Помиляються дорослі! Дитина хоче знати і має право знати, адже горе батьків важче свого власного. А втім, у бідних сім'ях діти знають, чому цілий обід буває не щодня, трапляється, що й хліб та ледь підсолоджений чай; знають, скільки коштують підметки й нова шапка. Знають, що краще, коли в батька нехай менший заробіток, та надійний.
Тому що найбільше смутку там, де раз вдається одержати навіть і багато, а потім уже довго нічого й нічого. Безробіття — це велике нещастя.
Неприємно, коли ти знаєш урок, а вчитель не викликає, та набагато гірше, коли ти вмієш і хочеш працювати, а сидиш без роботи, хоча той, хто гірший, влаштувався.
Даю тепер важливе правило життя:
"Любий мій, гарний хлопчику, не пий горілки, не пий цієї отрути клятої".
Кажуть, горілку вигадав сатана. Мабуть, так воно і є.
На горілку не тільки йдуть гроші, часто останні; горілка позбавляє сил, здоров'я, глузду, вбиває волю й відчуття честі, отруює дітей, викидає тебе з роботи, розбещує душу.
Коли живеш довго, бачиш багато страшних нещасть, відвертаєшся, щоб не дивитись, серце щемить —так і біг би світ за очі й ні про що не думав.
Я бачив три війни. Бачив покалічених, яким руку, ногу відірвало, живіт розпанахало, так що кишки назовні; понівечені обличчя, голови; поранених солдатів, дорослих, дітей.
Та кажу вам: найгірше, що можна побачити, це коли п'яниця б'є беззахисну дитину або коли дитина веде п'яного батька і благає:
— Таточку, тату, ходімо додому.
Горілка тихо повзе, мов змія: починається з чарочки, а потім більше й більше. А буває, хлопчина не з горілки починає, а з цигарок.
І я курю цигарки. Шкодую, що звик. Та нічого не вдієш. І не перед людьми мені соромно, курять майже всі, а перед собою, що не можу відучитися. Та я не втрачаю надію.
Дитині соромно за п'яного батька, ніби бідолаха винна у чомусь, соромно, що ходить голодна, що вдома злигодні. Я не знаю, чому це так, не можу зрозуміти. Іноді — на зло — посміхається над своїми дірявими черевиками і приношеним одягом, а в глибині душі — смуток і образа.
Даю вам ще одне правило життя. Є діти, які люблять битись об заклад. Тільки-но що, зразу:
— Закладемось?
Багато горя і шахрайства через такі заклади. Програє, а віддати нічим.
Я помітив, коли хтось часто б'ється об заклад, потім він стає картярем. А вподобав карти, то вже не дивиться, чи є в нього гроші, чи ні, свої програє чи чужі.
Саме через горілку та через карти й потрапляють найбільше люди в тюрми!
Багато батьків не можуть працювати через хвороби. Тому люди весь час думають про те, як захистити себе від хвороб.
Уже є щеплення від віспи, різні ліки й лікарняна каса.
Я давно живу на білому світі і багато чого набачився. Я бачив хворих, яким пощастило, і вони стали багатими, а частіше — збіднілих людей, колись заможних. І саме через хвороби.
"Поки батько був здоровий, нам жилося добре..."
"Коли батько захворів і більше не міг працювати..."
Так починаються невеселі оповіді дітей.
Різниця між багатим і бідним у тому й полягає, що благополуччя бідняка ненадійне. Запасів у нього немає ніяких, і одна хвороба, одна невдача зразу валять з ніг усю сім'ю.
Знаю, на лікарняну касу скаржаться, знаю, що лікарняна каса не зовсім добра. Але й така потрібна і дає користь.
Лікарняна каса — це найрозумніша і найважливіша річ, яку вигадали люди, важливіша за аероплани.
Здорові люди платять внески, щоб мати, коли захворіють, медичну допомогу, лікаря і ліки.
Здоров'я — це найголовніше життєве благо; хворий багач — той же бідняк; тож подумай, який це скарб — здоров'я для бідняка! А без лікарняної каси бідний чоловік хворів, але не мав права хворіти. І пропадав ні за гріш. Невелике захворювання без лікарської допомоги перетворювалось на смертельну хворобу.
Дітям здається, що легко зробити, аби не було на світі бідних, несправедливості, образ.
"А чому не випускають більше паперових грошей, що таке податки, чим займається міністр фінансів і як одна країна дає в борг іншій?" Я хотів би все це пояснити, але сам до пуття не знаю. Та й невелика втіха знати, коли нічого не можна зробити: це не від нас залежить.
Проте від нас залежить, щоб ми одне одного в школі любили, знали і взаємно допомагали. А бідні й багаті не знають одне одного й не дуже люблять.
Є діти, яких мало хвилює, скільки в кого грошей і хто як одягнений, а от декотрі бідняки не люблять багатих однолітків, і, навпаки, багаті не люблять бідних.
Бідним здається, що всі багаті зазнаються, що в них зле серце і всі вони — паничі й модні панянки — вдають із себе делікатних і думають про втіхи. А багатим знову ж таки здається, що бідні заздрісні, нещирі й погано виховані.
Я знаю, чому це так відбувається.
Тому що порядний бідняк частіше знайомиться з багатим горлодером і задавакою, а порядний багач — з бідним підлабузником і шалапутом. Багатий задавака шукає бідних, щоб хвалитися, а бідний пройда — багатих, аби щось виманити. А порядні бідні й порядні багаті цураються один одного.
Порядний бідний думає: "Навіщо мені з ним розмовляти? Ще подумає, що я хочу, аби він мене пригощав? І йому здаватиметься, що ласку мені робить".
Порядний бідняк боїться несправедливих підозр, лихих товаришів, соромиться, що не так добре одягнений.
А порядний багатій думає: "Можливо, він гнівається на мене за те, що в мене все є? Можливо, гнівається, що я хотів зробити йому послугу?"
Я часто чую, як про дітей говорять:
"Усі вони такі".
Наприклад:
"Усі хлопчаки — хулігани й бруднулі".
Або:
"Усі дівчиська — плакси і ябеди".
Неправда, кожного треба взнавати особисто й особисто оцінювати, і взнавати не поверхово, а грунтовно. Важливо не тільки те, що людина каже, а й що вона думає й відчуває і чому вона така, а не інша.
Тільки ледача людина, яка не любить думати, каже: "Усі вони такі".
Коли я був маленьким, я був багатий, а потім став бідним і знаю і те, і се. І знаю, що можна бути порядним та добрим і так і інакше і що можна бути й багатим, та дуже нещасним.
Треба багато перебачити й багато самому передумати, одначе й тоді людина часто помиляється і всього не знає.
ДУМКИ — ПОЧУТТЯ
Дивовижний цей світ! Дивовижні дерева, як дивовижно вони живуть! Дивовижні маленькі черв'ячки — живуть так мало! Дивовижні риби — живуть у воді, а людина задихається в ній і гине. Дивовижно все, що скаче й пурхає: коники, птахи, метелики. І звірі дивовижні — кицька, собака, лев, слон. Та надзвичайно дивовижна сама людина.