— А я приніс вам добрі вісті, панно Маргарито,— сказав молодий де Соліс своїм лагідним голосом.— Габрієля прийняли до Політехнічної школи. Всі перешкоди до його прийому усунуто.
Маргарита подякувала своєму другові усмішкою і сказала:
— Мої заощадження згодяться! Марто, завтра ж почнемо збирати Габрієля в дорогу. Бідолашна Фелісіє, доведеться нам добре потрудитися,— мовила вона, поцілувавши сестру в чоло.
— Завтра він приїде додому на десять днів, у Парижі йому треба бути п'ятнадцятого листопада.
— Мій родич Габрієль обрав чудову дорогу, йому самому доведеться збивати собі статок,— сказав нотар, змірявши поглядом Еммануеля.— Але, дорога Маргарито, ідеться про честь вашої родини. Чи не вислухаєте ви мене хоч тепер?
— Ні,— сказала вона,— якщо ви знову заговорите про одруження.
— Як же ви збираєтеся вчинити?
— Та ніяк.
— А проте, ви уже повнолітня.
— Стану повнолітньою через кілька днів. А ви можете запропонувати якийсь вихід, щоб погодити наші інтереси з нашим обов'язком щодо батька і з честю родини?
— Без вашого дядька ми нічого не вдіємо, родичко. Отже, я зайду, коли він приїде.
— До побачення,— сказала Маргарита.
"Що вбогішою стає, то дужче носа копилить",— подумав нотар.
А вголос сказав:
— До побачення, мадмуазель. Моє вам вітання, пане директоре.
І пішов, не попрощавшись ні з Фелісією, ні з Мартою.
— Ось уже два дні я вивчаю кодекс, а також радився із старим адвокатом, другом мого дядька,— сказав Еммануель тремтячим голосом.— Завтра, якщо ви мені дозволите, я поїду до Амстердама. Послухайте-но, дорога Маргарито...
Він уперше її так назвав, вона подякувала йому за це поглядом блискучих від сліз очей, усмішкою та нахилом голови. Еммануель замовк, показавши очима на Фелісію й Марту.
— Говоріть при сестрі,— сказала Маргарита.— Вона й без цієї розмови давно змирилася з нестатками та працею, вона така лагідна і така мужня! Але вона повинна знати, скільки твердості духу нам знадобиться ще.
Сестри взялися за руки й поцілувалися, наче зміцнюючи свій союз перед лицем нещасть.
— Залиште нас, Марто.
— Так от, дорога Маргарито,— вів далі Еммануель і в його голосі пробилися нотки щастя,— адже він здобув право, хай і невеличке, довести свою любов,— я узнав прізвища й адреси покупців, які мають сплатити ще двісті тисяч франків за зрубаний ліс. Завтра ж, якщо ви погодитеся, повірений, діючи від імені пана Конінкса, який підтвердить його повноваження, подасть їм протест. Через шість днів ваш двоюрідний дід повернеться, скличе сімейну раду й оголосить Габрієля правосильним, адже йому вже виповнилося вісімнадцять. А ставши обоє правосильними, ви й ваш брат зажадаєте свою частку з вартості проданого лісу, і пан Клаас муситиме виплатити вам двісті тисяч, адже на них, за нашим проханням, буде накладено арешт. Що ж до решти — ста тисяч, які належить сплатити вам іще — то ви одержите заставну на цей дім. Пан Конінкс зажадає також гарантій на триста тисяч франків, які складають частку Фелісії й Жана. За цих обставин вашому батькові доведеться перезаставити оршійський маєток, уже заставлений на сто тисяч екю. Коли йдеться про заставні, закон віддає перевагу неповнолітнім і має зворотну силу; таким чином усе буде врятовано. Віднині в пана Клааса будуть зв'язані руки.. Ваші землі відчуженню не підлягають, а під свої він уже нічого не позичить, адже під них і так одержано суми, які перевищують їхню вартість. Отже, справа владнається по-сімейному, без суду і без скандалу. Обставини приневолять вашого батька бути розважливішим у своїх дослідах, а то й зовсім їх припинити.
— Але ж прибутків у нас зовсім не буде? — мовила Маргарита.— Сто тисяч франків, забезпечених заставною на дім, не дадуть нам нічого, бо ми в ньому живемо. А прибутки від батькового маєтку на Оршійській рівнині підуть на виплату відсотків за триста тисяч франків, які батько комусь заборгував,— на що ж ми житимемо?
— Насамперед,— сказав Еммануель,— переведіть на державні цінні папери п'ятдесят тисяч франків — Габрієлеву частку від двохсот тисяч, і за нинішнім курсом вони даватимуть понад чотири тисячі франків річного прибутку. Цих грошей Габрієлеві вистачить і на пансіон, і на життя в Парижі. А сумою, яка йому належить по заставній на батьківський дім і цінними паперами своєї ренти, він розпоряджатися не зможе й таким чином не розтратить жодного деньє, і вам буде однією турботою менше. Ну, а на вашу долю хіба не залишиться півтораста тисяч франків?
— Батько їх у мене попросить,— сказала вона із страхом,— і я не зможу йому відмовити.
— Ну що ж, дорога Маргарито, ви врятуєте їх, відступивши право розпоряджатися ними. Переведіть їх у державні цінні папери, на ім'я вашого брата. Ця сума даватиме вам дванадцять-тринадцять тисяч річного прибутку, і на них ви проживете. А що правосильним неповнолітнім закон не дозволяє передавати свої права іншій особі без згоди сімейної ради, то в такий спосіб ви собі забезпечите три роки спокійного життя. На той час ваш батько або розв'яже свою проблему, або — ймовірніше — відмовиться від пошуків. Габрієль стане повнолітнім і переведе цінні папери на ваше ім'я, щоб провести розрахунок між усіма вами.
Маргарита попросила ще раз пояснити їй хитромудрощі закону, в яких спочатку не зрозуміла анічогісінько. То була незвичайна сцена: двоє закоханих уважно вивчали Цивільний кодекс, який передбачливо приніс із собою Еммануель, щоб розтлумачити своїй коханій закони, які визначали майнові права неповнолітніх. Незабаром Маргарита таки збагнула їхню суть, завдяки властивій жінкам проникливості, якій кохання надало ще більшої гостроти.
Наступного дня Габрієль повернувся в батьківський дім. Коли Еммануель де Соліс підвів хлопця до Валтасара й повідомив, що його прийнято до Політехнічної школи, батько вдячно потис директорові руку і сказав:
— Я дуже радий. Отже, Габрієль стане вченим.
— О брате,— сказала Маргарита, побачивши, що батько вже знову підіймається в лабораторію,— працюй старанно і не розкидайся грішми! Не відмовляй собі в необхідному, але будь ощадливий! У свій вільний час навідуй наших друзів і родичів, щоб не засвоїти звичок, які розоряють молодих людей. Твій пансіон коштуватиме близько тисячі екю, тобі ще лишатиметься тисяча франків на дрібні витрати, і цього має вистачити.