У Відні — чотири свічада,
де луни й вуста твої грають.
Там смерть, фортеп'яно торкнувши,
на хлопців кладе сині барви.
Там є жебраки не терасах
і сліз найсвіжіші гірлянди.
Гай, гай, гай, гай!
Танцюй: вальс в обіймах моїх умирає.
Через те, що кохаю тебе, о любове,
на горищі, де граються діти,
про угорське замріяні світло,
серед гомонів надвечір'я,
уздрівши овечок та іриси сніжні
в темнім мовчанні твого обличчя.
Гай, гай, гай, гай!
Танцюй оцей вальс "Я кохатиму вічно".
У Відні піду я з тобою в танець
у вбранні маскараднім, з лицем, як у річки.
Глянь на берег, які гіацинти!
Я вуста між ногами у тебе зоставлю,
свою душу — між лілій та фотографій.
а між темрявих хвиль твоїх рухів танечних
хочу я залишити, любове моя.
скрипку, нагробок І стрічку вальсу.
ВАЛЬС У ГІЛЛІ
Листочок упав,
і два, і три.
Пливли місяцем осетри.
Вода спить годину коротку,
а біле море — сто годин.
А пані
вмерла в гіллі духмянім.
А черниця
співала серед полуниці.
А дівчина
боса по шишки бігла до
сосен.
А сосні
снились весінні пісні.
А соловей холов,
оплакуючи кров.
Я так само ридав,
бо листочок упав,
і два, і три.
І кришталь голови,
і паперова скрипка,
а сніг
весь би світ переміг,
якби хоч на місяць ліг,
І повстала на світ кожна гілка.
Одна по одній,
дві по дві,
три по три.
О кістки слонові в невидимій плоті!
Затока без світання мурашви!
З гілок буянням,
з вигуками паній,
з кумканням жабиним,
з медом із вощини.
Прийде сутінь знову
у вінку лавровім.
Буде небо, вітром бите,
як стіна, тверде й плескате,
і відламані гілки
з ним полинуть танцювати.
Одна по одній
навколо повні,
дві по дві
навкруг сонця, як живі,
три по три
щоб кістки слонові спали до пори.
Х
ПОЕТ ПРИБУВАЄ В ГАВАНУ
ПІСНЯ НЕГРІВ НА КУБІ
Щойно зійде місяць повен,
рушу в Сантьяґо де Куба,
рушу до Сантьяго.
Кораблем по чорних водах.
Рушу до Сантьяґо.
Пальмові покрівлі заспівають.
Рушу до Сантьяго.
Коли схоче буслом стати пальма.
Рушу до Сантьяґо.
А медуза схоче буть бананом.
Рушу до Сантьяґо.
З кучмою білявого Фонсеки.
Рушу до Сантьяґо.
І з рожевістю Ромео та Джульєтти.
Рушу до Сантьяґо.
Паперу море, срібляні монети.
Рушу до Сантьяґо.
О Кубо, ритм гарячих зерен!
Рушу до Сантьяґо.
О стан палючий, сплеск мадери!
Рушу до Сантьяґо.
Тютюн, каймани, стовбурища-арфи!
Рушу до Сантьяго.
Я ж казав, що рушу до Сантьяґо
кораблем по чорних водах.
Рушу до Сантьяґо.
Алкоголь із бризом на колесах.
Рушу до Сантьяґо.
Мій корал посеред смерку.
Рушу до Сантьяґо.
Між пісками зникле море.
Рушу до Сантьяґо.
Біла спека, мертвий овоч.
Рушу до Сантьяго.
О тростин бичачий холод!
О Кубо! Вигин глини та зітхання!
Рушу до Сантьяґо.