— Швейк. Насмілюсь доповісти, пане обер-лейтенанте...
— Слухайте, Швейку, як там з тими консервами? Все в порядку?
— їх немає, пане обер-лейтенанте. Ні слуху ні духу.
— Я хотів би, Швейку, щоб ви завжди, поки ми в таборі, до мене вранці зголошувалися. Коли поїдемо, будете постійно біля мене. Що ви робили вночі?
— Сидів цілу ніч біля телефону.
— А було щось нового?
— Було, пане обер-лейтенанте!
— Швейку, тільки без ваших дурних штучок. Повідомляв хто-небудь про щось важливе?
— Повідомляли, пане обер-лейтенанте, але аж на дев'яту годину. Я не хотів вас турбувати, пане обер-лейтенанте, мені це й на думку не спадало.
— Ну, так скажіть мені, нарешті, що там таке важливе на дев'яту годину?
— Телефонограма, пане обер-лейтенанте.
— Я вас, Швейку, не розумію.
— У мене все записано, пане обер-лейтенанте. "Прийміть телефонограму. Хто біля телефону? Маєш? Читай, або щось таке подібне".
— Сили небесні! Швейку! З вами просто мука... Перекажіть мені зміст, бо як заліплю вам раз! Так що там?
— Знову якась нарада, пане обер-лейтенанте, сьогодні вранці о дев'ятій годині у пана полковника. Я вас хотів будити вночі, але потім роздумав.
— Ще б пак, відважитися будити мене через якусь дурницю, коли на це досить часу і вранці? Wieder eine Besprechung, der Teufel soll das alles buserieren! l
1 Знову нарада, чорт би їх побрав! (Нім.)
Повісьте трубку, покличте мені до телефону Ванека.
— Фельдфебель Ванек біля телефону. Rechnungsfeldwebl Vanek, Herr Oberleutnant 1.
— Ванеку! Знайдіть мені негайно іншого денщика. Цей гультяй Балоун до ранку зжер увесь мій шоколад. Прив'язати його? Ні, віддамо його в санітари. Хлоп як гора, хай тягає поранених під час бою. Зараз пошлю його до вас. Залагодьте це в польовій канцелярії й повертайтеся зараз же до роти. Як ви гадаєте, скоро поїдемо?
— Нема чого поспішати, пане обер-лейтенанте. Коли ми мали їхати з дев'ятою маршовою, то нас водили за ніс цілих чотири дні. Про восьму нема чого й говорити. Тільки з десятою йшло краще. Ми були без затримки на місці в повній бойовій готовності. Опівдні дістали наказ, а ввечері вже виїхали. Зате нас потім ганяли по всій Угорщині й не знали, на якій ділянці фронту нами діру заткнути.
З того часу, відколи надпоручник Лукаш став командиром одинадцятої маршової, він опинився в стані так званого синкретизму. Цей філософський термін означає, що він намагався примирити суперечні поняття за допомогою компромісів, які доходили до повного змішання поглядів. Тому він відповів:
— Так, можливо. Буває. Отже, ви думаєте, що сьогодні не поїдемо? О дев'ятій годині нарада у пана полковника. A propos, вам відомо, що ви черговий? Я лише так. Зробіть мені... Стривайте, що б ви мені мали зробити? Список старшин з даними, відколи служать... Потім провіант для роти. Національність? Так, так. Це також... Але головне, пришліть нового денщика... Що сьогодні повинен робити з людьми прапорщик Плешнер? Vorbereitung zum Abmarsch! 2 Рахунки? Прийду підписати по обіді. Нікого не пускайте до міста. До буфету в таборі? По обіді на годину...
Покличте сюди Швейка... Швейку, ви тим часом залишитесь біля телефону.
1 Фельдфебель-рахівник Ванек, пане обер-лейтенанте (нім.).
2 Підготовка до походу! (Нім.)
— Насмілюсь доповісти, пане обер-лейтенанте, я ще не пив кави.
— То принесіть собі каву і залишайтесь у канцелярії біля телефону, поки я вас не покличу. Ви знаєте, що таке ординарець?
— Це такий, що бігає, пане обер-лейтенанте.
— Отже, щоб ви були на місці, коли я подзвоню. Нагадайте ще раз Ванекові, хай підшукає для мене якогось денщика. Швейку, алло, де ви?
— Тут, пане обер-лейтенанте, якраз принесли каву,
— Швейку, алло!
— Чую, пане обер-лейтенанте, кава зовсім холодна!
— Ви вже, Швейку, добре знаєте, що таке денщик, поговоріть з ним, а потім дайте мені знати, що воно за людина. Повісьте трубку.
Ванек, сьорбаючи чорну каву, до якої долив рому з пляшки з написом "Tinte" 1 (зробленим з обережності), поглянув на Швейка і сказав:
— Наш обер-лейтенант не говорить, а, мабуть, кричить у цей телефон. Я чув кожне його слово. Ви, Швейку, певне, з паном обер-лейтенантом дуже добре знайомі.
— Ми одна рука, — відповів Швейк. — Рука руку миє. Ми вже вкупі багато чого пережили. Скільки разів нас хотіли розлучити, але ми знову знаходили один одного. Він завжди в усьому на мене покладається. Я не раз сам з цього дивувався. Ось ви тепер, певно, самі чули, як він казав, щоб я вам ще раз нагадав про того нового денщика і що я мушу на нього подивитися й дати про нього свій відзив. Той пан обер-лейтенант не з кожного денщика вдоволений...
1 Чорнило (нім.).
* * *
Полковник Шредер залюбки скликав на нараду всіх офіцерів маршового батальйону, щоб наговоритися досхочу. Крім того, треба було щось вирішити в справі однорічника Марека, якого полковник Шредер за бунт віддав до дивізійного суду, бо Марек не хотів чистити вбиралень.
З дивізійного суду його привели вчора вночі на гауптвахту і там тримали під вартою. Водночас із дивізійного суду до полкової канцелярії прислали дуже туманного листа, в якому зазначалося, що хоч у цьому випадку не йдеться про бунт, бо добровольці не повинні чистити вбиральні, але оскільки це все ж таки порушення дисципліни, то передумовою прощення такого гріха може бути лише бездоганна поведінка на фронті. З цих причин, мовляв, обвинувачений доброволець Марек надсилається до свого полку, а слідство в справі порушення дисципліни припиняється аж до кінця війни, але воно буде відновлене при найближчому порушенні дисципліни з боку однорічного добровольця Марека. Крім того, була ще одна справа. Разом з однорічником Мареком з дивізійного суду на гауптвахту прислали самозваного взводного Тевелеса. Його нещодавно доправили в полк з лазарету в Загребі. Він мав велику срібну медаль, нашивки однорічника і три зірочки. Розповідав про геройські подвиги шостої маршової роти в Сербії, що нібито з усієї роти залишився тільки він один. Слідство ствердило, що з шостою маршовою ротою на початку війни справді пішов на фронт якийсь Тевелес. Однак він не мав прав однорічного добровольця. Зажадали відомостей від бригади, куди 2 грудня 1914 року під час втечі з Бєлграда приєднали шосту маршову роту. І виявилося, що в списку представлених до відзнаки або відзначених срібними медалями немає жодного Тевелеса. Однак установити, чи справді піхотинцеві