— Дарма,— сказав Лайошка,— аби в тарілці була.
На це Банді знов голосно засміявся.
— Не дам кривдити моїх горобчиків! Нізащо!
— Тоді нехай поласує ними Бодрі.
— Ой! — скрикнула Бешке.— Собаці? Моїх горобчиків?
— Тоді я рогаткою вистрелю їх у небо,— дражнив Банді дівчинку.
— Ще чого захотів! Не дам знущатися з них! Як було б вам, коли б одного дня прийшло троє велетнів і половили нас — сягнули б у вікно рукою, витягли, потім шпурнули дівчині до рук, а згодом заходились би смажити печеню з тебе, Лайошко...
— З тебе теж, Бешке...
Бешке сполотніла на виду.
— Що б сказала на це наша мама?
Мовчали.
— А ваша мамуся, горобчики, що скаже, коли прилетить додому і не знайде вас у гнізді...
Діти довго не озивалися. Раптом Бешке заплакала.
— Таж у цих писклят і матері нема,— сказав підбадьорливо Лайошка.
— А чому б не було?
— Горобець з яєчка вилуплюється, — доводив Лайошка.
— Ну й що ж?
— Отже, є тільки квочка. Хіба квочка помітить, що загубилося курчатко?
На це Бешке не знала, що відповісти. Але і в Банді ворухнувся жаль у серці, дарма що він уже ходить до першого класу гімназії. І хоча йому кортіло захистити право видирати горобців, та, перемігшися, він заявив:
— І в горобця є мати!
— Правда, що є? — зраділа Бешке.
Знов примовкли. Бешке копилила губу.
— Що скаже їхня мати, як вернеться додому?
Ніхто не озивався. Приголомшений Лайошка лупав очима. Відколи дізнався, що і горобці мають матір, чувся дуже дивно. Його мучило сумління. Банді стиха насвистував: "На березі Балатону дівчинонька плаче..."
— Банді! — боязко мовила Бешке.
— Ну! — грубо відізвався Банді, бо з голосу Бешке догадався, що черга прийшла на щось зворушливе.
— Бандіку, поклади їх назад...
Банді мовчки глянув на засновану павутинням солому, де були гороб'ячі гнізда.
— Бандіку, поклади назад бідненьких... Хай будуть з матір'ю!
Банді не міг терпіти, коли Бешке розчулювалася. Він не полюбляв цих дівчачих витребеньок. Аби обійтися без зайвих розмов, він встав і сказав:
— Давай їх сюди!
Банді видряпався туди, звідки допіру зліз. Бешке й Лайошка подавали йому писклят, кожне окремо, і пильно стежили за рухами свого брата школяра.
Коли всі горобці були на місці, діти задоволено переглянулися.
Правда, вони не думали про те, котре пискля з якого гнізда. Адже горобцеві однаково. Головне, щоб у кожному гнізді було по двоє-троє голеньких маленят.