Жінок, яких пестять не часто, скупо й невміло, мучать марні турботи, скнарість, пиха чи ще щось таке сумне та невеселе.
Жінки ж, пересичені пестощами, нічого не прагнуть, і ні за чим не жалкують. Вони живуть собі спокійно, посміхаючись, немов у чарівних снах, їх ледве зачіпає те, що для інших було б непоправним лихом, бо любощі їм заступають усе, усе зцілюють, втішають у будь-якій журбі.
Як багато я міг би ще сказати!..
Анрі"
Ці обидва листи, писані на японському рисовому папері, були знайдені в сап’яновому гаманчику під лавою, в церкві святої Магдаліни, вчора, після ранішньої відправи.
« Первый Предыдущая Страница 2 из 2