АПОСТОЛИ — мандрівні проповідники в ранні часи християнства. Церквою канонізовано 12 апостолів, учнів Христа, яких він сам нібито виділив з-посеред багатьох для проповіді нового вчення. "Послання" апостолів входять до складу так званого Нового завіту.
АПУЛЕЙ (народився бл. 124 р. н.е.) — римський письменник. Відомий його твір "Метаморфози" "Золотий осел", в якому розповідається про пригоди юнака, перетвореного чаклункою на осла.
АРГІВ'ЯНИН — житель міста Аргоса.
АРГОС — головне місто Арголіди у північно-східній частині Пелопонесу (Греція). В Аргосі стояла велична статуя Гери, створена відомим митцем Поліклетом.
АРГУС — багатоокий велетень у давньогрецькій міфології. Зевсова дружина Гера, перетворивши коханку свого чоловіка 1о на корову, веліла Аргусові стерегти її. Переносно Аргус — невсипущий сторож.
АРЕОПАГ (грецьке слово, досл. пагорб Арея, бога війни) — верховний суд у стародавніх Афінах, який засідав на пагорбі Арея, поблизу Акрополя.
АРІСТОТЕЛЬ (384-322 до н.е.) — один з найбільших грецьких філософів і вчених. Творча спадщина Арістотеля величезна. Вона охоплює найрізноманітніші галузі знань: філософію, історію, політику, природознавство, логіку, психологію, етику, естетику тощо. Найвідоміші його твори: "Фізика", "Метафізика", "Політика", "Органон", "Поетика". Найкращою формою правління для держави Арістотель вважав ту, при якій влада належить усьому суспільству. В середні віки церква, вихолостивши матеріалістичні тенденції з Арістотелевого вчення, роздула ідеалістичні елементи, перетворивши його на "мертву схоластику". Спотворене таким чином вчення Арістотеля стало філософською основою християнської церкви — як католицької, так і [287] православної, а сам Арістотель зробився внаслідок цього неспростовним авторитетом для теологів.
АРІСТОФАН (бл. 445-385 до н.е.) — великий грецький комедіограф, представник так званої староаттічної (або політичної) комедії. Твори Арістофана в історії літератури й театру — неповторний зразок політичної комедії, сповненої сатири, сміху та відвертого глузування.
АРТУР — один з королів стародавніх бриттів, герой народних кельтських сказань і легенд, що стали основою циклу рицарських романів "Круглого столу". Про Артура як історичну особу згадують кельтські та бретонські барди VIII ст., а також латинська хроніка.
АРХІЛОХ (2-а пол. VII ст. до н.е.) — грецький поет, представник сатиричної, так званої ямбічної лірики. Користувався величезною популярністю.
АСТРОЛОГ — псевдовчений, який, залежно від розміщення планет і сузір'їв під час народження людини, складав гороскоп, що визначав нібито її долю. На основі цього астрологи віщували майбутнє окремих людей і цілих народів, передбачали хід подій.
АТА (Ате) — в давньогрецькій міфології богиня, дочка Зевса, втілення божевілля, що затуманює розум людей і веде їх до згуби. Спочатку Ата мала владу й над богами, але розгніваний Зевс скинув її з Олімпу на землю, і відтоді вона стала владарювати лише над людьми.
АТЕЛЛАНА — невеличка з простим сюжетом народна комедія у Давньому Римі. Назва її походить від м. Ателли (місцевість Кампанія в Італії). П'єси ці веселі, сповнені невгамовних дотепів і кумедних жартів, мали постійних персонажів: ненажеру, дурня, набридливого блюдолиза, скнару, блазня тощо.
АТЛАНТ (Атлас) — згідно давньогрецького міфу, титан, брат Прометея. За участь у боротьбі титанів проти богів Атлант був покараний: мусив тримати на своїх плечах небо. Від його імені походять назви: Атлантичний океан, Атлас (гірське пасмо на півночі Африки), атлас (географічна карта).
АТТІК Тіт Помпоній (109-32 до н.е.) — римський багатій-епікурієць, друг Ціцерона; займався розмноженням і розповсюдженням творів своїх видатних сучасників, зокрема, Ціцерона.
АФІНА (Паллада) — дочка Зевса: вийшла в повному озброєнні з його голови, яку ударом молота (сокири) розколов Гефест. За давньогрецькими міфами, богиня мудрості, [288] наук, мистецтва, ремесел, богиня-войовниця, покровителька міста Афін. Боролася разом з богами проти гігантів і з одного з них, Палланта, зідравши шкіру, натягнула її на свій щит. Звідси прізвисько Афіна Паллада. Афіна зображувалась у вигляді суворої й величної діви в шоломі, зі списом і щитом. Постійний її атрибут — символ мудрості — сова.
АФІНИ — рабовласницьке місто-держава (поліс) у Давній Греції, основний центр грецької культури класичної епохи, священне місто богині Афіни, з іменем якої пов'язувалась назва міста.
АФРОДІТА — за одними міфами-дочка Зевса, за іншими — народилася з піни морської і вперше ступила на берег острова Кіпр. Звідси її прізвисько Кіпріда. Вічно юна давньогрецька богиня кохання і вроди. Постійний атрибут богині — чарівний пояс, в якому схована таємниця її принадності. Грецькі філософи V-VI ст. до н.е., в тому числі й Сократ, розрізняли Афродіту Пандемос (всенародну) — втілення грубого тілесного кохання і Афродіту Уранію (небесну) — втілення високого, платонічного кохання.
АХІЛЛ (Ахіллес) — син царя Пелея і морської богині Фетіди, головний грецький герой у Троянській війні. Його образ яскраво змальований Гомером в "Іліаді": Ахілл молодий, вродливий, меткий, прудкий, сильний, разом з тим запальний, насмішкуватий. Загинув од стріли Паріса, яку спрямував у єдине на його тілі вразливе місце — п'яту — бог Аполлон. Ахілл свідомо вибрав життя коротке, славне, замість довгого, бездіяльного.
АЯКС (Еант) — ім'я двох давньогрецьких героїв, що брали участь у Троянській війні. Переносно два Аякси — нерозлучні друзі. Один з них — Аякс Великий, — розгнівавшись на Одіссея за несправедливість, збожеволів і заколов себе мечем, а другий — Аякс Малий — був покараний Посейдоном за гордість і втонув у морі, повертаючись з-під Трої додому.
БАКАЛАВР — перший вчений ступінь у деяких західноєвропейських країнах. У середні віки присвоювався студентам-старшокурсникам та випускникам університетів. Бакалавр, ліценціат, доктор — вчені ступені богослов'я в порядку їх послідовності від нижчого до вищого.
БАЛЬБІН — ім'я, імовірно, запозичене в Горація "Сатири", перша книга, третя сатира).
БАТЬКО ВСІХ БОГІВ — див. Зевс. [289]