Осколки честі

Страница 2 из 79

Лоис Макмастер Буджолд

Сумлінний трудяга, славний лейтенант Роузмонт. Його очі оскляніли і застигли, але при цьому зберегли якийсь тривожний вираз, немов відображаючи останні відблиски душі. Провівши по обличчю долонею, Корделія закрила мерцеві очі.

Вона оглянула його, намагаючись визначити причину смерті. Відсутність крові, або забитих місць, або переломів... її довгі тонкі пальці обмацали його череп. Шкіра під світлим волоссям була вкрита пухирями — безперечна ознака дії нейробластера. Отже, не інопланетяни. Вона поклала його голову собі на коліна, безпомічно, немов сліпа, гладячи знайомі риси. Ні, зараз не час для оплакування мертвих.

Прокравшись рачки до випаленого кільця, вона заходилася вишукувати серед оплавлених уламків комунікаційне устаткування. Схоже, нападаючі встигли подбати про це — свідченням тому служили шматки покрученого металу і пластику. Багато цінного устаткування не було зовсім.

У траві почувся шерех. Вона вихопила паралізатор і завмерла. З-за золотавої трави з'явилась схвильована фізіономія мічмана Дюбауера.

— Це я, не стріляйте, — вигукнув він здавленим голосом, який повинен був, певно, зображувати шепіт.

— Я майже вистрілила. Чому ти не залишився на місці? — прошипіла вона у відповідь. — Добре, оскільки прийшов, допоможи мені відшукати коммунікатор — нам потрібен терміновий зв'язок з кораблем. І не висувайся з трави, вони можуть повернутися в будь-який момент.

— Хто? Хто це зробив?

— Варіантів декілька, вибирай на смак: новобразильці, барраярці, цетагандійці — хто завгодно з цієї компанії. Рег Роузмонт мертвий. Нейробластер.

Корделія підповзла до попелища одного з наметів і ретельно роздивилася його обвуглені останки.

— Передай-но мені он той ціпок, — прошепотіла вона Дюбауеру.

Вона на пробу тикнула тичиною найбільш багатообіцяючий горбок. Намети перестали димітися, але від них все ще піднімалися хвилі жару, обпалюючи обличчя, подібно сонячним променям їхнього рідного світу. Прогоріла тканина розліталася невагомими пластівцями, немов паперовий попіл. Зачепивши тичиною напіврозплавлену шафку, Корделія виволокла її на відкрите місце. Нижня шухляда не розплавилася, однак виявилася дуже понівеченою: обгорнувши руку краєм сорочки, Корделія спробувала відкрити її, але безуспішно — шухляду заклинило.

Наступні кілька хвилин пішли на пошуки предметів, які деякою мірою могли б замінити молоток і долото; в результаті були виявлені плоский осколок металу і важка штуковина, у якій Корделія з жалем впізнала надзвичайно крихкий і дуже дорогий метеорологічний самописець. За допомогою цих печерних знарядь і грубої сили, прикладеної Дюбауером, їм вдалося виламати висувну шухляду; тріск, що пролунав при цьому, був схожий на пістолетний постріл, і змусив їх обох підскочити.

— Є! — вигукнув Дюбауер.

— Давай-но спочатку віднесемо його до ущелини, а там вже і випробуємо, — сказала Корделія. — У мене дотепер мурашки по спині. Зверху нас отут кожен побачить.

Все ще пригинаючись, вони кинулися до укриття, минаючи по дорозі тіло Роузмонта. Дюбауер озирнувся на нього з гнівом і сум'яттям:

— Незалежно від того хто це зробив, але він за це відповість.

Корделія лише похитала головою.

Сховавшись в заростях папороті, вони піддали випробуванню передавач. Машина видала серію радіошумів і жалібних стогонів, потім стихла, однак коли по ній гарненько постукали і як слід струснули, нарешті прокашляла аудіо сигнал до готовності. Корделія відшукала потрібну частоту і спробувала наосліп встановити зв'язок.

— Командор Нейсміт викликає експедиційний корабель "Рене Магрітт". Дайте відповідь, будь ласка.

Після декількох митей болісного чекання пролунала тиха, заглушена перешкодами відповідь:

— Лейтенант Ст'юбен на зв'язку. З вами все добре, капітан?

Корделія з полегшенням видихнула.

— Поки що так. Як ви? Що відбулося?

Почувся голос доктора Уллері, старшого після Роузмонта офіцера в експедиції:

— Барраярський військовий патруль оточив табір і велів нам здатися. Вони заявили, що це місце належить їм за правом першовідкривачів. Потім якийсь войовничий псих з їх боку пальнув із плазмотрона — і отут почалося. Поки Рег відволікав їх своїм паралізатором, інші рвонули до катера. Тут барраярський корабель класу "генерал", і поки ми граємо з ним у хованки, якщо ви розумієте, про що я...

— Не забувайте, ми спілкуємось через відкритий канал, — різко нагадала їй Корделія.

Забарившись, доктор Уллері продовжила:

— Гаразд. Вони дотепер вимагають, щоб ми здалися. Може ви знаєте: вони взяли в полон Рега?

— Дюбауер зі мною. Всі інші на місці?

— Всі, крім Рега.

— Рег мертвий.

Шум перешкод заглушив прокльони Ст'юбена.

— Ст'ю, тепер ти командуєш кораблем, — перервала його Корделія. — Слухай уважно. Цим божевільним мілітаристам не можна, я повторюю, не можна довіряти. В будь-якому випадку не здавайтеся. Я бачила секретні звіти про крейсери класу "генерал". Ви поступаєтеся їм в озброєнні, захисті і кількості особового складу, але принаймні вдвічі перевершуєте їх по швидкості. Так що виходь з зони їхньої досяжності і не давай їм наблизитися знову. Відступай, якщо знадобиться, хоч безпосередньо до Колонії Бета, але не ризикуй моїми людьми. Второпав?

— Ми не можемо кинути вас, капітан!

— Ти не зможеш надіслати за нами катер — барраярці відразу виявлять його і сядуть тобі на хвіст. А якщо ми виявимося в полоні, набагато більше шансів визволити нас по дипломатичних каналах, ніж затіваючи яку-небудь навіжену спробу порятунку. Але для того, щоб поскаржитися кому слід, вам потрібно спочатку добратися до дому, я зрозуміло кажу? Відповідай, як зрозумів мене! — зажадала вона.

— Вас зрозумів, — відповів він неохоче. — Але, капітан — як довго ви розраховуєте ховатися від цих психованих виродків? Вони ж рано чи пізно спіймають вас — виявлять сканерами.

— Скільки вдасться. Головне, ви самі там якомога жвавіше вшивайтесь! — Корделія іноді міркувала про те, як екіпаж зможе обійтися без неї, але будь-коли не думала, що вони втратять і Роузмонта. Потрібно будь-що-будь втримати Ст'юбена від геройства, подумала вона. Барраярці не дилетанти, з ними жарти погані. — Від тебе зараз залежать життя п'ятдесяти шести чоловік. Можеш порахувати. П'ятдесят шість — більше, ніж два. Не забувай про це, добре? Нейсміт зв'язок закінчила.