"Живіт і голівка — для ледаря лазівка". Не зовсім справедлива приказка. Не слід недооцінювати легких недуг.
"Пестунчик. Нічого з тобою не зробиться. Не помреш".
Один перебільшує, інший недооцінює.
Справді, від нежиті не вмирають, але вона неприємна.
Нещасні діти, у яких часто буває нежить! І дихати важко, і ніс болить, і взагалі ні до чого душа не лежить. Та ще й чіпляються.
"Шмаркатий. Соплі розпустив. Витри носа".
Іноді й витирання не допомагає, а витирати дуже боляче, не у всіх же натура однакова.
Щоб бути веселим, треба добре самопочуття; здорові серце, ніс, голова; здорова радість вільна від болю і турбот.
І старому неприємно боятися і берегтись, а як тоді маленькому?
Я довго не міг збагнути, чому декотрих дітей товариші не люблять — і що ці діти справді неприємні.
Стояв чудовий весняний день. Усі вибігли надвір і весело грались. Один хлопчик весь час сидів у мене в кімнаті, тихий, сумний і блідий. Спершу читав — набридло, потім ліг на канапу, потім став дивитись У вікно. Мені зробилося шкода його. І я кажу:
— Іди пограйся трошки.
А він:
— Ой, не хочеться.
Посидів, посидів, а потім каже:
— Піти, чи що?
Гаразд, дивлюсь у вікно, що буде далі.
Хлопчик вийшов у двір, постояв трохи й приєднався до гравців. Бігає й бігає, але я добре бачу, що йому важко, він засапався і вже стомився. Потім з кимось посварився, і зчинилася колотнеча.
Я думав, він вернеться до мене, аж ні: певне, соромився.
Коли в когось болить голова, йому важко стримуватись. Навіть якщо грається, він у собі не впевнений: а може, знову цей дикий біль?
Я знав одного хлопчика, який весь час ходив злий, невдоволений. У нього часто болів живіт. Нарешті хлопчина занедужав по-справжньому: підвищилася температура, він зліг, його поклали до лікарні й зробили операцію — запалення червоподібного відростку сліпої кишки, чи інакше — апендицит. Лікар у лікарні сказав, що він уже давно був хворий. Хлопчик вийшов з лікарні здоровим. І тепер він став веселим, як усі.
Часто хто-небудь ходить кілька днів сумний, злий і вже тільки потім захворює. Якщо за цей час він накоїть зі зла дурниць і виникнуть неприємності, про нього кажуть, що захворів від прикростей.
Я помітив, що кволих часто діймають. Кажуть: "Тюхтій, розтелепа, вайло, пестунчик".
У своїх судженнях про людину треба бути поблажливим і обережним. Не слід думати, що всі мають бути однаково здоровими і сильними. А сміються навіть не зі зла, а через легковажність.
Дають прізвиська: Горбань, Кривий, Сліпий, Заїка.
Один звикає, і лише тримається від дітей якомога далі, і, сумний, затамувавши образу, живе самотою, а інший від жорстокої несправедливості справді стає неприємним і злим.
Діти переслідують і висміюють товстих. Кажуть: "Ненажера, кабан, гладун".
Даремно. Адже це теж хвороба.
— Хвороба? Що товстий?
Худих знову ж таки злюки прозивають: Сухотний. Кістянок.
У медичних книжках пишуть, що й дуже худі, і дуже гладкі люди — недужі, а такМ нічого не знає, та ще й сперечається.
— Такий здоровань, а робить під себе! Замазура! Смер-дючка!
Знову переслідування.
— У нього слабкий сечовий міхур, слабкі нерви.
— Який там міхур і нерви...
— Замовкни, віслюк! — гримнув я.
І вчинив погано, ображати не можна, та не завжди вистачає терпцю.
Раз я поспішав, сказав щось, а хлопчик не зрозумів. Я обізлився і питаю:
— Ме чуєш, що тобі говорять? Глухий?
І тут раптом згадую, що він справді погано чує, після скарлатини в нього боліли вуха.
Мені було дуже прикро. Я дав собі слово ніколи більше так не чинити.
Один відомий письменник написав книжку, в якій висміює веснянкуватого хлопчика. Очевидно, письменник просто не подумав. Нічого не вдієш: і досвідченому письменникові трапляється помилятись.
Я сам довго робив таку помилку.
Якщо була якась квола, чи не дуже кмітлива, чи некрасива або несимпатична дитина, я завжди просив:
— Будьте з нею добрішою, поставтесь ласкавіше, поступіться їй.
І ось потрапив мені обмежений і нахабний хлопчисько. У нього були хворі очі, хворі вуха і хворий ніс. Удома його лупцювали. Мені й захотілося показати, що вже де-де, а тут про нього потурбуються.
Славні дітлахи робили так, як я просив: дозволяли йому брати м'ячик, втиратися без черги і взагалі все. І цей дурень вирішив, що тепер він найважливіша персона, і заходився командувати і скандалити.
Нарешті дивлюсь я, а він підім'яв під себе й лупцює спокійного й лагідного хлопчика. Тут уже я схопив нахабу, відірвав від жертви і заштовхав до себе в кімнату.
— Годі доброти!.. Звик до палиці, а тут не б'ють, то й ти не бий! Не вмієш гратися, то йди геть, живо! Не твоя черга, то й не хапай м'яч, ясно?
І настав спокій. Потім над цим хлопчиськом узяв шефство хороший хлопець, але вже за власним бажанням.
Безглуздо ж, щоб один, хоч би і в невинній формі, отруював життя всім. Не можна вимагами від групи надто багато. Здорова дитина чи хвора, розумна чи ні — кожна повинна пристосовуватись до загальних законів, не може бути якимсь винятком. Але й такій дитині не слід докучати.
Знаю, є діти, які страждають від браку турботи, проте є й такі, кому надмірне піклування завдає шкоди, стомлює і сердить. Мені жаль дітей, які недоїдають, які недосипають, проте жаль і тих, кого силоміць примушують їсти й лежати в постелі.
Я знаю дівчинку, яку навіть нудило за обідом, а батько бив її за те, що не хотіла їсти. З любові бив. Але ж це жахливо й геть безглуздо!
А в деяких колоніях дітям — улітку — велять вилежувати в постелі по п'ятнадцять годин. Хоча це й робиться за вказівкою лікарів, я заявляю, що це безглуздо. І кажу так не тому, що не поважаю здоров'я, а навпаки, саме тому, що знаю йому ціну.
ЗДІБНОСТІ
Люди прагнуть винайти прилади, які показують, здорова людина чи ні. Термометр для вимірювання температури, силомір, ваги, ростомір; є рентгенівський апарат, з допомогою якого можна бачити кістки людини, і легені, і серце, не розтинаючи тіла. Досліджуються кров і сеча. Є спеціальні дзеркала для вуха й горла. Дуже багато інструментів і приладів, з'являються все нові й нові ліки.
І, незважаючи на це, лікар не завжди може допомогти хворому, не все знає.
Ще важче визначити здібності людини. І тут є різні способи випробування пам'яті, уваги, розумового розвитку і здібностей до праці й навчання.