— Авжеж, це так, одначе заміна людини-поліцейського не є завданням поліцейського робота. Я головним чином виконую функції численних видів поліцейського спорядження, інтеґрую їх дії і перебуваю в постійній готовності. До того ж я надаю механічну допомогу у випадку застосування примусових заходів. Арештовуючи людину, ви надіваєте на неї наручники. Але якщо ви накажете мені зробити те ж саме, то я моральної відповідальності не несу. В даному разі я просто машина для надівання наручників...
Піднявши руку, я перервав потік роботодоказів. Нед по саму зав'язку був напханий фактами і цифрами, і я укмітив, що з ним годі сперечатися. Коли Нед здійснював арешт, ніякі закони не порушувались — це безперечно. Та були й інші закони, крім тих, що публікуються в книжках.
— Китайцеві Джо це не сподобається, зовсім не сподобається, — сказав начальник, відповідаючи на власні думки.
Закон джунґлів. Такого в юридичних книжках не було. А саме цей закон панував у Найнпорті. В місті жило досить багато мешканців гральних та шинкових закладів, домів розпусти. Всі вони підпорядковувалися Китайцеві Джо. Як і поліція. Всі ми були у нього в кулаці, в нього на утриманні. Втім, це були штуки не такого роду, щоб пояснювати їх роботові.
— Точно, Китайцеві Джо не сподобається.
Спочатку я подумав, що це луна, а потім зрозумів, що хтось увійшов і стоїть у мене за спиною. Тварюка на ймення Алекс. Шість футів кісток, м'язів і неприємностей. Він фальшиво усміхнувся начальникові, який глибше вдавився в крісло.
— Китаєць Джо хоче, щоб ви йому пояснили, чому ваші меткі поліцейські пхають носа не у свої справи, займають людей і примушують їх стріляти по пляшках із хорошими напоями. Він особливо розсердився через самогон. Він каже, що з нього досить балачок, і віднині ви...
— Я, робот, накладаю на вас арешт згідно із статтею 46, параграфом 19 переглянутого Кодексу...
Ми й оком змигнути не встигли, як Нед заарештував Алекса і тим самим підписав наші смертні вироки.
Алекс не був забарним чоловіком. Обернувшись назад, — хто ж це схопив його, — він уже діставав пістолет. Він устиг вистрілити просто в груди Неду, перш ніж робот вибив у нього з рук пістолета і надів наручники. Ми, роззявивши роти, дивилися на арештованого, а Нед знову продекламував обвинувачення. І клянуся, тон у нього був задоволений.
— Арештований — Пітер Ракомські, він же Алекс Сокира, розшукується в Канал-сіті за збройне пограбування і спробу убивства. Також розшукується місцевими поліціями Детройта, Нью-Йорка і Манчестера за звинуваченням у...
— Приберіть од мене цю штуку! — зарепетував Алекс.
Ми б це зробили, і все було б шито й крито, якби Бенні Жук не почув пострілу. Він просунув голову у двері рівно настільки, щоб утямити ситуацію.
— Алекс... вони узяли Алекса!
Голова зникла. Я кинувся до дверей, але Бенні вже щез із очей. Хлопці Китайця Джо завжди ходять по місту парами. Через десять хвилин він про все дізнається.
— Зареєструй його, — наказав я Неду. — Тепер уже нічого не зміниш, навіть якщо його відпустити. Настав кінець світу.
Бурмочучи щось собі під ніс, увійшов Фетс. Побачивши мене, він ткнув великим пальцем у бік дверей.
— Що трапилось? Коротун Бенні Жук вискочив звідси немовби з палаючого будинку. Він замалим не розбився, коли рвонув на своїй машині.
Потім Фетс уздрів Алекса в наручниках і миттю протверезів. Він роздумував з відкритим ротом рівно секунду і дійшов рішення. Абсолютно твердою ходою він підійшов до начальника і поклав на стіл перед ним свій поліцейський значок.
— Я старий чоловік і п'ю занадто багато, щоб бути поліцейським. Тому я залишаю поліцію. Якщо там стоїть у наручниках одна відома мені людина, то я й дня не проживу, зоставшися тут. .
— Щур! — з болем процідив крізь стиснуті зуби начальник. — Тікаєш із тонучого корабля. Щур!
— Хана, — сказав Фетс і вийшов.
Тепер уже начальник ні на що не звертав уваги. Він і оком не моргнув, коли я взяв значок Фетса із стола. Не знаю, чому я зробив це — видно, вважав, що так буде справедливо. Нед заварив усю кашу, і я був такий злий, що мені хотілося побачити, як він її буде хлебтати. На його грудній пластинці було два колечка, і я не здивувався, коли значок утрапив точно на місце, як там і був.
— Ну от, тепер ти справжній поліцейський.
Від моїх слів так і несло сарказмом. А мені слід було знати, що роботи до сарказму нечутливі. Нед сприйняв мою заяву за чисту монету.
— Це дуже велика честь не тільки для мене, але й для всіх роботів. Я зроблю все, щоб виконати свій обов'язок перед поліцією.
Герой у жерстяних підштанках. Чути було, як од радості у нього в череві гули моторчики, коли він реєстрував Алекса.
Якби ситуація не була така паршива, я б насолоджувався цим видовищем. У Неда було вмонтовано стільки поліцейського спорядження, скільки його ніколи не мало все найнпортське відділення. Із стегна в нього вискочила чорнильна подушечка, до якої він спритно притиснув пальці Алекса, перш ніж зробити їхні відбитки на картці. Затим він відсунув арештованого на витягнуту руку, в животі в нього щось заклацало. Нед повернув Алекса у профіль, і із щілини вивалилися дві моментальні фотографії. Вони були прикріплені до картки, куди вписувалися подробиці арешту і тому подібні дані. Нед продовжував діяти, а я примусив себе відійти. Треба було подумати про більш важливі речі.
Наприклад, як залишитися в живих.
— Придумав що-небудь, начальнику?
У відповідь пролунав тільки стогін, і я більше до шефа не чіплявся. Потім прийшов Біллі, залишок нашого поліцейського підрозділу. Я йому коротко змалював ситуацію. Чи то здуру, чи то з хоробрості він вирішив залишитися, і я був гордий за хлопчика. Нед запроторив під замок арештанта і почав прибирання.
І в цю саму хвилину ввійшов Китаєць Джо.
Хоча ми чекали на його появу, вона все одно вразила нас. Він привів із собою банду дужих і лютих громил, що товпилися біля дверей, схожі на команду роздобрілих бейсболістів. Китаєць Джо стояв попереду, ховаючи руки в рукавах свого довгого мандаринського халата. Азіатське обличчя його було незворушним. Він не марнував часу на розмови з нами, просто надав слово одному із своїх хлопців.