Пес сказав:
— Починаю розуміти! Ведмідь мовив:
— Якщо ми політику довіряємо тим, хто робить з неї брудне заняття, то нам не слід дивуватися, що нічого не поліпшується.
Пес сказав:
— Тепер я розумію! — Він почухав собі між вухами й запитав:-А як стати політиком?
Ведмідь пояснив:
— Ідеш до якоїсь партії і вступаєш до неї. Попервах якийсь час збираєш членські внески або робиш ще щось корисне і в такий чи інший спосіб показуєш свою активність. І потім тебе висувають до місцевої ради.
Пес запитав:
— А куди висувають? На вулицю? Чи в якийсь будинок? Чи ку-дись-інде?
Ведмідь відповів:
— Це такі терміни. Висувати. Обирати. Член місцевої громади. Якщо твоя діяльність у ній буде успішна, тебе можуть обрати до парламенту. Там треба постаратися, тоді станеш міністром. І тоді можна буде створювати кращі закони.
Пес запитав:
— Скільки часу потрібно, щоб стати міністром? Ведмідь відповів:
— По-різному буває. Є шлях стрімкий і шлях повзучий. Але в кожному разі рочків чимало треба. І, звичайно, ти мусиш вступити до гідної партії. Якщо обереш негідну, то ніколи тобі не урядувати.
Пес промовив:
— Я — старий пес, любий друже. І для стрімкого шляху я ніколи не мав хисту. Не дуже багато часу лишилося мені в житті, аби я міг чогось досягти в політиці повзучи. А немає інших, швидших, шляхів?
Ведмідь довгенько не відповідав псові. Пес уже був подумав, що ведмідь заснув, але той раптом озвався:
— Гадаю, для нас найшвидший шлях — це залишатися жінками.
— Не жартуй! — вигукнув пес— Я дуже мало розуміюся на політиці, але те, що в нашій країні жінки небагато мають можливостей висловити свою думку, навіть я знаю, любий друже. Ніде жінки не мають достатньо можливостей. Чоловіки їх просто нікуди не пускають. Мої дочки могли б розповісти тобі про це гірку правду.
— З одного боку, ти маєш рацію,— промовив ведмідь.— Але з іншого, у нашій країні жінок більше, ніж чоловіків, і жінкам потроху уривається терпець. Вони більше не хочуть миритися з таким становищем. Отут і є наш шанс. І ще дещо є...— Ведмідь завагався-Чоловіки не хочуть пускати жінок у політику, але одна-дві жінки в уряді — це їх влаштовує.
— Чому? — запитав пес.
— Аби вони могли сказати: "Ми зовсім не такі, ми нічого не маємо проти жінок",— відповів ведмідь.
— Ну гаразд,— погодився пес— Залишімось жінками й робімо собі політичну кар'єру. І з чого ми її почнемо?
— Це ми обговоримо завтра,— відповів ведмідь. Він погасив настільну лампу й захропів.
Пес із головою вкрився ковдрою і також заснув. Йому приснилося багато гарних і добрих законів, які можна ухвалити.
Пес прокинувся дуже рано. Ведмідь ще спав. Пес побіг до туалету, підняв ногу і знову заліз у ліжко. Він подумав: "Посплю ще якусь годинку!" Пес любив досипати. Він охоче спав після того, як виспиться. Тоді йому снилися найкращі сни.
Пес заплющив очі, погортав свою мозкову фототеку, зокрема розділ "Хмари", і заснув. Проте цього разу з найкращими снами в нього нічого не вийшло, хоча сон почався дуже мило. Пес стояв за трибуною. Трибуна була посеред лугу. На лузі з'юрмилися багато людей і слухали його. Пес вигукнув: "Ми, жінки, надто довго спостерігали, як чоловіки геть усе зводять нанівець. Тепер ми, жінки, хочемо стати до керма, щоб навести лад! Жінки обирають жінок!" Потім він хотів сказати, що й чоловіки повинні обирати жінок, проте крізь натовп пропхалася смугаста коза, вирвала у нього з лап мікрофона й закричала: "Він — шахрай! Я стежила за ним!" Смугаста коза засунула руку йому під блузку і витягла два клубки вовни. Вона підняла ті клубки вгору й зарепетувала: "Він чоловік! Чоловік він!"
Люди почали горлати: "Нахабство, підлість, ошуканство!" Вони зусібіч налягали на трибуну. Пес бачив ліс піднятих лап, кігтів, пальців, кулаків. "Я нічого поганого не замислював",— белькотів він, але люди так голосно горлали, що його голосу не було чутно.
Пес нарешті прокинувся. Ведмідь тряс його й питав:
— Чого поганого ти не замислював?
Пес сів. Серце в нього страшенно калатало, на морді рясніли краплини поту.
— Я не хочу ставати політиком,— відповів він.
— Навіть заради мене? — запитав ведмідь.
— Заради тебе я все зроблю,— відповів пес— Бо заради мене ти усе зробив. Але політиком заради тебе я ніяк не стану, бо наш задум провалиться.
Пес оповів ведмедеві свій сон. Ведмідь не вірив снам. Він був незворушний, бо мусив зробити собі політичну кар'єру, щоб змінити світ. Пес із ведмедем мало не посварилися. Але не дали ворожнечі розжеврітися поміж ними, бо дуже любили один одного. Нарешті ведмідь зі сльозами на очах сказав:
— Отже, ми мусимо розлучитись. Я піду своєю дорогою, а ти своєю.
Вони снідали ще разом і оплатили рахунок. Перед вхідними дверима готелю обнялися.
— Ти куди підеш? — запитав ведмідь.
— Уперед,— відповів пес— Просто вперед — Він затинався, коли це казав. Власне, він брехав. А брехати своєму другові не мав бажання. Але те, що він задумав, доводилося зберігати в таємниці.
Вемідь незграбно подибав праворуч, до автомайстерні. Пес потупцяв ліворуч. Через кожні три кроки він оглядався. Коли ведмідь завбільшки з головку шпильки вже був у кінці вулиці, пес розвернувся, побіг до аптекарської крамниці й купив фарби для волосся: яскраво-червону, синювато-чорну та сріблясто-білу.
Звідти пес помчав до крамниці "Одяг".
— Моєму чоловікові,— звернувся він до продавчині,— потрібен блакитний комбінезон.
— Якого розміру? — запитала продавчиня.
— У довжину — як для мене, в ширину — як три моїх довжини,-відповів пес.
Такого незвичайного розміру у крамниці був тільки зелений комбінезон. Але й він пасував псові. Пес затис його під пахвою, побіг до оптичної крамниці й купив окуляри зі скельцями із звичайного скла. Потім він купив ще пухову подушку та скриньку з інструментами і покрокував зі своїми сімома речами з містечка путівцем, аж поки дістався ставу. Біля ставу він роззирнувся довкола і, не побачивши жодної душі, роздягнувся. Зв'язавши одяг удови Ольги у вузлик і запхнувши в нього камінь, кинув його у воду. Потім сів на березі й заходився вимазувати себе фарбами: одне вухо яскраво-червоною, друге — синювато-чорною. Між вухами залишив місце для сріблясто-білої фарби. Очі обвів синювато-чорною, зверху на морду поклав яскраво-червону. Зашийок і лапи розмалював порівну трьома фарбами, хвоста зробив яскраво-червоним, а живота смугастим. Для спини й стегон не вистачило фарби.