Тоді через часописи вереском почали настроювати навіть дітей в Україні і всьому СРСР... для чого? — глядіть, може ,на усправедливлення пам'яті 500 українських дівчат, роздавлених танками? О, ні! про них ні слова.
Вереск — про конґолійця; преса в СРСР публікувала, наприклад, лист семилітнього хлопця, який заявляє, що любив конґолійця і хоче "щоб убивць покарали".
Чого так далеко, аж в Африку, ходити за подіями для вияву священного почуття справедливости? — розкажіть всім про несвітську смерть півтисячі дівчат ,цвіту України, під крицевими гусеницями танків, що повертаючись трощили їхні кості.
Там земля, хоч поснована колючим дротом, кричить і довіку волатиме про лютість комуністів Москви: земля, напоєна дівочою крог'ю — з сердець, що горіли любов'ю до України і жити хотіли, радіти на світ білий.
Убито їх і їхню пам'ять від того світу відгороджено стіною мертвого мовчання.
Це і є москалізм, що був безмежно огидний Шевченкові і викликає однакове почуття також сьогодні: він становить справжню природу комунізму в Росії, його "душу".
Нам скажуть: "винен комунізм, а не москалізм! — це різні речі". Дійсно, різні. Але треба також відрізняти комунізм як ідеологію, як книжну теорію, з одного боку, а з другого — людські сили, що, прийнявши його в психіку, здійснюють його відповідно до цієї останньої. Речі тут надзвичайно різні! Взагалі комунізм, як визначив один з першорядних клясиків російської літератури, виглядає красно тільки на папері — в теорії; коли ж доходить справа до здійснення, з'являється "морок" і "жах".
Однак, степені цього мороку неоднакові, в залежності від оточення, в якому його будують.
Наприклад, диктатура комуністів існує, крім Росії, також в Югославії, де теж будують соціалізмі, як "першу фазу комунізму", але в значно т. м. "чистішому", ніж в СРСР, складі, з погляду теорії Маркса. Бо нема такої, як в СРСР суто клясової, суто "буржуазно"-*системної нерівности в несамовитих крайнощах, разючіших, ніж в кожній капіталістичній країні Заходу. Між верхівкою партії, політичної поліції, уряду, в царських палацах і фантастичних розкошах, а супроти того — вже найгір-кішими злиднями колгоспного населення, під безперервною розправою і концтабірністю, гіршою, ніж рабство древнього Єгипту, існує незмірима безодня. Такі величезні полярно-клясові різниці, що складають основу соціяльного строю СРСР, відсутні в Югославії.
Крім того, в Югославії нема абсолютного самодержавства сталінщини, як модернізованого азійського деспотизму, що в СРСР завершився в "культі особи" і, після смерти партійного царя, фактично зберігся для його спадкоємців.
Отже, і в Югославії — комунізм, навіть значно "чистішої" соціяльної "проби", ніж в СРСР.
Але терор стократно менший! Без масового рабства концтабірників, як системи.
Ось — недавній і надзвичайно яскравий приклад: Мілован Джілас ,член компартії, автор разючої книги "Нова кляса" — про експлуататорську клясу комуністичного строю, за свій сміливий виступ поплатився тільки декількома роками в'зниці і тепер випущений на волю.
Кара невелика, порівнюючи з тим, що Бухарін, Гринько, Риков, Зінов'єв та сотні і тисячі опозиціонерів в СРСР, книжки і промови яких не містили тисячної пайки потрясаючого антикомуністичного відкриття Джіласа, — всі підряд вистріляні після середньовічних тортур.
Отже, існує величезна різниця між комунізмом серед росіян і серед сербів, визначена прикметами національної вдачі.
її видно і в національній політиці: для хорватів, які складають в Югославії національну частину, ніби українці в СРСР, не запроваджено з Беоґраду, столиці сербів, такого масового голоду, як для українців у 1933 році з Москви — столиці росіян.
Різниця колосальна! Бо комунізм Югославії, хоч становить тоталітарний стрій, однак виключає таку дикунсько-хижацьку стихію, як москалізм. В сербів є свої, поруч з героїчними, тіневі сторони характеру, як і в кожної нації, але нема відповідни-
ка до демоиіякальности москалізму] який хитрі терористи з Москви хотіли їм нав'язати.
Що москалізм росіян є головний чинник, який викликав ожебрачення і кріпаччину нашого населення, видно з безлічі фактів. Відгуку їх повно навіть в самих радянських часописах. Кольорит-ний приклад наводить російська газета "Правда Украйни", друкована, звичайно, не для персів, приїжджих до Дніпра. Подаємо переклад:
"Якщо кому траплялося вперше переступити поріг фешенебельного житла товариша А ..., той бо-язнів від здивування і майже з язичеським страхом і зляканістю оглядав гобелени, золото ,хутра, картини, бархат, дорогі стильні меблі і грандіозні східні килими. На великому столі яскрів кришталь ... Вельмикрасні тарелі ледве витримували вагу розкішних страв. "Ей, чоловік, сьомгу з гарніром і коньяку по пляшці! Все можу!" хвастався господар. За один тільки рік він поклав собі в кишеню сотні тисяч карбованців, якщо не мільйони. І це — комуніст, директор лікерно-горілчаного заводу на Україні".
Потім додано, що цей крез "начорно" постачав, чого треба, "емсокопостаелеимл" особам, себто вже верхівці режиму і партії, яка, очевидна річ, розкошує ще більше. На ключових позиціях "високопо-ставлености" в Україні сидять переважно ті, що приїхали з півночі і, князюючи, тішать себе російським часописом, в той час, як на терені Росії і всього СРСР, поза межами України, для мільйонів висланих чи витиснутих українців, не виходить ні один часопис їх рідною мовою.
Північні парт-князьки в Україні здобули собі зверхрозкіш насамперед за рахунок наших колгоспників, які дістають тільки двадцятий дрібок від вартости своєї праці, — в нормі експлуатації староримських рабів.
Це становище було в Україні за часів Шевченка, воно змальоване навіки в "Кобзарі" і пояснене дійсною причиною: москалізмом.
Через весь "Кобзар", від початку до закінчення, проходить суворий мотив — картання москальства, як сили, що занапастила народ України та інших земель імперії: "убогих киргизів", фінів, молдаван, черкесів тощо. Для самих росіян, які теж терплять гніт і розор від свого москальства, коли вбилося в міжнародні червоні колодочки, неможливо привернути ні волю, ні демократію, ні добробут, ні справжній проґрес і розквіт культури, ні пошану в світі і дружбу з сусідами, доки не відбудеться домашній і найбільший переворот: звільнення Росії від мос-калізму всіх видів і форм його, зокрема комуністичного.