Порт у тумані

Страница 40 из 40

Жорж Сименон

— Ви їдете до Кана? — запитав Мегре Ремона, який ні на крок не відходив від нього.

— Не зараз… Вважаю, краще перечекати… Нехай усе увійде в звичайну колію…

— Так, хай мине час…

* * *

Коли за чверть години повернувся Люка й запитав про комісара, йому показали на "Флотську закусочну", де вже запалили світло.

Він побачив крізь запітнілі шибки комісара, що вигідно влаштувався в солом'яному кріслі, з люлькою в зубах, з кухлем пива. Той уважно слухав історії, які розповідали навколо нього люди в гумових чоботях і морських кашкетах.

А потім, уже в поїзді, що вийшов о десятій вечора, цей же самий Мегре зітхнув:

— Зараз усі вони мають сидіти втрьох у кубрику, там тепло, аж парко…

— В якому кубрику?

— На "Сен-Мішелі"… Там підвісна лампа, порізаний ножем стіл, великі склянки і пляшка голландської ялівцівки… А в печі гуде… Дай-но мені припалити, чуєш!..

1

Орна (Орн) — річка на північному заході Франції, впадає в залив р. Сени. (Прим. перекл.)

2

Ех-voto (лат.) — табличка, напис, предмет, який приносять до церкви на знак обітниці або подяки за милість. (Прим. перекл.)

3

Провансальська юшка з риби, звареної у воді або білому вині, приправлена шафраном, часником, олією тощо. (Прим. перекл.)

4

Курортні й портові міста на Атлантичному узбережжі. (Прим. перекл.)