— Пане президент, пане прем'єр-міністр, якщо й дійшли до вас подібні чутки, я можу вас запевнити, що в них немає ні зернятка правди. Навіщо б це нам щодня піднімати нагору по шістсот тонн льоду для відбудови нашого щита, як ви гадаєте? Чи завдавали б ми собі такого клопоту, якби планували лишитися тут?
— Можливо. Якщо з якихось причин ви змінили свої плани, то навряд чи станете припиняти налагоджені операції, ризикуючи викликати наші підозри.
Це швидке заперечення шокувало капітана: він явно недооцінив цих милих людей. Тоді зрозумів, що вони — або їхні комп'ютери — вже заздалегідь, мабуть, проаналізували всі можливі варіанти.
— Щира правда. Але я хотів би вам сказати — хоч це рішення конфіденційне і ще не оголошене, — що ми плануємо подвоїти продуктивність праці, аби швидше закінчити відбудову щита. Тобто плануємо не тільки не залишитись тут, а, навпаки, розпрощатися з вами якомога раніше. Я сподівався повідомити вас про це за сприятливіших обставин.
Навіть прем'єр не зміг повністю приховати свій подив, а президент навіть не намагався. Не чекаючи, доки вони прийдуть до тями, капітан Бей продовжив наступ:
— І з вашого боку було б справедливо, пане президент, коли б ви подали нам докази цього… звинувачення. Бо інакше як ми маємо його спростовувати?
Президент глянув на прем'єр-міністра. Прем'єр-міністр глянув на гостей:
— Боюсь, це неможливо. Адже це виявить наші джерела інформації.
— Тоді ми з вами зайшли в глухий кут. Ми не зможемо вас переконати, доки насправді не відлетимо — згідно з переглянутим графіком, за сто тридцять діб віднині.
Настала глибокодумна похмура тиша; тоді Келдор промовив:
— Чи можу я коротко поспілкуватися з капітаном віч-на-віч?
— Звичайно.
Коли вони вийшли, президент спитав у прем'єра:
— Чи правду вони кажуть?
— Келдор брехати не стане, цього я певен. Але, можливо, він не знає всіх фактів.
Вести далі дискусію не було часу, бо представники землян повернулися перед очі своїх звинувачів.
— Пане президент, — сказав капітан, — доктор Келдор та я згодні в тому, що нам слід депрощо вам розповісти. Ми сподівалися, що вдасться це не розголошувати — бо річ не дуже приємна і, як ми вважали, вже вирішена. Та, можливо, ми помиляємось, і в такому випадку не виключено, що потребуватимемо вашої допомоги.
Він дав короткий огляд перебігу подій, які передували Раді, і наступних, а на закінчення сказав:
— Якщо бажаєте, я готовий показати вам записи. Нам нема чого приховувати.
— Обійдемося, Сірдаре, — мовив президент, який наче скинув з плечей величезний тягар. Прем'єр-міністр, проте, ще не міг потамувати занепокоєння:
— Е-е… хвилиночку, пане президент. Це не спростовує отриманих нами повідомлень. Вони ж були дуже переконливі, як пам'ятаєте.
— Не йму сумніву, що капітан зможе все пояснити.
— Тільки коли скажете мені, про що йдеться.
Настала ще одна пауза, після чого президент потягнувся за карафкою з вином.
— Спочатку хильнемо трохи, — бадьоро проголосив він, — а вже тоді я вам скажу, як ми дізналися.
41. Розмова на подушці
Все пройшло дуже гладко, мовив собі Оуен Флетчер. Звичайно, наслідки голосування принесли йому деяке розчарування, хоч він сумнівався, наскільки точно вони відображали розкид думок на борту корабля. Адже він проінструктував двох своїх товаришів-співзмовників, аби вони голосували проти, щоб не розкрити справжньої чисельності — досі мізерної — "нових талассіан".
А от що робити далі, становило, як завше, проблему. Він був інженер, а не політик — хоча швидко схилявся до того, щоб стати ним — і вже не бачив способу залучити нових прибічників, ховаючись у тінь.
Залишалось тільки дві альтернативи. Перша й найлегша — покинути корабель перед самим відльотом, тобто просто зникнути. Капітан Бей буде надто зайнятий, щоб полювати за ними — навіть коли матиме такий намір, — а їхні друзі-талассіани надійно сховають їх до відльоту "Магеллана".
Але це буде подвійним дезертирством — нечуваним у тісній сабрівській громаді. Бо довелося б покинути своїх сплячих колег — а серед них були його власні брат та сестра. Що подумають вони про нього три століття по тому, прокинувдиись на чужому Сагані-2, коли дізнаються, що він міг відчинити для них двері Раю, але не зробив цього?
Та зараз час працює не на його користь: усі ці комп'ютерні моделювання прискорених графіків підйому несли тільки загрозу його планам. Хоч із своїми друзями він цього навіть не обговорював, альтернативи активним діям він не бачив.
Та йому весь час муляло слово "саботаж".
Роза Кілліан ніколи не чула легенди про Далілу, і порівняння з нею викликало б у дівчини жах. Вона була проста, дещо наївна північанка, захоплена — як і чимало інших юних талассіанок — чарівними посланцями Землі. А її любовний зв'язок з Карлом Бозлі був породжений першим глибоким почуттям кохання, якого зазнав і він.
Вони обоє були пригнічені самою думкою про розлуку. Й однієї ночі, коли Роза ридала на Карловому плечі, він уже не в змозі був дивитися на її страждання.
— Обіцяй, що не скажеш жодній живій душі, — сказав він, гладячи пасма її волосся, що розкинулись на його грудях. — Маю для тебе приємну новину. Це велика таємниця — ще ніхто про це не відає. Наш корабель нікуди не полетить. Ми всі залишаємось тут, на Талассі.
Роза від подиву мало не впала з ліжка.
— Може, ти кажеш це тільки для того, щоб мене заспокоїти?
— Ні, це правда. Та не прохопись жодним словечком нікому. Це має бути цілковита таємниця!
— Звичайно, коханий.
Але її найближча подруга Маріон теж ридала на плечі свого коханця-землянина, тож їй слід було сказати…
…а Маріон поділилась доброю звісткою з Поліною… яка не могла не шепнути Світлані… а та — знов-таки конфіденційно — розповіла Крістал.
А Крістал була дочка президента.
42. Уцілілий
"Справа ця аж надто неприємна, — подумав капітан Бей. — Адже Оуен Флетчер — людина хороша; я ж сам схвалив його призначення. Як він міг таке скоїти?"
Жодне пояснення, мабуть, не буде задовільне. Якби він не був сабра і не кохав ту дівчину, цього, мабуть, і не сталося б. Який термін означає сукупну дію двох чи більше чинників? Син… — ах, так: синергія. І все ж він не міг позбутися відчуття, що тут уплутані ще якісь чинники, опріч згаданих, але про них, либонь, він не дізнається ніколи.