9
Ахат – Енеїв супутник у Верґілієвій "Енеїді".
10
До людини – про щось, призначене вплинути на почуття, враження, але позбавлене об'єктивного значення (латин.).
11
Едуард Дрюмон (1844–1917), автор книг "Франція жидівська" (1886) та "Жиди і Дрейфусова справа" (1899).
12
Кало, Дусе, Пакен – паризькі кутюр'є.
13
Ксеркс (510–465 перед Р.X.) – перський цар, син Дарія І, під час війни з треками перед його очима загинув перський флот від бурі в протоці Геллеспонт (Дарданелли).
14
Жак Тібо (1880–1953) – скрипаль, Пруст слухав його концерти в залі Плеєль.
15
Суконь для чаювання (англ.).
16
Рушій (латин.).
17
Радіка (а не Росіта, як пише Пруст) і Доодіка – сіамські сестри, яких показували в цирку Барнум у 1901–1902 роках.
18
Принос, пожертва (латин.).
19
Франсуа Буше (1703–1770) – французький маляр, рисувальник, декоратор і гравер. Малював лібертинські сцени і ню, метр галантного малярства.
20
Відчуття (нім.).
21
Вражливість (нім.).
22
"Пелеас і Мелісанда" – опера Клода Дебюссі, поставлена 30 квітня 1902 року в Опера-Комік. Пруст наводить текст Меттерлінка.
23
"Якщо я упаду..." – цитата не з твору Жан-Філіппа Рамо, а з "Артеміди", лібрето Кіно, музика Люллі.
24
На віки вічні (латин.).
25
Хай спочине в мирі (латин.).
26
Квадривіум – так у середньовічній школі називалися арифметика, музика, геометрія та астрономія, а тривіум – граматика, риторика і діалектика, тобто "вільні мистецтва", на відміну від теології.
27
Дуже швидко (італ.).
28
Прюньє – відомий паризький ресторатор.
29
"Просвічені спасенними приписами і настановлені божественною наукою, ми можемо сказати..." (латин.) – у чинопослідуванні меси ця формула передує молитві Патер ностер.
30
Любо, як моря поверхня запіниться (латин.). – Лукрецій. Про природу речей. Переклав Микола Зеров.
31
Шасла – сорт винограду.
32
Манценілла – південноамериканське дерево.
33
Композитор Палестрина дістав від папи Григорія XIII доручення пристосувати церковний спів до літургії Пія V.
34
Жвавість (італ.).
35
Швидко (італ.).
36
Цю комедію у віршах (1864) написав Теодор де Банвіль (1823–1891).
37
П'ятеро дочок Даная, легендарного царя Аргоса, за вбивство своїх чоловіків, були приречені у Пеклі вічно наливати бездонну бочку.
38
Іксіон – у грецькій мітології, цар лапітів. Зевс велів Гермесу прив'язати його до вогненного колеса, яке вічно крутилося в Пеклі.
39
"Поштар із Ланжюмо" – опера-буф Адольфа Адана (1803– 1856).
40
"Біблія людства" Мішле (1864) – це спроба синтезу людської історії, окрема книга світської Біблії.
41
Фердінанд Барбедьєн (1810–1892) – ливарник бронзи, відливав статуетки для умеблювання.
42
Такий стоїцизм проповідував не грецький філософ іонійської школи Анаксагор (V сторіччя перед Р.Х.), а латинський письменник Сенека (4 перед Р.X. – 65 по Р.Х.).
43
Клод-Філібер Бартело, граф де Рамбюто (1781–1869), префект Сени, провадив у 1833–1858 роках благоустрій Парижа.
44
Тут: у великому світі (англ.).
45
Отто – модний фотограф, його майстерня була на Королівській вулиці в Парижі.
46
Лантерік – парфюмер із вулиці Сент-Оноре.
47
Процес над Ландрю відбувався в Версалі 1921 року. Серійний убивця був ґільйотинований наступного року.
48
Тут натяк на "Ідилії" Теокріта (IV–III сторіччя перед Р.Х.).
49
Тарлатан – тонка вовняна матерія.
50
Перидот – самоцвіт зеленястого кольору.
51
Марказит – самоцвіт золотавого кольору.
52
Лабрадор – мінерал різних відтінків.
53
Аньйоло Ді Козімо, Бронзіно (1503–1563) – флорентинський маляр при дворі Медічі, відомий своїми портретами.
54
Енгрова скрипка означає хобі великого майстра.
55
Дозволене і недозволене (латин.).
56
Джованні Антоніо Бацці, Содома (бл. 1477–1549) – італійський маляр, чиє прізвисько тут наводиться для виправдання естетичних тез.
57
Насправді абат Шарль Лебатте (1713–1780), автор "Курсів письменства" (1750), академік.
58
Пані Піпле – консьєржка з роману "Паризькі таємниці" (1842–1843) Ежена Сю.
59
Пані Жібу і пані Жозеф Прюдом – персонажі з "Народних сцен" (1835), "Нових народних сцен" (1862), а також "Мемуарів Жозефа Прюдома" (1857) Анрі Моньє.
60
Сюзанна Райхенберґ (1853–1924) – актриса "Комеді Франсез" на ролях інженю.
61
Жозеф Рейнак (1856–1921) – політичний діяч і публіцист, автор "Історії Дрейфусової справи" у 7 томах (1901–1921).
62
Поль Ерв'є (1857–1915) – антидрейфусар, романіст, драматург, нещадний критик вищого світу: "Флірт" (1890), "Самі себе виставили" (1893).
63
Нагадаємо, що полковник Пікар свідчив на користь Дрейфуса, а Фернан Лаборі був адвокатом Дрейфуса і Золя.
64
Генерал Цурлінден був військовим міністром під час Дрейфусової справи.
65
Еміль Лубе був президентом Республіки в 1899–1906 роках, тобто при перегляді Дрейфусової справи.
66
Полковник Жуо очолював військовий трибунал у Ренні під час другого процесу Дрейфуса 1899 року.
67
Філософ Гельвецій (1715–1771) та його дружина приймали в себе видатних сучасників.
68
Про смерть професора Коттара, як і про смерть Берґотта та Сванна, дописано в пізнішому додатку в третьому машинописі. Згадана, між іншим, у розмові, ця смерть, як і попередні, не узгоджена з перебігом розповіді: Коттар знову живий на цьому самому вечорі у Вердюренів, а помирає він уже у війну, у "Віднайденому часі", тобто в сьомому томі нашого видання.
69
Іди за мною (латин.). Про підручник, якийсь порадник.
70
Норни, божества скандинавської і германської мітології, тчуть пряжу дії на початку вагнерівського "Присмерку богів".
71
Букв. – впівголоса, – муз. тихе, неповне звучання голосу.
72
Букв. – якнайтихіший, – муз. дуже тихо, найвищий ступінь піано.
73
Таку злісну акцію вчинено справді щодо графа Робера Монтеск'ю, Прустового приятеля, в день, коли він приймав гостей. (Прим. перекладача.)
74
Букв. – широкий, – муз. найповніший темп.
75
На вжиток (латин.).
76
Термін великий для тлінного віку людського (латин.). – Тацит. Життєпис Аґріколи, розділ III.
77
Букв. – веселий і повний життя; муз. швидкий музичний темп.
78
Оґюст Вакрі, французький письменник, був шанувальником та учнем Віктора Гюґо, його брат Шарль був одружений з донькою Гюґо Леопольдіною. Поль Моріс (1820–1905), учень і виконавець заповіту Віктора Гюго, працював у співавторстві з Вакрі.