14
Біла риба — так американці називають сигів — доволі близько споріднених видів, що належать до роду власне сигів (Coregonus) із сімейства сигових ряду лососеподібних. Письменник наводить родову назву, але не вказує точно, який саме вид він мав на увазі. Швидше за все, це сиг звичайний, широко розповсюджений в озерах і річках на півночі Америки та Євразії. Хоча не виключено, що мався на увазі чир — велика й дуже смачна сигова риба, мешканка річок і озер на полярних територіях від Печори до Канади. У річках Північної Америки водиться й омуль-можливо, супутники Сетона ловили саме цю рибу. М'ясо всіх згаданих риб дуже смачне та ніжне, високо цінується місцевими жителями — представниками питомих народностей Півночі. Характерно, що свіжі сиги не переносять навіть короткочасного зберігання. Їхнє найніжніше м'ясо може мати чудовий смак лише дуже нетривалий час. Тут письменник, звичайно, має рацію — дивовижний смак північних сигів можна відчути тільки на місці, а за межами північних територій скуштувати справжнього смаку сига або чира не можна ні за які гроші!
15
Найбільшим представникам сімейства куничих (Mustelidae), розповсюдженого по всьому світі, за винятком Австралії та Мадагаскару, є сибірська росомаха Gulo gulo. Вона часом виростає до 1 м, іноді буває ледь крупнішою, довжина її хвоста близько 15 см; вага звіра досягає 20 кг. Хутро в росомахи буре; над очима, а також з боків тягнуться світлі смуги. Зустрічається в лісотундрі й тайзі на півночі Азії, Європи, Північної Америки. Практично всеїдний хижак — харчується всім, що трапиться під руку, від дрібних лемінгів до великих копитних. Хоча росомаха й воліє ласувати дитинчатами оленя або лані, проте здатна впоратися й із дорослим оленем і навіть лосем, коли заплигне йому на спину та перегризе сонну артерію. Часто жертвами росомахи стають хворі, поранені або ж молоді тварини, які не можуть як слід захищатися. Дрібних тварин росомаха з'їдає відразу, а великих — по частинах, закопуючи їх у землю про запас.
16
Англійське слово "barren" означає "мирний", "неродючий". Barren Grounds, Barrens — "Марні землі".
17
Gavia immer — полярна гагара, великий водяний птах із короткими вузькими крильми, щільним і твердим оперенням. Довжина тіла до 85 см, вага 4–4,5 кг, розмах крил до півтора метрів. Чудово пірнає, легко плаває, але суходолом пересувається з натугою. Злітає з води з розбігу й тільки проти вітру.
18
Picea canadensis — ялина канадська останнім часом стала досить популярною, хоча завезли в Європу її порівняно давно; особливо декоративною вважається її конусоподібна, або конічна, форма (Р. с. f. conica).
19
Автор мав на увазі накипні лишайники, які разом із іншими лишайниками є унікальною формою життя, загадковою "рослиною-сфінксом", симбіотичне співтовариство двох, по суті, організмів — гриба й водорості, — сплетених воєдино. Деякі вчені, втім, вважають, що взаємини гриба й водорості не настільки безхмарні. Так, англійський біолог Кромбі назвав їх протиприродним поєднанням полоненої дівиці (водорості) й тирана-хазяїна, тобто гриба. Очевидно, симбіоз у їхніх стосунках тією чи іншою мірою поступається місцем паразитизму з боку агресивніших грибів.
20
Citellus undulatus parryi — довгохвості ховрашки, часто згадувані письменником, заселяють дреновані ділянки — гірські тундри, прирічні простори, острівці. Це досить великі звірята (довжина тіла до 32 см, із яких 40 % доводиться на хвіст), бурувато-вохристого забарвлення з невиразними світлими плямами. Харчуються рослинними кормами, комахами, навіть падаллю. Копають складні нори, де влаштовують запаси на зиму; взимку впадають у сплячку.
21
Із сімейства носоглоткових ґедзів (Oestridae), личинки яких паразитують у тілі, одним із найстрашніших є ґедзь Cephenomyia stimulator. Втім, в описаній ситуації, вочевидь, брала участь інша комаха, близька до ґедзя підшкірного бичачого (Hypoderma bovis), личинки якого досягають 5 см завдовжки, розвиваються на останній стадії у жовнах під шкірою; названий вид іноді нападає і на людину.
22
У книзі йдеться про схильний до міграцій, або тундровий підвид Rangifer tarandus — дикого північного оленя. Правильно визначено число знищених карибу в цьому районі, але Сетон-Томпсон помилився, оцінюючи чисельність карибу що й не дивно для епохи, в якій бракувало точних методів обліку із залученням, на приклад, аерофотознімання, як сьогодні. Оцінка могла робитися мандрівниками тільки на око, візуально, тож була суб'єктивною. Адже стада по 30 000 особин справляють саме враження багатомільйонних. Сучасні зоологи в Канаді переконливо довели, що в часи Сетона-Томпсона чисельність карибу у тундрах не перевищувала 2,4 мільйони голів. Для нас важливо сьогодні інше: саме знаменитий письменник, а не працівники Служби фауни Канади першим почав спробу визначення чисельності оленів. І в цьому як багато в чому іншому письменник і художник Сетон-Томпсон теж виявився першопрохідцем.
23
Письменник має на увазі американського лебедя (Суgnus columbianus), що ззовні схожий на малого (тундряного) лебедя, котрий живе у Євразії. Американський лебідь трішки крупніший, у нього тонша шия та чорний дзьоб із жовтою плямою біля підстави. У цей час зустрічається вкрай рідко, гніздиться в найглухіших, важкодоступних місцевостях.
24
Mustela erminea — майже півсотні підвидів горностая, дрібного нічного хижака, поширені майже по всій Північній Америці, Європі, включаючи крайню Північ, у Середній і Північній Азії. Довжина тіла (разом із головою) близько 25 см, а хвоста — близько 10; самки менші за самців. Забарвлення згори темне, коричневих тонів, низ забарвлений у біле, кінчик хвоста чорний. Зимове хутро цілком біле за винятком чорного кінчика хвоста. Горностай, зустрічаючись на висотах до 3 км, живе в чагарникових заростях, перелісках, річкових заплавах. У його їжі переважають мишоподібні гризуни, хоча трапляються й ссавці завбільшки як заєць. Горностай частенько розоряє пташині гнізда. У добу Середньовіччя шкурками горностаїв прикрашали королівські мантії.
25
Канадська казарка (Branta canadensis) — велика американська гуска. Вага її — від п'яти до шести кілограмів, а довжина тіла — до одного метра. Вважається одним із найкращих мисливських птахів. Раніше була широко розповсюджена в північній частині американського материка. Це розумний і обережний птах. І хоча полювання на нього складніше, ніж на решту птахів, чисельність канадської казарки неухильно зменшується.