Плавучий острів

Страница 86 из 104

Жюль Верн

Новина справляє невимовне враження. Особливо збуджують уяву жінок думки про чудесні творах ювелірів, кравців, модисток і художників, які везе цей корабель, який став величезним весільної кошиком... в п’ятсот-шістсот кінських сил.

Помилки бути не може. Корабель дійсно направляється до Стандарт-Айленду. І на ранок, обігнувши мол Штирборт-Харбора, він викинув прапор "Стандарт-Айленд компані".

І раптом — друга новина, повідомлена по телефону в Мільярд-Сіті: прапор пароплава приспущено.

Що сталося?.. Якесь нещастя... хтось помер у дорозі?..

Це послужило б поганою ознакою для весілля, яке має зміцнити майбутнє Стандарт —Айленда.

Але це ще не все: судно, про який йде мова, не те, яке очікували, і прибуло воно не з Європи, а від берегів Америки, з бухти Магдалени.

Втім, пароплав з весільними подарунками ще не запізнюється. Адже весілля призначена на 27-е, а зараз тільки 11 лютого, — він ще встигне прийти.

Але що ж означає поява цього корабля ?.. Які новини він привіз ?.. Чому прапор приспущено? Навіщо Компанія направила корабель в район Нових Гебрид назустріч Стандарт-Айленду?

Може бути, він привіз мільярдцям якесь термінове повідомлення виключної важливості?..

Так воно і є. Скоро все з’ясується.

Ледве пароплав встиг причалити до пристані, як з нього сходить пасажир.

Це один з головних агентів Компанії. Він відмовляється відповідати на нетерплячі розпитування безлічі цікавих, які зібралися на дамбі Штирборт —Харбора.

Електричний потяг ось-ось відійде, і, не гаючи часу, агент схоплюється в один з вагонів.

Через десять хвилин агент прибуває в мерію, просить аудієнції у губернатора "по невідкладній справі" і відразу ж отримує її.

Сайрес Бікерстаф приймає його у своєму кабінеті, за щільно замкненими дверима.

Не минає й чверті години, як всі тридцять членів ради іменитих громадян сповіщені по телефону про необхідність терміново прибути на засідання.

Тим часом у людей, і в портах і в місті, тривога, що змінила цікавість, розігралася не на жарт і досягла крайніх меж.

Без двадцять восьма під головуванням губернатора, при якому знаходяться обидва його помічника, збирається рада, і агент робить таку повідомлення:

— Двадцять третього січня "Стандарт-Айленд компані лімітед" зазнала фінансовий крах, і містер Вільям Т. Померінг наділений всіма повноваженнями для ліквідації її справ з метою дотримання інтересів зазначеної Компанії.

Прибулий агент і є містер Вільям Т. Померінг, на якого покладено всі ці функції.

Новина швидко поширюється, але, по правді сказати, вона не здійснює того враження, яке справила б у Європі. Подумаєш! Адже Стандарт-Айленд — за висловом Пеншіна — це шматок від одного з листів партитури Американських Сполучених Штатів! Фінансовий крах не така річ, яка може здивувати американців і тим більше застати їх зненацька... Адже це одна з природних фаз ділового життя... Випадок цілком допустимий, з яким все миряться. І мільярдці дивляться на справу з властивою їм холоднокровністю. Так, значить, Компанія лопнула... Ну що ж, це буває і з самими солідними фірмами. Пасив значний?.. Вельми значний, як видно з балансу, пред’явленого агентом по ліквідації: п’ятсот мільйонів доларів... або два мільярди п’ятсот мільйонів франків... А що привело до краху?.. Спекуляція, — безрозсудна, мабуть, раз вона так погано скінчилася, але ж вона могла і вдатися... Величезна справа... споруда нового міста в штаті Арканзас... Але раптово стався геологічний зсув, який неможливо було передбачити... Зрештою Компанія тут ні при чому, і якщо ґрунт йде з-під ніг, то чи слід дивуватися, що акціонери провалюються разом з ним?.. Вже на що Європа здається міцною, а і з нею може коли-небудь трапитися таке... Але з Стандарт —Айлендом нічого подібного статися не може, — і хіба це не переможне свідчення його переваг над материками та островами, прикутими до земної поверхні?

Найголовніше — діяти. Актив Компанії складається hic et nunc16 з вартості плавучого острова, його кістяка, заводів, особняків, будівель, плантацій, флотилії,

— словом, усе, що, разом узяте, складає самохідну конструкцію інженера Вільяма Терса, і, крім того, з установ, що знаходяться в бухті Магдалени. А що, якщо утвориться нове товариство, яке відкупить його, так би мовити, оптом, в результаті полюбовної угоди або з аукціону?.. Так... так і буде зроблено, і все отримане від цього продажу піде на ліквідацію боргів Компанії. Але чи викликає створення нового Товариства необхідність вдатися до допомоги чужих капіталів ?.. Хіба мільярдці недостатньо багаті, щоб придбати Стандарт —Айленд на свої власні кошти?.. Чи не краще з простих мешканців перетворитися на власників "перлини Тихого, океану" ?.. Невже вони стануть управляти своїм майном гірше, ніж Компанія, яка тільки що потерпіла крах?

Скільки мільярдів мається у гаманцях членів ради, всім добре відомо. Сходяться на тому, що треба купити Стандарт-Айленд і притому негайно. Чи має агент по ліквідації відповідні повноваження?.. О так, має. Втім, якщо вже Компанія та сподівається негайно знайти де-небудь суми, потрібні їй для своєї ліквідації, так саме в кишенях іменитих персон Мільярд-Сіті, багато з яких вже перебувають в числі найбагатших акціонерів. Тепер, коли суперництво між двома головними сім’ями і двома частинами міста припинилося, все піде як по маслу. У Сполучених Штатах угоди укладаються швидко. Кошти для покупки збираються тут же, на місці. На думку ради іменитих громадян, нема чого вдаватися до підписки. Джем Танкердон, Нет Коверлі і ще дехто, склавшись, пропонують чотириста мільйонів доларів. Втім, торгуватися щодо ціни не доводиться... Хочеш

— бери, не хочеш — не треба... і агент по ліквідації бере.

Рада зібралася в залі мерії у вісім тринадцять. О дев’ятій сорок сім засідання закінчилося, і Стандарт-Айленд перейшов в руки двох "Надбагатіїв" Мільярд-Сіті та їх прісних під прізвищем "Джем Танкердон, Нет Коверлі і К °".

Подібно до того як повідомлення про крах Компанії, можна сказати, нітрохи не збентежило населення плавучого острова, точно так же не справило особливого враження звістка про придбання Стандарт-Айленда найголовнішими з іменитих громадян. Всі вважають, що це в порядку речей, і якби довелося зібрати ще більш значну суму, за грошима діло не стало б.