Перш ніж остаточно вирішити, як нам діяти, ми досить довго дослухалися, про що вони там говорять. Досі ми домовилися тільки про те, щоб перед тим, як на них напасти, паралізувати їхню волю, налякавши їх привидом Роджерса. Вони саме обговорювали свої піратські плани, і ми чітко розібрали тільки те, що вони мають намір з'єднатися з командою шхуни "Шершень", а якщо вдасться, то захопити й шхуну, аби згодом здійснити великомасштабну розбійницьку операцію, подробиці якої ніхто з нас не розчув.
Хтось згадав про Петерса, а помічник капітана щось відповів, але дуже тихо, й ми нічого не розібрали, потім він додав уже голосно: "Ніяк не збагну, навіщо Петерс панькається з отим капітановим виродком на баку, і чим скоріше обидва полетять за борт, тим ліпше". На ці слова ніхто не відповів, але ми відчули, що їх сприйняли схвально всі, хто був у кают-компанії, в тому числі й Джонс. Я був збуджений до краю, тим більше, що ні Огастес, ні Петерс, як я міг [61] бачити, не знали, що нам робити далі. Особисто я подумки заприсягся продати своє життя якомога дорожче і не піддаватися ні страху, ні слабості.
Рев вітру в снастях та гуркіт хвиль, які перекочувалися через палубу, заглушував голоси, і ми чули, про що говорилося в кают-компанії лише в хвилини короткочасного затишшя. В одну з таких пауз ми виразно розібрали, як помічник капітана звелів комусь піти на бак і наказати тим паскудним шмаркачам з'явитися сюди, де за ними можна наглядати, бо "він не потерпить ніяких темних справ на борту брига". На наше щастя, шалена гойданка не дозволила виконати це розпорядження негайно. Кок уже підвівся з матраца, щоб іти по нас, коли раптом корабель круто нахилився і так рвучко, аж я думав, щогли не витримають і зламаються, і його жбурнуло й стукнуло головою в двері каюти по лівому борту, причому двері гойднулися всередину, а в кают-компанії зчинилася метушня. На щастя, нікого з нас не зірвало з місця, отож ми встигли швидко відступити на бак і похапцем розробити план дальших дій до того, як чорний кок виліз нагору чи радше висунув голову з люка, бо на палубу він так і не вийшов. Від того місця, де був, він не зміг помітити, що Аллена немає, і тому крикнув йому про наказ помічника каштана.
— Чую! — зміненим голосом відгукнувся Петерс, і кок негайно спустився вниз, нічого не запідозривши.
Обидва мої товариші сміливо рушили на корму й спустилися до кают-компанії, причому Петерс причинив за собою двері нещільно, як вони стояли й раніше. Помічник капітана зустрів їх з удаваною привітністю і сказав Огастесові, що за добру поведінку він дозволяє йому перебратися до кают-компанії і зараховує його до своєї команди. Потім налив моєму другові півкухля рому і змусив випити. Все це я бачив і чув, бо подався за своїми товаришами, як тільки причинилися двері, й зайняв колишній пункт спостереження. Я прихопив обидві рукояті від насосів, одну з яких заховав біля трапа, щоб узяти її, як тільки вона знадобиться.
Я з усіх сил намагався зберігати рівновагу, аби добре бачити все, що відбувається всередині, і набирався духу, готуючись з'явитися серед заколотників, як тільки Петерс подасть мені знак — так ми з ним наперед домовилися. Незабаром йому вдалося перевести розмову на кров, пролиту під час бунту, і поступово матроси навперебій заговорили [62] про всілякі забобони, поширені в моряцькому середовищі. Я не міг розчути всього, що говорилося, але виразно бачив, як впливає ця тема на присутніх. Помічник каштана вочевидь почувався досить зле, і коли хтось згадав про те, як жахливо виглядав Роджерсів труп, я думав, він ось-ось знепритомніє. Тут Петерс запитав у нього, чи не ліпше буде негайно скинути труп у море, бо страшно дивитись, як він перекочується по палубі з місця на місце. На ці слова в мерзотника перехопило подих, і він повільно обвів поглядом своїх спільників, ніби благаючи, щоб хтось зголосився й зробив цю роботу. Одначе ніхто навіть не ворухнувся, й було видно, що вся банда дійшла до крайньої межі нервового збудження. Ось тут Петерс і подав мені знак. Я негайно розчинив навстіж двері в кают-компанію, спустився по трапу і мовчки став посеред збіговиська.
Незвичайний ефект, викликаний цією несподіваною появою, легко пояснити, якщо врахувати всю сукупність розмаїтих обставин. У подібних випадках у глядача, як правило, все-таки лишається іскра сумніву в реальності того, що відбувається перед його очима, якась, хай і дуже слабенька, надія, що він став жертвою ошуканства і що привид аж ніяк не гість зі світу тіней. Не буде перебільшенням сказати, що такі іскри сумніву супроводжують появу чи не кожного привида і що моторошний жах, який при цьому виникає, навіть у найочевидніших випадках і в тих випадках, коли він завдає найтяжчих мук, більше пояснюється страхом, аби проява і справді не виявилася реальністю, аніж твердою вірою в ЇЇ реальність. Але в цьому випадку, як легко збагнути, в запамороченій свідомості заколотників не знайшлося жодної підстави для сумніву в тому, що Роджерсів привид — це не його бридкий труп і не його безтілесний образ. Відокремлене становище брига та його цілковита неприступність у такий шторм обмежила можливості ошуканства до таких вузьких і чітко визначених меж, що бандити, як їм здавалося, могли вмить окинути їх мисленим поглядом. Ось уже двадцять чотири дні перебували вони у відкритому морі, ні з ким не підтримуючи жодного зв'язку і лише іноді перегукуючись із зустрічними кораблями. Команда в повному складі — тобто всі ті, хто, як вони знали, перебував у той час на борту — зібралася в кают-компанії, за винятком вахтового Аллена; але він так вирізнявся серед усіх велетенським зростом (шість футів і шість дюймів), що вони й на мить не могли припустити, нібито саме Аллен прийшов до [63] них у образі привида. Додайте до цього шалену бурю, що вселяла благоговійний страх, балачки, розпочаті Петерсом, бридке враження, яке вранці справив на матросів справдешній труп, відмінно зіграну мною роль привида, тьмяне й миготливе світло від ліхтаря, що ривками гойдався туди-сюди, то освітлював мене, то залишав у пітьмі, й тоді вам не доведеться дивуватися, що наше ошуканство справило навіть більший ефект, ніж ми сподівалися. Помічник капітана підхопився з матраца, на якому лежав, і, не зронивши й звуку, впав неживий на підлогу кают-компанії, що ходила ходором, і його тіло, мов колода, відкотилося до лівої стінки. З тих семи, котрі залишилися, лише троє зберегли якусь частку самовладання. Інші четверо на короткий час мовби приросли до підлоги — я ніколи не бачив таких жалюгідних жертв безнадії й страху. Опір ми зустріли лише з боку кока, Джона Ханта і Річарда Паркера; але й вони захищалися абияк. Двох перших миттю застрелив Петерс, а Паркера я оглушив держаком від насоса, який був при мені. Тим часом Огастес схопив з підлоги рушницю й вистрелив ще одному заколотникові (Вілсонові) в груди. Тепер їх залишилося тільки троє, але на той час вони отямилися від свого заціпеніння і, мабуть, здогадалися, як спритно ми їх ошукали, бо вчинили запеклий опір і могли б навіть здолати нас, якби не могутня фізична сила Петерса. Ці троє були Джонс, Грілі та Авессалом Хікс. Джонс повалив Огастеса на підлогу, кілька разів ударив його ножем у праву руку й, поза всяким сумнівом, порішив би (бо ні Петерс, ні я не могли в цю хвилину позбутися власних противників), коли б не вчасна поміч друга, на якого ми, звичайно, зовсім не розраховували. Цим другом виявився не хто інший, як Тигр. У найкритичніший для Огастеса момент він із глухим гарчанням вбіг до кают-компанії і, стрибнувши на Джонса, вмить припечатав його до підлоги. Мій друг, проте, не міг через поранення взяти дальшу участь у боротьбі, а мені так заважало моє маскарадне вбрання, що я ледь повертався. Собака вчепився Джонсові в горло й не відпускав. Ну а щодо Петерса, то він був не рівня тим двом, які ще залишилися, і давно поклав би обох, якби не тіснота приміщення та сильні поштовхи від гойданки. Незабаром йому вдалося схопити важкий табурет, із тих, які валялися на підлозі, й він розчерепив Грілі голову саме в ту мить, коли той наготувався пальнути в мене з рушниці, а відразу по тому судно круто нахилилося — і його відкинуло просто на Хікса, якого він схопив за [64] горло і вмить задушив. Отже, ми заволоділи бригом, і нам для цього знадобилося менше часу, ніж знадобилося мені, щоб розповісти вам про все це.