Корделія помітила, що його руки вкриті сіткою тоненьких червонуватих шрамів — слідами імплантації штучних нервів.
— Отже, ви можете ходити. Це приємно чути, — підбадьорив його Форкосиган.
— Так, щось на зразок того. — Він просвітлів. — І ще вони нарешті налагодили керування моїм кишечником. Не так важливо, що я всього не відчуваю в тій області, але зате тепер я позбавився від чортової діри в череві!
— Вам дуже боляче? — боязко запитала Корделія.
— Не надто, — швидко відгукнувся Куделка. Вона зрозуміла, що він бреше. — Але найнеприємніше, якщо не рахувати незграбність і втрату рівноваги, — це плутанина в почуттях, викрутаси моєї нової нервової системи. Помилкові повідомлення розвідки. Наприклад, коли бачиш кольори лівою п'ятою, або відчуваєш те, чого насправді нема — скажімо, може здатись, що по всьому тілу хтось плазує, — або не почуваєш того, що є насправді, наприклад, спеку... — Його погляд впав на перев'язану праву щиколотку.
Прийшов лікар, і розмова перервалася. Куделка зняв сорочку, лікар закріпив у нього на плечі індикатор імпульсів і почав відловлювати замикання, пересуваючи по шкірі чутливий хірургічний зонд. Куделка сполотнів і зосереджено уп'явся на свої коліна. Нарешті рука припинила розгойдуватись і некеровано впала.
— Певно, доведеться вимкнути її до кінця дня, — вибачився лікар. — Ми налагодимо її завтра, коли будемо займатися групою рухаючих м'язів правої ноги.
— Так, так, — відмахнувся від нього правою рукою Куделка. Лікар зібрав свої інструменти і пішов.
— Я знаю, вам здається, що це триває нескінченно, — сказав Форкосиган, дивлячись на засмученого Куделку, — Але щораз, приходячи сюди, я помічаю поліпшення. Ти ще вийдеш звідси, — довірчо додав він.
— Так, хірург каже, що витурить мене звідси вже через пару місяців, — з посмішкою відповів Куделка. — Але лікарі сказали, що я більше не придатний для військової служби. — Його посмішка згасла, обличчя спотворилось гримасою розпачу. — О, сер! Вони відправлять мене у відставку! Все це нескінченне оперування — і даремно! — Він відвернувся до стіни, збентежений власним спалахом емоцій.
Форкосиган теж відвів погляд, не нав'язуючи йому свого співчуття, поки Куделка знову не повернувся до них з ретельно приклеєною посмішкою.
— Хоча їх можна зрозуміти, — бадьоро продовжив Куделка, звертаючись до Ботарі, який підпирав стіну і вирішив, за всіма ознаками, задовольнятися роллю мовчазного слухача. — Пара гарних ударів по корпусу, навіть на зразок тих, які ти завдавав мені на тренуваннях, і я почну битися, як риба на суходолі. Не дуже гарний приклад для моїх людей. Напевно, мені доведеться підшукати... яку-небудь канцелярську роботу. — Він подивився на Корделію. — А що трапилося з вашим мічманом? Тим, якому влучили в голову?
— Останній раз я бачила його вже після Ескобару... Так, за два дні до від'їзду. В нього все як і раніше. Його виписали з лікарні, а мати звільнилася з роботи, щоб доглядати за ним вдома.
Куделка присоромлено опустив очі, і в Корделії защеміло серце.
— А я тут розскиглився через якісь судороги. Пробачте.
Вона мовчки похитала головою, побоюючись, що голос може зрадити її.
Пізніше, залишившись в коридорі наодинці з Форкосиганом, Корделія увіткнулася йому в плече. Він міцно обійняв її.
— Тепер розумію, як ти набув звичку напиватися з ранку. Я б теж зараз не відмовилася від ковтка чого-небудь міцного.
— Після наступного візиту ми поїдемо обідати, і там можемо разом трохи випити, — пообіцяв він.
Наступним їхнім пунктом призначення було дослідницьке крило. Завідуючий проектом військовий лікар сердечно привітав Форкосигана, і лише трошки сторопів, коли Корделія без якихось пояснень була представлена йому як леді Форкосиган.
— А я й не знав, що ви одружені, сер.
— Знедавна.
— О? Поздоровляю. Я радий, що ви заїхали подивитися на одного з них, сер, поки вони ще не всі достигли. Правду кажучи, це найцікавіша частина. Чи бажає міледі почекати ззовні, поки ми займатимемось нашими справами? — Він виглядав трохи зніяковілим.
— Леді Форкосиган повністю проінформована.
— Крім того, — весело додала Корделія, — в мене до цього особистий інтерес.
Лікар виглядав трохи здивованим, але провів їх у приміщення моніторингу. Корделія з сумнівом уп'ялася на півдюжини вилаштуваних у ряд ємностей, які ще залишилися. Черговий технік саме підвозив на каталці устаткування, позичене, певно, з родильного відділення якоїсь іншої лікарні.
— Доброго ранку, сер, — життєрадісно привітався він. — Вирішили подивитися, як буде вилуплюватися наше курча?
— Краще б ви підшукали для цього який-небудь інший вираз, — пробурчав лікар.
— Так, але ж і пологами це не назвеш, — вельми резонно зауважив його помічник. — Технічно вони вже один раз народилися. От самі й скажіть, як це називати.
— В нас це називають "відкоркувати пляшку", — внесла свою дещицю Корделія, з цікавістю спостерігаючи за приготуваннями.
Технік, який розкладав на столі вимірювальні пристрої, прилаштував колисочку під нагрівальною лампою і з неприхованою цікавістю глянув на Корделію.
— Ви ж бетанка, міледі? Моя дружина бачила повідомлення про одруження адмірала в новинах — внизу, там де дрібний шрифт. Я сам завжди не читаю світську хроніку.
Здивований лікар підняв очі, але потім знову заглибився в свої папери. Ботарі притулився до стіни і напівзакрив очі, ховаючи під маскою байдужості свою інтенсивну цікавість. Лікар і технік завершили приготування і запросили їх підійти ближче.
— Розчин готовий, сер? — запитав технік лікаря.
— Готовий. Ввести в живильну трубку "C"... —
Постійно звіряючись з інструкціями на моніторі, лікар простежив за тим, щоб потрібна суміш гормонів була введена через відповідну трубку.
— П'ять хвилин очікування, відлік... пішов. — Лікар повернувся до Форкосигана. — Надзвичайна машина, сер. Чи ви щось чули стосовно фінансування і виділення технічного персоналу для створення таких установок?
— Ні, — відповів Форкосиган. — Я офіційно виходжу з цього проекту, щойно остання жива дитина буде... випущена, завершена, чи як там це називається. Далі вам доведеться пробивати цю ідею через своє безпосереднє начальство. Ймовірно, потрібно буде знайти цьому якесь військове застосування, щоб виправдати витрати, або хоча б придумати що-небудь більш-менш правдоподібне.