ПАРІС (Олександр) — син троянського царя Пріама. Згідно міфу, вкрав у спартанського царя Менелая його дружину Єлену. Це начебто й стало причиною Троянської війни. В мистецтві зображувався вродливим юнаком. [307]
ПАРКИ — дочки Юпітера й Феміди, в давньоримській міфології три богині людської долі (тотожні грецьким Мойрам). Парки зображувались у вигляді старих бабів, що прядуть нитку людського життя. Якщо нитка обірветься, людина вмирає.
ПАТРИК (372 — бл. 466) — святий, "апостол Ірландії". Печера, названа його іменем, вважалася входом у пекло.
ПЕНЕЛОПА — дружина давньогрецького героя Одіссея, персонаж поеми Гомера "Одіссея", ідеал жіночої вірності. Щоб відвадити женихів, які домагались її руки під час 20-річної відсутності Одіссея, Пенелопа пообіцяла вибрати одного з них в чоловіки, як тільки допряде покривало на труну свого тестя. Але вночі розпускала все, що в стані була наткати за день.
ПЕНИ — 1) втілення помсти, кари; 2) в давньоримській міфології — боги, що опікувалися певною сім'єю (пенати). Тут: гра слів.
ПЕРСІЙ (II ст. до н.е.) — римський оратор, сучасник Гракхів. Про нього як найбільшого знавця ораторського мистецтва згадує Ціцерон.
ПЕТРО — головний апостол у ранньому християнстві. В "Євангелії від Матфія" проголошений каменем, на якому повинна будуватися церква.
ПІДЗЕМНЕ ЦАРСТВО (підземний світ, царство померлих) — у давньогрецькій міфології уявний потойбічний світ, яким відає бог Аїд.
ПІФАГОР (бл. 580-500 до н.е.) — грецький філософ-ідеаліст і математик, який абсолютизував число. На основі цього виросла сповнена забобонів містика чисел. Піфагор вірив у переселення душ. З цього приводу кепкує Еразм, натякаючи на діалог Лукіана "Півень, або Сновидіння", в якому півень заявляє, що він ніхто інший, як сам Піфагор. Деякі античні філософи вчили, що чотирма основами, або першоосновами всього сущого є: вогонь, вода, повітря, земля. Піфагор дотримувався іншої думки.
ПІФАГОРІЙЦІ — послідовники грецького філософа Піфагора, які проповідували відмову від приватної власності, а тому мали спільне майно.
ПЛАВТ Тіт Макцій (254-184 до н.е.) — видатний представник римської комедії.
ПЛАВТІВ ДІД — Еразм натякає на епізод з комедії Плавта "Купець" (II акт, 2-а сцена).
ПЛАТОН (427-347 до н.е.) — грецький філософ-ідеаліст, [308] учень Сократа. Заснував у Афінах філософську школу, звану Академія. В діалозі "Держава" Платон описав ідеальний державний лад. З метою втілити ці ідеї в життя звертався до деяких володарів, зокрема до сіці-лійського тирана Діонісія. Але ніхто його не підтримав.
ПЛАТОНІВСЬКИЙ МУДРЕЦЬ — Еразм натякає на епізод з діалога Платона "Держава" (поч. VII кн.), де люди уподібнені в'язням, що сидять у темній печері і бачать лише тіні справжніх речей. На думку Платона, тільки мудрець, мов та людина, що вибралася з печери, спроможний побачити справжні речі.
ПЛУТАРХ (46-127) — грецький письменник і філософ. Головні його твори — "Паралельні життєписи" та "Настанови".
ПЛУТОН — брат Юпітера. У давньоримській міфології бог, володар підземного світу та царства померлих. Тотожний грецькому Аїдові.
ПЛУТОС — за давньогрецькою міфологією бог багатства. Арістофан, щоб підкреслити несправедливість розподілу багатств, зображує Плутоса сліпим і немічним.
ПОЕТИЧНІ БОГИ — боги, що, за уявою давніх греків, мешкали на горі Олімп (олімпійські боги). Особливо охоче прославляли їх і звертались до них у своїх віршах поети.
ПОЛІГРАФ (по-грецьки — "багатописець"), тобто Еразм Роттердамський, названий тут борзописцем.
ПОЛІКРАТ — тиран острова Самос (бл. 537-522 до н.е.). За його правління острів перетворився на могутню морську державу. При своєму дворі утримував відомих поетів і вчених.
ПОЛЇФЕМ — син бога морів Посейдона. У давньогрецькій міфології — одноокий велетень (циклоп), осліплений Одіссеєм.
ПОЛІФЕМ-ХРИСТОФОР. Зіставлення циклопа Поліфема зі святим Христофором у Еразма базується виключно на тому, що обидва зображувались велетнями.
ПОЛЛУКС — римська назва одного з Діоскурів — Полідевка, сина Зевса. Йому було подаровано безсмертя, яке він розділив зі своїм братом Кастором. Полідевк вважався дуже вправним кулачним бійцем.
ПРІАП — син Діоніса та Афродіти, у давньогрецькій та римській міфології бог родючості, покровитель садів, полів та виноградників. Пізніше вважався також богом хтивості та чуттєвих насолод. Зображення Пріапа робилися з дерева; служили вони за опудала. Горацій [309] розповідає, як одного разу Пріап, споглядаючи нічні таїнства відьом Каніди й Сагани, луснув од страху з таким тріском, що самі чаклунки повтікали з переляку ("Сатири", І, 8).
ПРОЗЕРПІНА — володарка підземного царства, дружина Плутона.
ПРОМЕТЕЙ — у давньогрецькій міфології титан, що виступає як богоборець, захисник людей. Він викрав вогонь з Олімпу і приніс його людям. За цеЗевс покарав Про-метея, прикувавши його до скелі, а орел щодня клював печінку титана. Згідно інших міфів, Прометей створив людей з глини і вдихнув у них життя.
ПРОМОТОР — урядовець, який відав наданням почесних звань, посад, підвищень по службі.
РАДАМАНТ — один із трьох суддів підземного царства.
РАМНУЗІЯ — дочка богині ночі Нюкти. Епітет Немезіди, богині помсти і справедливості в давньогрецькій міфології.
РЕАЛІСТИ — представники реалізму, об'єктивно-ідеалістичного напрямку в середньовічній схоластичній філософії, згідно якого загальні поняття (універсали") є реальними духовними сутностями, що становлять, мовляв, першооснову речей. Цей філософський напрям виник у Західній Європі в XI-XIII ст. Найвідоміші філософи — реалісти — Ансельм Кентерберійський та Тома Аквінський.
РИМ — у середні віки — релігійний центр католиків, резиденція пап.
"РИМСЬКІ ДІЯННЯ" — анонімний твір, писаний латинською мовою, в якому розповідались різні вигадки. В середні віки користувався великою популярністю.
РІЧМОНД — невелике місто неподалік Лондона, тепер у межах столиці.
РОДОС — острів у Егейському морі біля південно-західного узбережжя Малої Азії.
РОТТЕРДАМСЬКИЙ — див. Еразм Роттердамський.
САТАНА —ім'я відьми, про яку згадує Горацій ("Сатири", 1,8).
САПФО (кінець VII — поч. VI ст. до н.е.) — грецька поетеса з острова Лесбос. Представниця любовної лірики.