Години йдуть, і страви, що подаються в достатку тільки підігрівають гарний настр ій у публіки.
З настанням вечора парк засяяв електричними променями, які сліпучими потоками виливають алюмінієві місяця. Сонце правильно зробило, сховавшись за горизонтом! Воно відчуло б себе приниженим перед цим штучним освітленням, що перетворює ніч у день.
Між дев’ятьма і десятьма годинами виконується кантата. Успіх незвичайний, але ні поетові, ні музикантові не пристало ним хвалитися. Навіть віолончеліст в цю мить, може бути, відчув, що його упередження проти "перлини Тихого океану" зникає...
Б’є одинадцять годин і до мерії направляється урочиста хода.
Уолтер Танкердон і міс Ді виступають, оточені кожен своєю сім’єю. Все населення проводжає їх за Першої авеню.
Губернатор Сайрес Бікерстаф чекає їх в парадній вітальні мерії. Саме прекрасне з весіль, які йому доводилося справляти за весь час його адміністративної діяльності, ось-ось буде завершене.
Раптово з далекого кварталу лівобортної частини доносяться гучні крики.
Хода зупиняється на півдорозі.
Майже одночасно лунають віддалені постріли, а крики все посилюються і посилюються.
Ще мить, і кілька митників — серед них є поранені — вибігають зі скверу перед мерією.
Тривога досягла межі. Натовп охоплює панічний жах, породжуваний невідомою небезпекою...
Біля під’їзду мерії з’являється Сайрес Бікерстаф, за яким слідують комодор Сімкоо, полковник Стьюарт і імениті громадяни, що приєдналися до них.
У відповідь на град питань митники повідомляють, що на Стандарт-Айленд вторглася банда новогебрідцев — три-чотири тисячі осіб під проводом капітана Сароля.
11. НАПАД І ОБОРОНА
Так почалося жахлива справа, затіяна капітаном Саролем за допомогою малайців, врятованих разом з ним, новогебрідців, взятих на борт Стандарт —Айленда з островів Самоа, тубільців Ероманга та сусідніх острівців.
Який буде результат? Це неможливо передбачити, приймаючи до уваги умови, за яких відбувся настільки раптовий і грізний напад.
Ново-Гебрідський архіпелаг складається принаймні із ста п’ятдесяти островів, які, перебуваючи під протекторатом Англії, географічно являють собою частину Австралії. Однак тут, як і на Соломонових островах, розташованих на північний захід в тих же широтах, питання про протекторат є яблуком розбрату між Францією та Сполученим королівством. До того ж і Сполученим Штатам зовсім не подобається виникнення європейських колоній в океані, яким вони хотіли б розпоряджатися безроздільно. А Великобританія, піднімаючи свій прапор на різних архіпелагах, намагається створити собі тут бази постачання, які знадобляться їй, у разі якщо австралійські колонії вислизнуть з-під влади Форін Офіс.
Населення Нових Гебрід складається з негроїдів і малайців канакського походження. Але в характері цих тубільців, їх темпераменті, схильностях є істотні відмінності в залежності від того, мешкають вони в північній або південній частині архіпелагу, що дозволяє розділити його на дві групи островів.
У північній групі, на острові Еспіріту —Санто, в бухті святого Пилипа, жителі належать до більш благородної типу, колір обличчя у них не такий темний, волосся не так сильно кучеряві. Вони коренасті, сильні, але поступливі, миролюбні і ніколи не нападали на європейські факторії або кораблі. Те ж саме відноситься до острова Ефате, або Сандвіч, де є кілька процвітаючих поселень, наприклад, Порт-Віда, столиця архіпелагу, носить також назву Франсвіль. Французькі колоністи використовують там родючість чудовою ґрунту, пишні пасовища, поля, які підходять для землеробства, зручні для посадки кавових дерев, бананів, кокосових пальм, а також з успіхом виступають в якості "копрамейкерів"17. Тут звичаї тубільців з приходом європейців змінилися докорінно. Піднявся їх моральний і розумовий рівень. Завдяки турботам місіонерів випадки людоїдства, колись дуже поширеного, не повторюються знову. На жаль, канакська раса починає вимирати і, очевидно, скоро остаточно зникне, що буде вельми сумно для північної групи островів, де жителі так змінилися від зіткнення з європейською цивілізацією.
Зовсім інакше йде справа на південних островах архіпелагу. І капітан Сароль, замисливши злочинну змову проти Стандарт-Айленда, не без підстави шукав допомоги в населення південної групи. На цих островах, на острові Танна і особливо на Ероманга тубільці залишилися справжніми папуасами і знаходяться на найнижчому щаблі розвитку. Саме на Ероманга якийсь колишній торговець сандаловим деревом сказав доктору Гойену: "Якщо б цей острів міг говорити, він розповів би таке, що волосся на голові стали б дибки".
І справді, у цих південних канаків, що походять від найменш розвинених племен, майже немає полінезійської крові, яка облагородила населення північних островів. На Ероманга англіканським місіонерам, з яких п’ятеро, починаючи з 1839 року, були вбиті, вдалося навернути в християнство лише половину населення, що складається з двох тисяч п’ятисот осіб. Інша так і залишилася відданою язичництву. Втім, і християни і язичники в рівній мірі відносяться до тих лютих дикунів, які цілком виправдовують свою сумну репутацію, хоча вони і нижче ростом і слабкіше тубільців острова Еспіріту-Санто або острова Сандвіч. Тому туристи, які відвідують острова південної групи, повинні, звичайно, враховувати, що вони піддаються тут дуже серйозної небезпеки.
Наведемо кілька прикладів. Років п’ятдесят тому мав місце піратський напад на бриг "Аврора", і Франції довелося прийняти репресивні заходи.
У 1869 році кастетом був убитий місіонер Гордон. У 1875 році зрадницькому нападу піддався англійський корабель — члени його екіпажу були перебиті, а потім з’їдені канібалами. У 1894 році жертвою людоїдів з архіпелагів, що знаходяться по сусідству з Луїзіадою, на острові Россель, стали французький негоціант і його робітники, капітан китайського корабля і його екіпаж. Нарешті англійський крейсер "Рояліст" змушений був зробити каральну експедицію проти дикунів, які винищили велику кількість європейців.
Тепер-то, чуючи всі ці розповіді, Пеншіна, тільки що вирваний з фиджийских зубів, вже не знизує плечима.