— Що ви хочете цим сказати?
— Ви вжили енергійних заходів до припинення тилової розпусти, хабарництва, спекуляції, казнокрадства, всього того, що погубило вашого попередника. Але чи вбито мікроб остаточно? Чи в Новоросійську не захопили ви разом з рештками розбитих військ і той злоякісний мікроб на свої кораблі? Я змушений попередити вас про деякі серйозні симптоми. Ділки, подібні до барона Тімрота, який свого часу обікрав наш американський Червоний хрест, підводять голову знов. Вам уже відомо про цей скандальний випадок з вантажем колючого дроту, призначеного для перекопських укріплень?
Врангель насторожився.
— Дріт, призначений для таких важливих укріплень,— підвівся Мак-Келлі,— ваші інтенданти "забули" нібито вивантажити з трюмів у Криму, відправили назад у Константинополь, і там він тепер розпродується!
Врангелеві, який ще нічого не чув про цей випадок, тільки й залишалося пообіцяти, що він призначить найсуворіше розслідування.
Адмірал міцніше насадив на лоба картуза, поправив кортик, зібрався йти. Врангель провів його до дверей. О, з якою насолодою наказав би він своїм конвоїрам-чеченцям показати дорогу цьому причепуреному вояці, так показати, щоб сторчма летів він з вагона в темряву, але...
— Гуд бай, генерале!
— Гуд бай, адмірале!
І він по-солдатськи чітко дзенькнув острогою.
VIII
На південь! На Врангеля! Смерть чорному баронові!
Мабуть, із часу Жовтневих штурмів не знала країна такого вибуху повсюдного революційного ентузіазму, як у ці дні літа двадцятого року. Врангелівський удар у спину революції, загроза Донецькому басейну заставили всіх гіо-ндвому оцінити крикськУ; йёбёзпёку. З краю в край республіки, від пролетарських центрів до найглухіших сіл, прокотилася хвиля Червоного добровольства. З'їзди, конференції в повному складі відправлялись на фронт.
В одному з ешелонів, переповнених полтавською молоддю, відправився на новий фронт і Данько Яресько.
Червоні добровольці!
По дорозі їх всюди стрічали з музикою та прапорами, на перонах станцій стихійно виникали мітинги, що кінчалися записом нових добровольців. З усього перечутого в ці дні чомусь найдужче запали Яреськові в душу слова, сказані під час мітингу на одній із станцій літньою — схожою на матір — робітницею:
— Ми працюватимем для фронту, не шкодуючи сил! А ви мусите повернутися до зими переможцями — інакше трудова республіка вас не прийме!
Переповнений людьми ешелон ледве повзе, йому наче аж важко перебиратись від семафора до семафора. Паротяги старі, міняються з трудом, вагони подірявлені махновськими кулями... Войовничі, бойові, радісні добровольці купами висять на сходах, юрмляться по тамбурах, хрипнуть від пісень угорі, на дахах вагонів.
Так з піснями, крізь бурю мітингів і проводжань добралися до Синельникового. Тут довелося затриматись більше звичайного: вся станція була забита ешелонами Уральсько-Сибірської дивізії, що після розгрому Колчака перекидалась на захід, на Польський фронт.
Уральсько-Сибірська справедливо вважалася однією з кращих частин Червоної Армії. Батьківщиною дивізії були кизеловські шахти на Уралі, а кизеловські вуглекопи були її першими бійцями, революційним бойовим ядром. Як могутні ріки беруть початок із маленьких струмочків, так і дивізія ця зародилась із малого, із тих перших уральських робітничих дружин та шахтарських загонів, які, знявшись під натиском колчаківських полчищ із рідних місць,— напівроздягнуті, сяк-так озброєні,— змушені були в тріскучі північні морози відходити по старовинному Верхотур-ському тракту в Уральські гори. Відступали все вище, відступали, як у небо, і там, на скелястих, занесених снігом верховинах Уралу, дали ворогові перший переможний бій.
До ,стан£ п^адткрм, тр.-буде на зорі/їхньрї,слави.г З тих, які буХи тазуі рядовими,, згодом виростуть командири крот" і бат.альйоців, вигартуються в бояхлюлітруки й крЦсард,. командири .полків і артдивізіонів. У безперервних боях дивізія не раз зазнає гіркоти найтяжчих втрат, а все ж сили її зростатимуть; ворог не раз вважатиме її оточеною і знищеною, розсіяною в тайзі, потопленою в болотах, а вона виникатиме знову і знову. Фабрично-заводське населення Уралу вважатиме дивізію своєю, Чусова, і Чердинь, і усольські заводи матимуть у ній своєрідні земляцтва.
В усьому почуватиме дивізія нестачу, тільки не в людських резервах. Ітиме Уралом і зростатиме уральцями. Йтиме Сибіром і зростатиме сибіряками, відважними тайговими партизанами. Суворий край, де людина змалку звикає до труднощів, з дитячих літ привчається вистежувати звіра, жити промислом у тайзі, він, цей край, стане для дивізії невичерпним резервом.
Після розгрому Колчака матиме дивізія передишку. Відклавши гвинтівки, бійці візьмуться за навчання. Ремонтуватимуть зруйноване полотно Сибірської залізниці. Добуватимуть вугілля в черемховських копальнях.
Звідти, з вічних присмерків тайги, з шахтових підземель — просто в край сліпучого, небаченої сили сонця! Після суворої природи Прибайкалля, після сутіні вагонів— такий блиск, така розкіш повного українського літа! Все, що виникає навкруги, у багатьох викликає цікавість і здивування. Білі хати? Тополі? Садки? А чому вони в червоному, як ніби в крові?
Були такі з північан, що зроду не бачили кавуна, не пробували на смак стиглої вишні. Незвичними були для них після уральських гірських увалів і вікової тайги самі простори українських степів і це блискуче небо, що все над тобою аж горить від розливу світла, і незвичними були тут ночі, м'які, оксамитисті, сповнені непередаваних пахощів і роздолля.
На паровозах, на дахах вагонів ще видніються не-познімані з дороги кулемети — останню добу ешелони рухались при посилених дозорах, було попереджено про можливі наскоки банд.
Уся станція вирує людом. Поміж ешелонами гомін, переклик, пробігають заклопотані політруки з пачками свіжих листівок, побрязкують казанками бійці, розігнавшись до водопою, когось розшукують вістові...
Де беруть воду — натовп, товкотнеча, не проб'єшся. Яресько з своєю напівбосою командою теж тут. Щоб напитись, спершу треба добре попрацювати ліктями та плечима, і найзапопадливішим щодо цього зі всієї їхньої команди виявився Левко Цимбал: не встигли хлопці озирнутись, як він, мов верблюд, із своєю селюцькою торбою на горбі уже пропхався в саме юрмо-вище, вже з кимось завівся там, аж на нього накинулись звідусіль: