Через годину старий визнав свою безпорадність. Він розпачливо похитав головою, але мусив змиритися. Силу втрачено. Схоже, втрачено назавжди.
— Не можу, — прошепотів він, повертаючи троянду Генріхові. Той причепив її на куртку і присів біля старого.
— Ну і що тепер? — запитав король. — Що робитимеш тепер? Адже померти ти можеш лише за власним бажанням. Отож попереду іще багато років. Де ти думаєш їх провести?
Старий деякий час мовчки блукав спустошеним поглядом по камері. Потім звів очі на Генріха:
— Ніде. Ти ж можеш принести мені мотузку і стілець, чи не так?
Король скривився:
— Навіщо? Життя прекрасне, навіть без чаклунства.
— Ти не розумієш, — похитав головою старий. — Той, хто колись був Мерліном, не зможе жити простим жебраком.
— Чому жебраком? Радником короля, наприклад.
— Той, хто колись був Мерліном, не зможе жити простим жебраком, — повторив старий. — І простим радником короля — теж.
— Гаразд, — зітхнув Генріх. — Але чому мотузка? Чи не простіше трунок?
— Не подіє, — криво посміхнувся старий. — Я знаю.
Генріх мовчки кивнув і піднявся.
— Може, іще чогось? — запитав він наостанок.
— Більше нічого, — відповів старий. — Більше нічого.
Король вийшов з камери і замкнув за собою двері на ключ, що залишив йому вартовий. У сторожці він віддав відповідні розпорядження й пішов до кімнатки, де лежав його одяг, щоб перевдягнутися.
"Все-таки, люди не брехали, — думав Генріх, крокуючи довгим тюремним коридором. — Це насправді був він. І, дякувати Богові, я врятував державу від цієї небезпеки. Усе вийшло навіть легше, аніж я планував. І дякувати Богові".
Він витяг із дірки в куртці троянду, знову вколовся, вилаявся і жбурнув квітку на підлогу. Потім наступив ногою, розтерши ніжні пелюстки в яскраво-червону пляму. І пішов далі, думаючи про іншу троянду — ту, що вже кілька століть зберігається під ковпаком в забороненій башті, свіжа, як і в давні часи, які перетворилися тепер лише на красиві легенди. Красиві легенди про короля Артура, про лицарів Круглого Столу і могутнього чаклуна Мерліна.
У далекій камері гепнувся на кам’яну підлогу кривоногий стілець і худорляве старече тіло захиталося у мотузяному зашморгу.