1 На гарячому (лат.).
Йому б і очі вилазили від такого видовища, але пан Штендлер, — так сам він оповідав, — ходив потім сам як прибитий. Він завжди розповідав у дуже вишуканому тоні, що не міг уже навіть і дивитися на ту свинську розпусту, а нам, бувало, від тих його розповідей про всякі пози, в яких він не раз застукував парочки, аж слина з губи текла, як тому псові, коли повз нього несуть варену шинку. Не пускають нас, бувало, з казарми, ось він нас і розважає. "Ось так я, — каже, — бачив ту і ту пані з тим і тим добродієм..." І адреси нам давав. Але при тому ніколи його не покидав смуток. "Скільки я, — скаржився він, — діставав по пиці від обох партнерів; а все ж таки це мене гризло менше, ніж те, що я брав хабарі.
Одного такого хабара я не забуду й до смерті. Він голий, вона гола. Було це в готелі, йолопи навіть дверей не замкнули. На дивані не вмістилися, бо обоє були нівроку гладючі, то й вовтузилися на килимі, як кошенята. А килим був такий затоптаний, запорошений і весь у недокурках. Тільки-но я в двері, — обоє схопилися, він став навпроти мене, тримаючи руку, як фіговий листок. А вона обернулася спиною, і я побачив на шкірі відбиток візерунка килима, а до хребта приліпився недокурок. "Пробачте, — кажу, — пане Земеку, я приватний детектив Штендлер з контори Ходоунського, і мій службовий обов'язок зловити вас, на підставі прохання вашої дружини, на гарячому. Ця дама, з якою ви тут маєте недозволені зносини, — пані Гротова". Я ніколи в житті не бачив такого спокійного громадянина. "Дозвольте, — сказав, немовби це само собою розумілося, — я одягнуся. Тут винна лише моя дружина. Вона безпідставною ревнивістю штовхає мене на недозволені стосунки, ображаючи мене як чоловіка безпідставними підозріннями, поговорами і ницим недовір'ям. Звичайно, якщо немає жодного сумніву, що цю ганьбу неможливо приховати... Де ж мої підштанки?" — запитав він спокійно. "На дивані". Натягаючи підштанки, він пояснював далі: "Отже, якщо ганьби не можна приховати, лишається тільки розлучення. Але цим плями не змиєш.
Взагалі, розлучення справа дуже серйозна, — говорив він, одягаючись. — Найкраще, коли дружина озброїться терпінням і не дасть приводу для публічного скандалу. А врешті, робіть як хочете, я вас тут залишаю з шановною панею сам на сам". Пані Гротова за той час влізла в постіль, а пан Земек потиснув мені руку і вийшов".
Я вже добре не пам'ятаю, що нам далі розповідав пан Штендлер. Але він вів з тією панею, що лежала на постелі, дуже інтеліґентну розмову, мовляв, подружнє життя не завжди веде просто до брами щастя, і обопільний обов'язок подружжя приборкати хтивість, очистити і одухотворити свою плоть. "Тим часом, — розповідав пан Штендлер, — я поволі почав роздягатися, а коли вже був роздягнений, то зовсім одурів і зробився як дикий олень під час гону, до кімнати ввійшов мій добрий знайомий Стах, теж приватний детектив, з підприємства нашого конкурента, пана Штерна, куди в свою чергу звернувся пан Грот у справі своєї дружини, яка нібито теж із кимось тягається. Цей Стах тільки промовив: "Ага, пан Штендлер з панею Гротовою. Вітаю!" Тихо зачинив за собою двері і вийшов. "Тепер уже все одно, — сказала пані Гротова, — нема чого так квапитися з одяганням, та й біля мене місця досить". — "Мені, вельможна пані, справді йдеться про місце", — відповів я, сам не розуміючи, що говорю. Пам'ятаю тільки, я щось розводився про те, що, коли між чоловіком і жінкою завелися чвари, це позначається також і на вихованні дітей". Далі він розповів нам, як швидко одягся, як дременув і як вирішив зараз же розповісти про все своєму шефові, пану Ходоунському. Але спочатку зайшов підкріпитися, та коли повернувся до контори, по ньому вже віддзвонили, бо, поки він підкріплювався, туди з наказу свого шефа, пана Штерна, зайшов той Стах і завдав удар пану Ходоунському звісткою, якого, мовляв, той має агента в своїй приватній детективній конторі. А Ходоунський нічого кращого не придумав, як швиденько послати по дружину пана Штендлера, хай вона розправиться з ним сама, як належить поквитатися з чоловіком, якого послали для виконання службових доручень, а співробітник з контори конкурента переловлює його "in flagranti".
"Відтоді, — завжди говорив пан Штендлер, коли згадував цю історію, — моя голова стала ще гудзуватішою".
— Отже, граємо у "п'ять-десять"?
Поїзд зупинився на станції Мошон. Уже смеркалося, і з вагонів нікого не випустили.
Коли рушили, з одного вагона пролунав гучний спів, немовби співак прагнув заглушити своїм ревом стукіт коліс. Якийсь вояк з Кашперських гір в побожному настрої не своїм голосом оспівував тиху ніч, яка спадала на угорські степи:
Gute Nacht! Gute Nacht!
Allen Muden sei's gebracht.
Neigt der Tag stille zum Ende,
ruhen alle fleiss'gen Hande,
bis der Morgen ist erwacht.
Gute Nacht! Gute Nacht! 1
— Halt's Maul, du Elender! 2 — урвав хтось сентиментального співака, і той одразу ж замовк. Його відтягли від вікна.
Але працьовиті руки не відпочивали аж до ранку. Як і в інших в.агонах при світлі свічок, так і тут при світлі невеличкої гасової лампи, що висіла на стіні, грали в "чапари".
Швейк, коли хтось провалювався при "рабуванні" 3, заявляв, що це все ж таки найсправедливіша гра, бо кожний може виміняти собі стільки, скільки схоче.
1 Ніч, іде, день погас, / Втомлені, спочити час! / Хай спочинуть на всім світі / Ваші руки працьовиті, / Поки день не збудить вас. / Ніч іде, спочити час! (Нім.)
2 Заткни пельку, йолопе! (Нім.)
3 "Рабувати" — означає брати козирну карту, покладену під колоду після роздачі карт усім гравцям. Хто "рабував", був зобов'язаний зробити певну кількість взяток.
— Граючи в "чапари", — пояснював Швейк, — примусово "рабують" лише туза або сімку, зате гравець, у разі потреби, має право зразу спасувати. Інші карти "рабувати" не обов'язково. Це вже можеш робити на свій ризик.
— Граймо в "здоров'ячко", — запропонував Ванек, і всі погодилися.
— Чирвова сімка! — оголосив Швейк, знімаючи карти. — Кожен по п'ятачку, і роздавати по чотири карти. Швидше. Бодай хоч трохи пограємо.
На всіх обличчях відбивалося таке вдоволення, немовби не було ніякої війни й