чи не від тебе власть відторгнути набрід
і еротична блаж дівочого розп'яття
продовжити лайном цей нездоровий рід
тому переш переш це недозріле шмаття
бо знаєш що тоді розвергнеться багаття
коли на парастас приляже новий міт
11.
коли на парастас приляже новий міт
і нові образи посходять до зеніту
ціна випробувань — краплина ціаніду
тягуча і терпка немов осиний мід
від сотні проникань не залишилось сліду
везіть моє руно крізь обереги вбрід
нехай повстане лом нестрижених борід
і хай перебере на себе цю колхіду
а як останній зблиск на постерунку здибів
і крихту приберіг для наднових імен
так і тобі скажу усталене простибі
у крихту почезань не вскочить ігумен
сумний даждьбожий світ коли з-поза рамен
дерева знають час дерева чують вибір
12.
дерева знають час дерева чують вибір
їх вірувань на світ ніхто не породив
освячення — це шлях відлучення води
це простір скрипаля що не осилив згиби
танцюйте кола хмар порушивши лади
розливши по степах дідівської оливи
під дубом зволікань усі гінці щасливі
найменшу з-поміж лад у коло заведи
а як із-під одеж почуєш дивні схлипи
і сила возведе мій світанковий герб
і звузиться вінок до леготу жаливи
коли настане час незаплітання верб
тоді чекає нас природніший вертеп
солом'яний настил у тростяній колибі
13.
солом'яний настил у тростяній колибі
розламаний на двох неперебутній хліб
і на тугих вустах такий лякливий німб
неначе півйого ще звечора я випив
на пальцях частувань спинилась чаша сріб-
на місяць обігрів химерну пращу липи
оповісти мені чи в ті я очі глипав
чи в землю засівав свій кришталевий дріб
а може просто мак обтруситься із віт
і випорсне на діл зело твоє червоне
розпечених дзеркал знедолений привіт
але чому скажи на безконечнім лоні
згорнувшись кошеням маліє і холоне
цей синій як туман передостанній світ
14.
цей синій як туман передостанній світ
де дзвоники цвітуть на неродючих землях
де засіваєш плоть а виростають зерна
де кожен могікан задивлений в софіт
повітря лиш курок але вага мізерна
і бог не доведе донести цей пристріт
хай буде кожен пес молитися простіть
та хто нам відповість у чому наша скверна
ми вищі за вітри неперебутніх драм
і в цій рудій траві гортанна плоть маліє
і корчиться земля і кришиться слюда
простеле нам шляхи знебарвлена завія
і простір шелестить на перемогу змія
в їдкім повітрі слів відлунює вода