Кассіо
Я дуже буду вдячний вам, синьйоро!
Виходять.
СЦЕНА 2
Кімната в замку.
Входять Отелло, Яго й дворяни.
Отелло
Ось! Капітанові .листи віддай
І попроси його від мене, Яго,
Сенатові мою пошану скласти.
А я піду оглянути фортецю.
Мене ти знайдеш там.
Яго
Гаразд, іду!
Я все зроблю, мій добрий генерале.
Отелло
А ви, синьйори, підете зі мною
Нові укріплення оглянуть?
Дворяни
Ми
Готові йти за вами, генерале.
Виходять.
СЦЕНА З
Перед замком.
Входять Дездемона, Кассіо та Емілія.
Дездемона
Вір, добрий Кассіо, я докладу
Всіх сил, щоб тільки помогти тобі.
Емілія
Синьйоро добра, поможіть йому;
Мій чоловік так журиться тим лихом,
Немов своїм.
Дездемона
Він має щире серце! Будьте певні,
Я дуже хочу, Кассіо, щоб дружбу
Мій чоловік із вами відновив,
Як це було раніш.
Кассіо
Синьйоро мила,
Що б Кассіо Мікеле не спіткало —
Довіку ваш він відданий слуга!
Дездемона
О, дякую, синьйоре! Чоловіка
Ви любите і знаєте давно-
Холодний він до вас лиш доти буде,
Допоки так політика велить.
Кассіо
Але політика тривати може
Занадто довго, милостива пані;
Або себе підтримувать почне
Якимсь пустим і водянистим кормом,
Або, нарешті, розростеться так,
Що, як мене не буде й прийде інший,
Забуде генерал і вірну службу,
І всю любов мою.
Дездемона
Цього не буде!
Емілія посвідчить — я ручуся,
Що ти дістанеш знов твою посаду;
Якщо даю комусь я дружнє слово,
То я додержую його до краю.
Я чоловікові не дам спокою,
З терпіння виведу його, за тебе
Благаючи безперестану; ліжко
Я оберну на школу, а обід —
На сповідальню; що б він не робив,
Прохання Кассіо вплету я скрізь.
Тож веселіш! Заступниця твоя
Раніш помре, ніж справу цю покине!
В глибині з'являються Отелло та Яго.
Емілія
Синьйоро, ось іде господар.
Кассіо
Я попрощаюся, синьйоро.
Дездемона
Ні, лишись
І слухай, що я буду говорити.
Кассіо
Синьйоро, не сьогодні; можу я
Собі пошкодити, бо неспокійний.
Дездемона
То йдіть собі.
Кассіо виходить.
Яго
Ат! Це мені не до вподоби!
Отелло
Що?
Яго
Нічого, генерале, та... не знаю.
Отелло
То Кассіо пішов там від дружини?
Яго
Ні, генерале... Кассіо? Не вірю,
Щоб він тікав, немов який злочинець,
Побачивши, що ви йдете.
Отелло
Проте,
Здається, наче я не помилився.
Дездемона
То як, мій пане?
Я розмовляла з прохачем одним;
Людину ту вразив ваш гнів до краю...
Отелло
Кого ви маєте на думці?
Дездемона
Це Кассіо, заступник ваш. Мій пане,
Як маю силу зворушити вас,-
Простіть йому і помиріться з ним!
Як він не любить вас і согрішив
Підступно, гидко, а не випадково,-
То я не розуміюсь на порядних,
На чесних людях. О, прошу я вас,
Верніть його на службу.
Отелло
Це був він?
Дездемона
Так, він — такий смутний,
Що залишив мені частину горя;
Страждаю я з ним разом. Любий мій,
Верніть його на службу!
Отелло
Не зараз, Дездемоно люба. Згодом.
Дездемона
А скоро ж?
Отелло
Якнайшвидше, задля вас.
Дездемона
То, може, ще сьогодні до вечері?
Отелло
Ні, не сьогодні.
Дездемона
Завтра за обідом?
Отелло
Я не обідатиму вдома завтра —
В фортеці зустрічаю капітанів.
Дездемона
То завтра ввечері; в вівторок рано;
В вівторок вдень, увечері чи вранці
У середу... Прошу вас, ви самі
Призначте час, але не більш як три дні
Його ви мучте — кається він гірко.
До того вся його провина й справді
Лише словесної догани варта —
Така вона дрібненька (хоч і кажуть,
Що в час війни для прикладу карають
Найкращих навіть). То скажіть мені,
Коли йому прийти, Отелло любий?
Не знаю я, чи є таке на світі,
Чого б для вас я не зробила зразу!
Мікеле Кассіо, що сватав нас!
Той самий, що так палко захищав вас,
Коли казала я про вас недобре,-
Тепер вернуть його мені так важко!
Повірте, що зробила б я ще більше...
Отелло
Прошу, облиште; хай приходить він,
Коли захоче, не відмовлю я
Ні в чому вам.
Дездемона
Чи ж це така вже милість?
Це все одно, коли б я попросила,
Щоб ви свої наділи рукавички,
Чи з'їли щось поживне, чи тепліше
Вдяглися, чи зробили інше щось,
Корисне вам самим. О ні! Якби
На випробу взяла кохання ваше,
Важливішу, багато тяжчу справу
Я вибрала б для цього, і таку,
Що виконать її навряд чи й можна.
Отелло
Тобі ні в чому не відмовлю я.
Ну, а тепер і ти, прошу тебе,
Моє прохання виконай: лиши
Мене самого на якусь хвилину.
Дездемона
Чи можу вам відмовити? Ні, ні!
Бувайте, мій володарю!
Отелло
Бувай же,
О Дездемоно люба! Швидко я
До тебе повернусь!
Дездемона
Ходім, ходім,
Еміліє... Роби, що забажаєш,-
Я слухаюсь.
(Виходить з Емілією)
Отелло
Негіднице розкішна!
Коли любов моя не вся в тобі —
Нехай душа моя тоді загине!
Якщо ж любить тебе я перестану —
Тоді повернеться той давній хаос.
Яго
Шляхетний генерале...
Отелло
Що там, Яго?
Яго
В той час, як сватались ви до синьйори,
Чи знав тоді про вашу ніжну пристрасть
Мікеле Кассіо?
Отелло
З початку й до кінця. А що? До чого
Питання це?
Яго
Пусте! Лише хотів
Я з'ясувати дещо.
Отелло
Що ж бо саме?
Яго
Не думав я, що він її вже знав...
Отелло
О, так,— і посередником він часто
Між нами був.
Яго
Як? Справді?
Отелло
Так, справді! Справді! Що тебе дивує?
Хіба нечесний він?
Яго
Він чесний, ваша милість?
Отелло
Чесний, так!
Яго
Оскільки це мені відомо...
Отелло
Що ти на думці маєш?
Яго
Я? На думці?
Отелло
"На думці"!.. Він повторює за мною,
Немов приховує якесь жахіття
В думках, таке, що страшно й проказати.
Що в тебе на душі? Я чув, сказав ти,
Як Кассіо виходив щойно звідси,-
Тобі не до вподоби це... Що саме?
Коли ж сказав я, що весь час він був
Порадником у залицянні, ти
Аж вигукнув здивовано: "Як? Справді?"
І брови так похмуро ти насупив,
Немов хотів якусь зловісну думку
Сховати в мозкові. Якщо мене
Ти справді вірно любиш, то відкрий
Свою таємну думку.