7
Уявіть і ревком у квартирі Пероцьких. В залі немов бівуак: люди в шинелях, з рушницями й без, якийсь ч е р в о н о г в а р д і є ц ь спить. Тут же черга просителів. На сходах невпинний рух різноманітного люду. Приймає черговий член ревкому Г а м а р. Він біля телефону.
Біля його я й Л у к а занотовуємо директиви.
Позад його на драбині робітник проводить телефон. За простінком біля комутатора на табуреті О в р а м.
Г а м а р (у телефон). Зараз! Іду! (До Луки). Щось чудно. Мене негайно викликає Слобідський ревком. Чого — не каже. Якась нагальна справа. Телефоном, каже, не можна.,. Ти провадь прийом за мене, а я поїду... (На ходу, збираючись). Волревкомам директивну телеграму: "Перше — це як можна більш посіяти пшениці". (Широким рухом). Степ!
Л у к а. Насіння?
О в р а м і в г о л о с. Комутатор ревкому...
Г а м а р. По хуторах у ямах. (Колупнув рукою і вибіг).
Г о л о с з д в е р е й. Скажіть, будь ласка, де тут більшовицьке движеніє поміщається?
О в р а м (комусь у телефон). Тут. Ви в якій справі?
Г о л о с и (думаючи, що то до них, теж підносять тон). Та в якій же!.. Ходимо по землі, а самі без землі.
О в р а м і в г о л о с. Сполучаю!
Л у к а (голосом аж до дверей). Виходьте наперед, хто там без землії (До мене). Напиши: "Друге — зорганізувати бідноту. Кулакам сказати, що їхні хати та дворища на ямах довго не вистоять. Третє..." (До робітника). Папашо! Не там і не так. Криво ведеш провід! (До мене). "Третє: по той бік Дніпра є поклади торфу..." Хто там хропить?
Г о л о с и. Товаришу, чуєш? Революцію проспиш.
Л у к а (вже на столі). Товариші! Ревком — це що? Ревком — це не спальня і навіть не станція, де можна куняти. Ревком — це паровоз, помни! І коли ми...
Н о в і г о л о с и з д в е р е й. Товаришу Л у к а! Витрусили зброю: сім рушниць і три нагани. Куди їх?
Л у к а. У воєнкомат!
Г о л о с. Килими, білизну одкопали...
Л у к а. У соцзап!
Г о л о с. Десять штук корсетів.
Л у к а. Закопайте! (До мене). Тобі треба школи оглянути. Мета — ремонт... (На робітника). Та не так, папашо! Ось дай-но я! (Вилазить на драбину, звично й акуратно кінчає проводку).
О в р а м і в г о л о с. Комутатор. Що?.. Яка кавалерія? То ви спите і по вас плигають блохи...
Л у к а (злазить. До мене). "Друге — це букварів українських надрукувати. З букваря почнем". (Щось собі нотує). Хто там по землю? (Нотує. До мене). Ба і ще про вчителів... (До дверей). Підходьте. (Нотує й дивиться на годинника разом).
О в р а м (зовсім іншим голосом). В нашивках?.. Хвилинку!..
Л у к а (до мене). "Треба зібрати відомості, скільки учителів, що знають українську мову..." (До черги). Хто П е р ш и й на черзі?
Раптом тривожний, запалений г о л о с у дверях:
— Товариші! На город наскочила якась банда! Кавалерія! В нашивках!..
І немов на доказ цьому десь розложисте б'є гармата. Тріщить телефон. Пауза і тиша.
Л у к а. Першою не черзі знов стала хто? Здається, буржуазія.
Г о л о с О в р а м і в. Сполучаю.
Тріщить телефон.
Л у к а (бере трубку). Г а м а р я нема. Ви ж його викликали. Як не кликали?.. (Аж хитнувся). Не вдавайтесь у паніку! Що?.. У монастирі дзвонять?.. Що?.. Кавалерія? Спиніть! Зараз висилаю з ревкому загін! (До дверей). Одкопану зброю однесли чи ще?
Г о л о с. Ще.
Л у к а. Занось сюди! (Вилазить на стіл. До черги, до всіх). Товариші! Як чуєте, що? Першою на черзі стала буржуазія. Вона силою вдерлася. Вона хоче що?.. Ще раз заступити нам дорогу до соціалізму. Хто хоче боронити своє місце в черзі по землю, по хліб, по машини, по букварі, по культуру — становись у чергу по що?.. По зброю! Хто перший — підходь!
Хтось підходить перший. За ним хочу стати я, але мене одтискує якась шинеля. Я даю їй місце, потім другому, третьому. Нарешті, після п'ятого, я хапаюсь за рушницю — дехто стає неохоче. Дехто тікає, одверто або крадькома.
Л у к а. Становись!
Ми шикуємось.
О в р а м. Становись, хто має ноги, хто ж не має — лізь!
Л у к а. Телефон?
О в р а м. Не працює.
Л у к а. Значить, біля його хтось працює. Товариші! Май на увазі що? Наш фронт на всі чотири сторони. Ворог на класових позиціях, себто де? Скрізь. Напрямок наш — соціалізм, візьми втямки! Революційним кроком...
Ми йдем за Лукою, сходами, на вулицю.
8
С т у п а й сам:
— Дак втретє ж і тепер востаннє. Чуєш, Т а р а се? Востаннєі Яка ж вона буде?
Д р у г и й гарматний вистріл.
(С т у п а й у розпачі). От не дадуть, не дадуть доворожити. (Розгортає книжку, читає). "Поховайте та вставайтеї" (Біжить без шапки, піднявши щитом книжку).
9
Став С т у п а й на перехресті. Вагається:
— Ну от... Добре тобі було писати — "повстаньте", а | як мені повстати? Куди йти, на чию руч стати — їй-1 богу, не знаю! (Думає). Оце справді — ні сюди, Микито, ні туди, Микито. Ішли ляхи на три шляхи, а козаки на три поля. Піти на червоне, хоча ні. "У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести", — писав Куліш. Піти під жовто-голубий — знов-таки у запорожців не було. А запропонувати червоний і стьожечки. Хіба ж зараз послухають!..
Постріл. Падає збитий кулею цвіт. С т у п а й піднімає його. '
Що ви робите? Отак і на мойому хуторі, їй-богу, позбивають увесь цвіт. Кулями поклюють землю, пшеницю, повибивають соняшники.
Постріл.
Ще вб'ють. Піду краще на третє поле, як наказувала М а р и н а . До себе на хутір. Сховаюся і пересиджу цю революцію, а там видно буде, до кого кристати. (Тікає).
10
О в р а м (повзе). От мені б тепер ноги...
Пробігає кілька червоногвардійців. Один кричить; "Хтось у тил нам б'є! Тікай!"
Далі смерті не втечеш! Стійте!
Набігають контрповстанці. Оврам сидить. Біля нього спиняється А н д р е.
А н д р е (гукає). Заберіть! (Показує на Оврама). Контрповстанець (на Оврама). Ану, ти! Вставай!
О в р а м. Не діждете, щоб я встав...
11
З ґанку Пероцьких тихо падає додолу червоний прапор. Хто його скинув — не видно. Натомість звисає жовто-блакитний. Хто його чіпляє — не видно.
12
Назустріч А н д р е виходить М а р и н а з букетом квітів. Почувши дзвона:
— Ніби Великдень. Кажуть, що коли вас зустрів монастир, ви там виголосили: "Хай живе Іванова дзвіниця, а над нею Північна зоря". Це значить Росія?