Від брехні важко відвикнути. Той, хто часто бреше, починає з чотирнадцяти разів на тиждень (по двічі на день).
Так, але хто перевіряє, що без обману? Ніхто, адже, щоб виграти, можна домовитись про будь-яке число.
— Минулого тижня ти залишав за собою право збрехати чотирнадцять разів, а цього — сім. Чи не замало?
— Вистачить.
— А важко тобі не брехати?
— Спочатку було дуже важко.
А ось мої перевірені на досвіді правила:
1. Якщо важко, виправляйся не зразу, а поступово.
2. Вибирай для початку лише одну, найлегшу ваду і насамперед кінчай з нею.
3. Не занепадай духом, якщо довго немає поліпшення або навіть є погіршення.
4. Не став надто легких умов, але й такі, щоб ти міг виграти.
5. Не надто радій, якщо зразу відучишся: позбуватися надбаних вад легко, а вроджених важко.
Роблячи те, що ти не любиш, і не роблячи того, до чого ти звик, ти загартовуєш волю. А це найголовніше. Стати господарем своїх рук, ніг, язика, думок...
Є люди, котрі ставляться до себе надто вимогливо, і це недобре; є й такі, котрі надто легко й надто багато собі пробачають,— це теж погано. А бувають люди, які не знають своїх чеснот і вад. Ці люди повинні прагнути пізнати їх.
"Гноті сеаутон",— сказав грецький мудрець: пізнай самого себе!
ХЛОПЧИКИ — ДІВЧАТКА
— Хлопчики — люди, і дівчатка — люди. Виходить, між ними немає різниці.
Так кажуть одні.
Неправда. Дівчатка спокійніші, слухняніші, порядніші, сумлінніші, делікатніші.
Так кажуть інші.
— А я віддаю перевагу хлопчикам. Хлопчики веселі, не надокучають, вони не ображаються, щиріші, усе їх більше цікавить, їх легше переконати.
— У дівчаток серце м'якше.
— Зовсім ні, хлопчик охочіше допоможе, зробить послугу.
— Неправда.
І вони сперечаються, і ніяк не можуть дійти згоди.
Дехто каже так:
— Між хлопчиками й дівчатками не повинно бути ніякої різниці. Якби вони разом училися, разом ходили до школи, вони були б зовсім однакові.
І, зрештою, так і неясно, хто має рацію.
Ні, ясно.
Мають рацію і ті, хто каже, що відрізняються, і ті, хто каже, шо схожі.
Навіть між деревом і людиною є схожість: дерево виникає з насіння, живиться, росте, відчуває спрагу, дихає, радіє сонцю, старіє і вмирає, навіть спить і відпочиває, його можна навіть образити, довести до хвороби й каліцтва.
А хіба птах любить не так, як людина? Не засмучується, не сердиться, не тужить? Хіба співає гірше за людину?
А собака — вірний товариш?
Схожі й дорослі на дітей...
І чи не відрізняються один від одного? Чи знайдеш хоча б двох геть схожих хлопчиків? Хіба всі дівчатка однакові?
Ну, а якби в школах було спільне навчання?
А воно і було, і є. Адже відмінності можуть бути і великими і малими.
Одне діло говорити, щоб було, як хочеться і як має бути, а інша річ, як воно є.
То хто ж кращий, хлопчики чи дівчатка?
У кожної людини є достоїнства і вади, хто цього не знає? Вади й достоїнства є і в дівчаток, і в хлопчиків.
Треба розуміти одне одного, поважати, прощати й любити.
Дуже довго й мені здавалося, що тому в них різна
вдача, що раніше у чоловіків і жінок були неоднакові права, що юнак ходив на війну й полювання, а дівчата доглядали хворих, пряли й варили їжу. Тому хлопчики спритніші, і дужчі, і люблять інші ігри. Так уже звикли.
Можливо, тепер це й рідше буває, але, коли я був маленький, дорослі часто казали:
— Нічого, що хлопчина бешкетує. Хлопець і повинен бути пустуном. А дівчинці не личить.
Нібито хлопчик має бути сміливим, дівчинка несміливою, хлопчик рухливим, дівчинка спокійною, хлопчик легковажним, дівчинка розважливою.
Дівчатка заздрили хлопцям, і між ними не було злагоди.
Але злагоди й тепер немає. Чому?
Спостерігаю і думаю, і ось що мені здається.
Хлопчиків сердить, що дівчатка швидше ростуть і раніше дозрівають. .
Приємно рости. А тут раптом хлопчик помічає, що дів— 1 чинка його випереджає. Одного з ним віку чи навіть молодша, а здається старшою.
— І чого вона кирпу гне? Ти ба: панянку із себе кор— ; чить.
(Це означає: вдає, що доросла).
Хлопчик або журиться про себе, або всіляко чіпляється
й надокучає.
— Мамзеля-козеля,— каже сердито і з презирством.
Часом дівчинка й сама засмучена, не хоче рости; я знаю !
випадки, коли дівчатка мало їдять, щоб не повнішати й не рости.
Якщо хлопчик спритніший і дужчий, він силкується до— ■
вести, що він більше означає, а якщо слабший, починає 1 робити наперекір, на зло. Посварився з однією дівчинкою, а ображений на всіх.
Найгірше, якщо люди роблять одне одному на зло, нав— | мисне, щоб розсердити. і
Так уже повелось на білому світі, що одному легше, і іншому важче, один здоровий і дужий, інший слабкий, одному більше дано, іншому менше,— то нехай хоч принаймні не буде того, щоб один радів, що зумів завдати горя ін— , шому, один плакав, а інший з цього сміявся.
Одного разу хлопчик приставив дівчинці до голови корковий пістолет і лякав, що вистрелить. Дівчинка плаче, а він сміється.
Ото дурна, боїться.
Хапає м'ячик і тікає. Знає, що погано робить, а ще дражниться:
— А що ти мені зробиш?
Може, я надто суворий, та я думаю, що ницо, підло, мерзенно:
знущатися над беззахисним;
докучати слабкому;
жартувати, доводячи до сліз.
Ця нікому не потрібна злісність так сердить, так обурює, таку викликає відразу до людини й життя!
Часто дорослі думають, що це просто дурниця, жарт, невинні пустощі. О ні,— кляте прагнення допекти — це, можливо, найбільша вада у хлопчиків стосовно дівчаток.
Знаєте що? Я зустрічав добрих, м'яких, веселих, справедливих учительок, які згодом ставали злими, суворими, нервовими й недоброзичливими через те лише, що діти робили їм на зло. У тому й полягала розвага: вивести з рівноваги.
Дівчатка менше б'ються: і не личить, і сукня заважає, і волосся; немає навичок, не знає прийомів боротьби. Дівчатка скубуться або дряпаються — руками чи словами. Висміювання, секрети, плітки, сварки...
Хлопчиків це дуже дратує. Виходить, хлопчики діють відверто і явно, а дівчатка нишком.
І тут дорослі допускають велику помилку. Думають, що удар болючіший, ніж образа, дошкульне слово.
Помилявся і я: я довго думав, що почав той, хто перший ударив. Зовсім ні, винен той, хто під'юджує.
"Ангелочки, зятаияки нелотики. певи. плакси, ябеди". ,