовувати докази тієї причепи.
— З теоретичного погляду вона майже переконала мене з допомогою неспростовної діалектики, що гомосексуалізм має такі самі права на існування, як і гетеросексуалізм.
Навіть говорячи по телефону, Лівія не могла втриматися від свого нахилу до абстрактних розумувань, і Дука дав їй виговоритися: хоч якась та віддяка.
В ці дні пошуків траплялося багато всякого, за винятком лише того, на що розраховували. Одного разу Лівія наразилася на п'яного ґвалтівника. Вона зрозуміла це на^то пізно, вже сидячи в машині, і, щоб урятуватися, мусила зняти тривогу, висунувши двічі підряд лікоть у віконце. Давіде, помітивши умовний сигнал, наздогнав автомобіль і перекрив йому дорогу. Побачивши перед собою такого здоровила, п'яничка не став сперечатися, і Давіде відвіз Лівію додому. Була зустріч і з поліцією. Одного вечора двоє цивільних у Сан-Бабілі зажадали в Лівії документів. Слово "вчителька" в посвідченні особи їх дещо заспокоїло. Ці двоє славних хлопців, виховані в пошані до культури, не могли уявити собі, щоб викладачка історії й філософії клацала кастаньєтами, і все-таки порадили їй сидіти вдома.
Не траплявся тільки синьйор А. Лівія звала його не "синьйор Ікс", а "синьйор А", оскільки, по суті, цей чоловік не був якимсь інкогніто: він займався цілком визначеною справою — керував брудним бізнесом. Як його звати і який він зовні, Дука не знав, знав лише, що той існує. Можна, наприклад, сказати: "Найгладший чоловік у Мілані",— ви його ніколи не бачили, не відаєте, хімік він чи власник траторії, блондин чи брюнет, але знаєте, що він існує, треба тільки знайти його й звалити, і тоді його одразу ж упізнають, бо це той, хто важить більше за будь-якого іншого міланця. Але про цього синьйора А не було ніяких звісток.
— Давіде, дайте мені, будь ласка, ваш блокнот з номерами автомобілів. Тихо гомонів транзистор. Лягаючи спати, Лоренца залишила його
ввімкнутим. З відчиненого кухонного вікна, зверненого на подвір'я, линув гарячий дух нагрітого асфальту; пиво, щойно витягнуте з холодильника, нагрівалося, треба було його одразу пити, і зрештою так вони й зробили. Погортавши записника, Дука побачив двадцять три номери машин, з яких чотири виявилися не міланські, й був навіть один іноземний, французький.
Маскаранті, який нишком від Карруа теж брав участь в операції, перебрав один по одному всі номери, але для нього це був лише педантизм фанатика: з інформації Лівії було вже відомо, що ці машини належать тим, до кого їм діла немає, й Маскаранті повністю це підтвердив. Власників машин було перевірено один по одному, але синьйора А там не виявлено. Маскаранті лише натрапив на одного розшукуваного квестурою Флоренції і звелів заарештувати. А синьйора А як не було, так і не було.
Скільки часу могли тривати ці пошуки? Сьогодні ввечері доведеться їх припинити. Карруа міг би й сам це чудово передбачити, мав можливість звернутися й по допомогу до Інтерполу. Чому ж так пристрасно за це взявся він, Дука, та ще й утягнув Лівію Уссаро?
Зрештою він відклав припинення пошуків ще на день.
У кухонній шафі виявилося дві пляшки віскі, Давіде взяв уже відкорковану, з дозволу Дуки налив собі чималу порцію і, випивши, підсумував:
— А чому це має бути обов'язково чоловік п'ятдесяти років? — І, не діждавшись відповіді, додав: — Вони — молоді, які подобаються жінкам і вміють їх умовляти.
Дука вимкнув радіо, яке саме розводилося про бурхливу діяльність різних міністрів.
— Такі молоді, про яких ви кажете, діють без фотографій, з поганим товаром... Пробачте, я хотів сказати — з поганими жінками, вже ладними торгувати своїм тілом. Ті молоді майже всі добре відомі поліції. Той, кого ми хочемо знайти, виконує зовсім іншу роботу, іншого класу, і веде її з розмахом. Він добирає "дебютанток" певного стилю, таких як Альберта, повинен забезпечувати їх дорогими квартирами для побачень і в Італії, і за кордоном. Ця торгівля організована за принципом імпорт — експорт. А фотографії їм потрібні для того, щоб розсилати їх чи розносити особам, зацікавленим комерцією. Вся плівка з п'ятдесятьма кадрами вміщається в конверті або в пачці сигарет, а з негативів "Мінокса" можна друкувати фотографії розміром навіть тридцять на сорок. Багато чоловіків несміливі, вони воліють обирати жінок, переглядаючи щось на зразок альбому. Та й утримувати дюжину дівчат в одній квартирі завжди небезпечно, зате можна мати напохваті альбом любовних послуг. Обираєш, наприклад, номер двадцять четвертий, а час та місце побачення вказані тут-таки. Але для такої торгівлі не підходять самотні дівчата, які вештаються по вулицях і слухаються "свого" хлопця. Бо наважитися переконати цей товар,— пробачте, я маю на увазі жінок,— може тільки чоловік зрілий і досвідчений. Та ж таки Альберта не дуже б далася на підмову якогось молодика з накрученим чубом, щойно від перукаря, тут потрібен чоловік бувалий, певний себе, "синьйор". Зрештою саме такий тип чоловіків справляє враження майже на всіх жінок. Він не гайнує, як я, три роки на каторзі тільки через брак суто технічного досвіду. Мені в ув'язненні пощастило здобути прихильність одного великого кита, який розкрив переді мною всі свої секрети. Ось чому, тільки-но побачивши знімки, я одразу стривоживсь, а коли дізнався, що сфотографованих дівчат уже немає живих, зрозумів: тут діяла велика банда. Маленькі гендлярі не вбивають або вбивають дуже рідко, зате великі організації діють без жалю...
Його лекцію урвав плач малої Сари в сусідній кімнаті.
— Вже майже перша,— сказав Дука. — Зараз вона вип'є двісті грамів молока, із заплющеними очима, майже не прокидаючись, одночасно зробить піпі, а потім аж до шостої чи сьомої ранку не подасть ознак життя. Мені завжди здавалося, що ця форма рослинного життя найцивілізованіша. Нецивілізова-ність, принаймні для роду людського, починається, по-моєму, з початком розумової діяльності...