Ні, танцюй, богине!
Танцюй, прекрасна музо Терпсіхоро!
(Виймає із скриньки діамантове намието, здіймає його обома руками вгору і вабить ним до себе Нерісу).
Неріса, не перестаючи танцювати, наближається до Мецената, очі її горять, рухи нагадують зграбні викрути хижого звіряти. Гості зриваються з місць і товпляться, намагаючись кожне краще бачити Нерісу. На неї сиплються квіти і грім оплесків.
Г о л о с з х о р у п а н е г і р и с т і в
Се наша муза!
П р о к у р а т о р
(ласо)
Гарна, гарна штучка!
П р е ф е к т
Ся муза, певне, з голоду не згине.
Неріса, зблизившись до Мецената, стає перед ним на одно коліно і відхиляється назад, немов готова впасти від знесилення, але розкішна і зальотна усмішка грає на її устах. Прокуратор кидається піддержувати її, але Меценат попереджає його, надівши Нерісі намисто на шию і тим самим рухом піддержавши її.
Н е р і с а
Мій пане, дякую!
(Хоче поцілувати його в руку).
М е ц е н а т
Не так, безсмертна!
(Цілує її в уста).
Неріса встає.
П р е ф е к т
(з місця, посуваючись трохи на ложі і простягаючи чашу з вином)
Ходи, вакханко, відпочинь край тигра!
Неріса, усміхнувшись, подається до нього. В юрбі здержаний сміх. Антей раптом зриває ліру з канделябра і кидає її а розмаху в Нерісу. Неріса заточується і падав додолу.
Н е р і с а
Рятуйте! Він мене убив!..
Алтей нахиляється до неї і бачить, що вона конає.
А н т е й
(тихо і наче спокійно)
Убив...
П р е ф е к т
(гукає рабам)
Сюди вігілів!
А н т е й
Стій, дай закінчити.
(Здіймає з ліри одну струну. Звертається до Хілона і Федона, що стоять попереду юрби).
Товариші, даю вам добрий приклад.
(Задавлюється струною і падає мертвий край Неріси)
[28.ІІІ. 1913, Єгипет]