— На всіх богів, Геральте! Сідай! Куди ти?
Маринька, перелякана криком, захлипала, забившись у куток кухні.
— Я тобі казала! — крикнула Лібуша, вказуючи рукою на відьми́на. — Я ж казала! Від нього лишень зло!
— Тихо, бабо! Геральте! Сідай!
— Треба їх стримати. Зараз, перш ніж люди ввійдуть на ринок. Склич варту. Коли виходитимуть із заїзду, схопити їх і зв'язати.
— Геральте, будь розсудливим. Так не можна, ми не можемо їх зачіпати, якщо нічого не скоїли. Боронитимуться, поллється кров. Це ж професіонали, виріжуть моїх людей. Як дійде до Одуена, моя голова злетить. Добре, зберу варту, підемо на торг, не спустимо з них ока…
— Це нічого не дасть, Кальдемейне. Якщо натовп вийде на площу, не запобігнеш паніці й різанині. Їх треба знешкодити зараз, доки на ринку порожньо.
— Та ж це проти закону. Я не можу цього дозволити. З цим напівельфом і Тридамом — може бути пліткою. Можеш помилитися і що тоді? Одуен шкіру з мене спустить.
— Треба вибирати менше зло!
— Геральте! Я забороняю! Я, війт, забороняю! Облиш меча! Стій!
Маринька кричала, затуливши ротика долоньками.
VI
Киврил, заслонивши очі рукою, глянув на сонце, що піднімалося над деревами. Ринок почав оживати, туркотіли вози і возики, перші перекупні вже заповнювали прилавки товаром. Стукав молоток, піяв півень, голосно кигикали чайки.
— Гарний день має бути, — задумливо промовив П'ятнадцятка. Киврил скоса глянув на нього, але нічого не сказав.
— Як коні, Тавіку? — спитав Ногорн, натягаючи рукавиці.
— Готові, осідлані. Кивриле, шош їх замало на ринку.
— Буде більш.
— З'їсти б шош.
— Пізніше.
— Ая! Буде пізніше час. І охота.
— Диви, — раптом сказав П'ятнадцятка. Відьми́н надходив від головної вулички, входив між прилавки, мірив просто до них.
— Атож, — промовив Киврил. — Ренфрі мала рацію. Ногорне, дай арбалет.
Він згорбився, нап'яв тятиву, притоптуючи стопою стремінце. Старанно вмостив болт у канавці. Відьми́н ішов. Киврил підняв арбалет.
— Відьми́не, ні кроку далі!
Геральт зупинився. Від групи його відділяло близько сорока кроків.
— Де Ренфрі?
Метис скривив своє вродливе обличчя.
— Під вежею, робить чарівникові певну пропозицію. Вона знала, що ти прийдеш. Маю тобі переказати від неї дві речі.
— Кажи.
— Перша річ, — це послання. Воно звучить так: "Я те, чим я є. Вибирай. Або я, або те друге, менше". Ти, начебто, маєш зрозуміти.
Відьми́н кивнув головою, потім підняв руку, хапаючи руків'я меча, що стирчало над правим плечем. Клинок зблиснув, описуючи дугу над його головою. Він повільно вирушив у напрямку групи.
Киврил засміявся, неприємно, зловісно.
— Атож. Вона й це передбачила, відьми́не. Тому зараз дістанеш другу річ, яку вона веліла передати. Просто межи очі.
Відьми́н ішов. Напівельф здійняв арбалет до щоки. Стало дуже тихо.
Клацнула тятива. Відьми́н махнув мечем, пролунав протяжний стогін вдареного металу, болт підлетів угору, перевертаючись, сухо тріснув об дах, задуднив всередині ринви. Відьми́н ішов.
— Відбив… — скрикнув П'ятнадцятка. — Відбив на льоту…
— В купу, — скомандував Киврил. Засичали добувані із піхов мечі, група згуртувалася плечем до плеча, наїжачилася вістрями.
Відьми́н прискорив крок, його хода, дивовижно плавна і м'яка, перейшла в біг, — не прямо, на шпичасту від мечів групу, а вбік, обходячи її по спіралі, що все стискалася.
Тавік не витримав, кинувся назустріч, скорочуючи дистанцію. За ним стрибнули близнюки.
— Не розбігатися! — вереснув Киврил, крутячи головою, гублячи відьми́на з поля зору. Вилаявся, відскочив убік, побачивши, що група повністю розпадається, у шаленому хороводі крутиться між прилавками.
Тавік був першим. Ще мить тому доганяв відьми́на, тепер раптом помітив, що той минає його з лівого боку, біжучи в протилежному напрямку. Задріботів ногами, щоб загальмувати, але відьми́н промчав повз нього, перш ніж він встиг здійняти меча. Тавік відчув сильний удар відразу ж над стегном. Обкрутився і констатував, що падає. Вже на колінах, здивований, глянув на своє стегно й почав кричати.
Близнюки, одночасно атакуючи чорну розмазану форму, що мчала на них, стукнулися раменами, на мить збившись з ритму. Цього вистарчило. Вир, розтятий по всій ширині грудей, зігнувся навпіл, з опущеною головою зробив ще кілька кроків і звалився на прилавок із овочами. Німир дістав у скроню, закрутився на місці і впав у канаву, тяжко, безвладно.
На ринку завирувало від тікаючих перекупнів, загуркотіли прилавки, перевертаючись, здійнялися курява і крик. Тавік ще раз спробував піднятися, спираючись на тремтячі руки, впав.
— П'ятнадцятко, зліва! — ревнув Ногорн, біжучи півколом, щоб опинитися у відьми́на за спиною.
П'ятнадцятка швидко обернувся. Не досить швидко. Дістав раз, вздовж живота, витримав, зібрався до удару, тоді дістав вдруге, у бік шиї, відразу ж попід вухо. Напружений, зробив чотири непевні кроки і впав на візок, повний риби. Візок поїхав. П'ятнадцятка зсунувся на бруківку, покритий сріблястою лускою.
Киврил і Ногорн ударили одночасно, з двох боків, ельф замашистим ударом зверху, Ногорн із напівприсяду, низько, пласко. Обидва удари були відбиті, два металічні клацання злилися в одне. Киврил відскочив, спотикнувся, втримався на ногах, хапаючись за дерев'яну основу прилавку. Ногорн кинувся і затулив його мечем, який тримав вертикально. Відбив удар, такий сильний, що його аж відкинуло назад, мусив уклякнути. Зриваючись, склав параду , надто повільно. Дістав удар по обличчі, симетрично до старого шраму.
Киврил відбився спиною від прилавку, перестрибнув через падаючого Ногорна, заатакував з півоберту, обіруч, схибив, миттю відскочив. Удару не відчув, ноги підігнулися під ним щойно тоді, коли він після рефлективної паради намагався перейти від фінта до чергової атаки. Меч випав йому з руки, розтятої з внутрішнього боку, вище ліктя. Він впав на коліна, потрусив головою, хотів устати, не зумів. Опустив голову на коліна, так і завмер у червоній калюжі, серед порозкидуваної капусти, бубликів та риби.
На ринок вийшла Ренфрі.
Вона повільно ступала м'якими кошачими кроками, обминаючи візки й прилавки. Юрба, що гула у вуличках і під стінами будинків, як рій шершнів, притихла. Геральт стояв нерухомо, з мечем в опущеній руці. Дівчина наблизилася на десять кроків, зупинилася. Він побачив, що під каптаником у неї кольчуга, коротка, трохи нижче клубів.