Ти куди?
Ж о р ж и к. Т-туди.
С т о р о ж а. Ти хто?
Ж о р ж и к. Я?.. Ж о р жик я!
С т о р о ж а. Ти тут живеш?
Ж о р ж и к. Ні! Їй-богу, ні!.. Тут моя сестра живе!
С т о р о ж а. А сестра хто?
Ж о р ж и к. Вона?.. З і н ь к а! Живе отам на горищі.
С т о р о ж а. Хто вона?
Ж о р ж и к. Вона проститутка!
Він іде по сходах. Один із сторожі слідує за ним до самих Зіньчиних дверей.
30
Ж о р ж й к (стукотить) Зіньо!
З і н ь к а. Хто? (Одчиняє двері).
Ж о р ж и к. Це я! Ж о р ж и к ! (Входить).
З і н ь к а. Знов папа прислав? Геть!
Ж о р ж и к. Ні, я сам! На хвилиночку! Я тільки на хвилиночку! Ху-х! От був напоровся, Зінько! На цілий полк сторожі! Насилу одбрехавсь. Але я їх не злякався, їй-богу. Не віриш? Я сьогодні убив одного. І ти знаєш, Зіяько, як це вийшло? Зовсім не так, як я думав, проте я не злякавсь, їй-богу! Він вибіг із-за рогу і просто на мене, у мене вистрелив карабін. Я дивлюся — місяць підскочив, а він упав. У вас нема шоколаду? Хоч трошки. Між іншим, з цукерні Регоде вивіску зірвано. Вітром. А потім вітер стих, — це як з карабіна вистрелило. Чого ви на мене так дивитесь?
З і й ь к а. Чого ти прибіг? Ховатися?
Ж о р ж и к. Я? Ні! Пхе! Стану я ховатися! Ти тільки, Зінько, не кажи, що я тут. Між іншим, я сказав, що ти моя сестра.
З і н ь к а. У вас таких сестер не буває.
Ж о р ж и к. Так це ж я не всерйоз сказав, а так. Хоча, знаєте, в мене ж сестри ще ніколи не було. Ху, от знову місяць вискочив, як там. Між іншим, крові я не бачив. Якось чудно все це вийшло й неприємно. Якби це була жива мамочка. Я помолюся Богові. Можна?
З і н ь к а. Помолись.
Ж о р ж и к. Боже і ти, мамочко! Зробіть тепер так, щоб З і н ь к а на мене не виказала. (Рвучко повертається}. Ти не викажеш?
Стукіт у двері.
Любая, не треба! Я прошу! Благаю! (Сідає навколішки перед Зінькою). Я вже не буду воювати! їй-богу! Страшно і дуже погано.
З і н ь к а. Аз даху будеш стріляти?
Ж о р ж й к. Ну, то зовсім інша річ.
З і н ь к а йде одчиняти. Ж о р ж и к, учепивсь за сукню.
Ви Богородиця! Ви тепер мені як мамочка! Не треба!
З і н ь к а (вражена словом "мамочка"). Ану, ще скажи це слово!
Ж о р ж и к. Мамочка.
З і н ь к а. "Мамочка". Дитя ти моє. Не плач. Хочеш, я циці дам?,Ні!.. Не вийде вже з мене мамочка! (Злісно)" Цить! (Одчиняє двері}.
31
С у д ь б а (мовчки обдивився всю кімнату, навіть у віконце подивився}. Зараз видю, де я.
З і н ь к а. А де?
С у д ь б а. Кажуть, вієшся з буржуазним класом?
З і н ь к а. А що мені твій пролетарський дасть? Спускатиме штани, як і той.
С у д ь б а. Не в штанях тут діло.
З і н ь к а. То чого й прийшов?
С у д ь б а. Бачила ноги? Видала? Нашого брата уткнули в землю, як недокурок якийсь! І от на — упіймав генерала, а він утік. Генеральний ворог утік. (Сідає і досадує).
З і н ь к а (дає Ж о р ж и к о в і плитку шоколаду). Ти просив шоколаду?
С у д ь б а. Головне ж — од Судьби утік.
З і н ь к а. На, бери сина!
О д н о о к и й (рух, обдивився). Юной ще. Де твій батько?
Ж о р ж и к. Не знаю.
О д н о о к и й. А батько зна, де ти?
Ж о р ж и к. Не знає.
О д н о о к и й. Теж скажу вам — воспітаніє ще й поведеніє! А мені клопіт: придумай тепер дисциплінарне покарання... (Замислюється).
32
Окремо кожний. С т у п а й і П е р о ц ь к и й ходять по кімнатці. З дверей другої кімнати впала тінь. М а р и н а сидить. Тінь А н д р е неспокійно ходить. Ходять сливе навшпиньках.
С т у п а й і старий П е р о ц ь к и й поволі зближаються. Шепіт:
— От що наробила ваша австрійська ідея якоїсь автономної України.
— Це наслідок вашої єдиної!..
— Самостійної!..
— Неподільної!..
Зійшлись. От-от зчепляться. Але десь брязкіт зброї (то Судьба веде Ж о р ж и к а), і вони з пальцями на губах: "Цс-с-с", — розходяться. Знов сходяться і знов розходяться.
Тоді П е р о ц ь к и й безсило підходить до вікна, одслоняє трохи килим і раптом, немов поранений холодним виблиском місячних шабель, глухо кричить:
— Ж о р ж и к а кудись повів той... Судьба!.. Боже мій! А н д р е!.. Ну?.. Тоді я побіжу!.. (Біжить по сходах вниз, машинально командує). На месте!.. Стой!..
А н д р е підходить до вікна і раптом затуляє долонею очі. Відходить. Підходить М а р и н а . Дивиться. До А н д р е:
— Рубайте шаблею колишнє. Цим разом вас зарубають, як колишнє. Вас і нас. Помилка була, що ви на Україні робили "руськоє двіженіє", її треба виправити!
А н д р е. Що там?.. За вікном?
М а р и н а . Більшовицька революція. Треба виправити! Негайно їдьте на околишні хутори. Там люди є і зброя. Я зараз напишу листа...
А н д р е. Що з ними?
М а р и н а . З ними? (Глянувши у вікно, стає як укопана. Стоїть як статуя, що в страшному напруженні жде смертельного удару).
Заклякнув А н д р е. Ждуть на залп.
(Нарешті М а р и н а здригнулась). Рушницю до ноги! Повів далі... (Пише). "Маршрут: Чорноярські хутори — братам Закрутенкам, Бугаївка — Дмитрові Копиці. З доручення комітету золотої булави посилаю корнета Пероцького..."
А н д р е. Киньмо краще цю булаву, Маrіnе! Киньмо все і справді на хутір десь удвох, у зелений затишок...
М а р и н а (пише). "...корнета Пероцького. Допоможіть негайно зібрати повстанські загони, оружно і кінно..."
А н д р е. Чи не є все це моя любовна помилка?
М а р и н а (дописує). "Член комітету Чайка". (До А н д р е). Гасло: "Люльку запалено". Все. Ідіть!
V
1
Іще уявіть, мої друзі: повна вулиця цвіту акацій. Не проглянеш. На ґанку в Пероцьких прапор ревкому паруском червоним повис. Сонце. Штиль. Н а с т я вишиває золотом прапора.
Поряд співає З і н ь к а:
На берегу сідіт дєвіца,
Она шолками шйот платок.
До них збігає Л у к а:
— Ну, як ваш прапор?
Н а с т я. Подивися. (Розгортає).
Л у к а. Та він уже готовий?
Н а с т я. Ще трошки. За годину скінчу.
Л у к а (любується, читає). "Пролетарі усіх країн, єднайтесяі" Серп та молот, як вилиті. "УвСеРеР" — Українська Соціалістична Радянська Республіка. (Захоплено). Га? Вибороли! Вийшло! Гаптуємоі.. (Аж пішов у танець).
Гоп чуки-чуки-чуки,
Подивіться, буржуйчики!..
Подивися, увесь світе, і май на увазі, що всього тебе вигаптуємо отакими республіками. Жаль, нема Ілька тепер, щоб теж подивився, як під "Пролетаріями всіх країн, єднайтеся!" виходить "УеСеРеР"! А то він теж був плутався між якоюсь любов'ю та мрією. (До Зіньки). Ну, як вам живеться, товаришко Зіно?