В Афінах раз весною
На лузі рано-вранці
(Еван, евое, Весно!)
Знайшли дівчину мертву.
Немов жива, лежала,
Іще й на грудях квіти
(Еван, евое, Весно!) —
Отак умри красиво.
В ту пору нагодився
Співець один мандрівний
(Еван, евое, Весно!)
I пісеньку зложив:
Перелюбив ти, Боже,
Від мене цю красуню
(Еван, евое, Весно!) —
То й добре, що убив!