Рудий. І самі не знаєте як?
Гуска. Нічого не розумію. Як ви сюди попали?
Рудий. Само собою — другим маршрутом. Трудовим!
Гуска. Дозвольте... Як же це так? Мене запевняли... Івдонька, наприклад, теж трудова селянка, що тут нічого й нікого не було в природі, крім запорожців, га?
Рудий глянув на дідка, мовляв, що він верзе. Дідок підморгнув, непомітно показав, що панок, мовляв, уже випивши.
Хто ви такі?
Рудий. Не бачите уже й хто?
Дідок. Рибалки ми тут. Рибу ловимо.
Гуска (очумався. Зрадів). А-а... Рибалки! Рибалоньки! Рибарі! А мені подумалося, що ви... навпаки. Хух! Ви тільки подумайте — рибалки ви, а мені подумалось, що ви... зовсім не рибалки, а навпаки. То ви, між іншим, значить, братця, рибалки! І риба у вас є? Можна буде купити?
Д і д о к. А чому й ні?
Гуска (ще дужче зрадів). Ви тільки подумайте!.. Та я куплю! Ій-богу-с! Керенками навіть заплачу... Га? Що я, між іншим, сказав?
Рудий. Ви сказали, що керенками заплатите.
Гуска. Тільки подумав, а вже язик не туди вискочив. Це я, між іншим, їдучи сюди з дітками яко на безлюдний острів, подумав, що тут революції, мабуть, не було і грошей нових, мабуть, не беруть, дак я приховав і керенок, трошки було, га?
Р у д и й. Як не було, коли риба тут давно вже за декретом радянським у надрах водяних плаває і за керенки не продається! Ми не спекулянти й не контра!
13
Надійшла Секлета Семенівна. Мовчки стала. Гуска. Я заплачу радянськими. Мені ще краще. Бо сам теж з трудящих чиновників і визнаю Радянську владу до отказу. І дід мій, між іншим, теж биндюжником був.
Рудий (подивився на небо). Пропорція, як двічі два, складається така. То ви сюди приїхали по рибу, чи, мабуть, так — у шалай-балай?
Гуска. На спочинок... Після революції. Між іншим, як я сказав?
Рудий. Ви сказали, що на спочинок після революції.
Гуска (перевівши сказане). Так! Після революції! Бо до революції я ніколи й ні разу не їздив сюди відпочивати. На лоно природи, між іншим, так треба мене розуміти, їй-богу, не їздив і свіжим повітрям не дихав, а тепер ось, дякуючи революції, дихаю. І жінка ось дихає, і діти...
Рудий. Ну що ж... Дихайте! Повітря тут свіже, чисте, як двічі два — санитарне й гигієнічне.
Дідок. То й риби можна буде. Принесем! Відпочивайте!
Пішли.
Гуска (до жінки). Дихай, Секлесю, дихай! Чула? Рибалки от які вже мурмили, а й ті, бач, уже маракують, що таке (саркастично) санитарне і гигієнічне повітря. Мусимо їх передихати! Дихай!
Секлета Семенівна. Ах, Саватію, як я можу їх передихати, коли тут сиро, мене гикавка напала, а до того ще й ти не даєш спокійно дихати!
Гуска. Себто?
Секлета Семенівна. Ну подумай, у нас сім дівчаток. Старша Устонька. А ти ҐГера Кирпатенка до Ох-тисоньки, до наймолодшої, припускаєш. Ну подумай!
Гуска. Женщино! Де твоя логіка? Принаджувати жениха на висохлу цитрину, коли його вабить персик. Подумай ти, тикво!
Секлета Семенівна. Не принадили б до Устоньки, то принадили б до Настоньки, Пистоньки, Христоньки, Хростоньки — за котрусь та й зачепився б, згори ж наниз. А одскочить Охтисонька, то хіба покотиш його знизу нагору,— де твоя логіка ще й психологіка?
Гуска. Коли наплодила гору, то хто зверху у нас, Охтисонька чи Устонька, дурна ти гергепо!
Секлета Семенівна. Ай, годі!.. І май на увазі!.. Май це на увазі! Ну за що ти мене образив гергепою? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! Мені вже жовкне в очах!..
Гуска. Так тобі й треба! Хай жовкне-с!
Секлета Семенівна. А-а... Мене обморок бере... Я падаю...
Гуска. Не впадеш, бо зразу в тебе скорпійони вчепляться. Ось вони сидять у траві, чигають на тебеї Ось вони! Підскакують уже!..
Секлета Семенівна (жахаючись). Ай! Я не буду! їй-богу, не буду, Савасику!
Гуска. Ага-a! Не будеш? То тепер я тобі покажу, як я не даю тобі спокійно дихати! Тепер я віддячу за все! А за Маргаритку й плями на платті в першу чергу. Казав тобі заколоти, а плаття муарового не надівати, дак ні! Закопати, поки мине революція, а Маргаритка тепер здихає? І плаття у плямах? У, ти, макітро з полив'яним ухом! Дихай! Спокійніше дихай, гергепо!
Секлета Семенівна. Не муч!.. Він почує!..
Гуска. П'єр? Ха-ха!
Секлета Семенівна (хапаючись за останній порятунок). Агент з гран-чеки!
Гуска. Його тут не існує в природі.
Секлета Семенівна (без пам'яті). А рибалки? Вони ж не рибалки, а... агенти!
Гуска. Що-о?
Секлета Семенівна. Агенти! їй-богу, агенти! Хіба ти не чув, що сказав той рудий, на яікий голос: "Хіба ви приїхали по рибу — у шалай-балай?" І як він подивився? Агенти! Небезпремінно передягнені агенти!
Гуска (похолонувши, дивиться на неї. Пригадує. Пригадав). Так-так... Він таке сказав: по рибу чи, мабуть, у шалай-балай? У шалай-балай! Себто ви приїхали по рибу чи, мабуть, утекли? І подивився. Шалаєтесь? (З жахом). Невже ж вони агенти? Га? Секлесю?
14
Прибігли задихані Хростонька й Онисонька. Навперебивки:
— Ой папонько! Мамонько!
— Мамонько! Папонько, ой!
— Ой, П'єр утік!
— Утік, утік, ой! Гуска. Що-о?
Хростонька. їй-богу, втік, папонько! А Христька вже не черка, не мовчить, а заговорила, кричить, що він агент, папонько!
Онисонька. Агент він, кричить, і заговорила, не мовчить, уже й не черкає, папонько, Христонька, їй-бо!
15
Прибігла задихана Христонька. Чекає, говорить, кричить: — Так! Він агент! Я підслухала! Гуска. Він утік?
Христонька. Дізнавсь, що Охтисонька не зареєстрована, і зразу побіг. Гуска. Дізналися!
Секлета С е м е н і в н а. Як же ти, як заговорила, коли ще не скінчилась революція, мерзотнице?
247
Христонька. Він потяг був з собою й Охтиську, то я не могла, заговорила, і він кинув...
Гуска. Значить, тепер уже революція не скінчиться ніколи. Куди ж мені сховатися? Невже ж нема такого місця на землі? Невже загину-с? Мільйон свічок в очах і немов тисячу панахид навколо правиться. Чому не чути вже Маргаритки? Невже здохла? Чого мовчите?
Блискавка, грім.
Що? Це наш гардероб з горища упав?
Онисонька. Ой папонько, дощ!
Христонька. Дощ, папонько, ой!
Гуска (очнувся. Гнівно-докірливо). І це називається бог! Секлесю! Ти взяла галоші?
Секлета Семенівна. Ні...
Гуска. Що-о? Чого не взяла?
Секлета Семенівна. Старі ж хтось украв, котрі старорежимні, а нові порвалися... Гуска. Отепер ми пропали!