Олексій, Веселесик і Жарт-Птиця

Страница 7 из 7

Нестайко Всеволод

Сашко скривився і сказав:

— Так не буває!

А Милочка скрикнула:

— А от і буває! А от і буває!

А Максим поважно насупив брови і сказав:

— Авжеж буває! Це ж казка! А в казці все буває!

На цьому суперечка й припинилася, бо якраз прийшов майстер і приніс слона Филимона, качечку Крячечку, зайця Сергія, Вовчика-братика і Лисичку-сестричку. Вони були цілісінькі й новісінькі, наче щойно з іграшкової крамниці.

І всі почали весело з ними гратися.

А Лесик тишком-нишком побіг до будки. Він же мусив розказати чарівникові-жартівникові Нежурисю, кумедному дідусеві у кріслі на велосипедних колесах, що Вередазмії-Капризазмії вже немає.

Підбіг і зупинився.

Хід між будкою і парканом було забито товстими дошками…

Лесик розгубився.

І раптом подумав:

"Та, мабуть, він і так уже все знає. Він же чарівник".

І побіг до дітей гратися у "веселі каруселі"…

…А на маленькому подвір’ячку за парканом кумедний дідусь із кошлатими бровами і сірими променистими очима уважно прислухався до веселого дитячого гамору і усміхався так як уміють усміхатися тільки добрі чарівники, навіть якщо вони й дуже хворі і не можуть самі ходити, а їздять у кріслі на велосипедних колесах…

А увечері, коли прийшла мама, Лесик щось довго шепотів їй на вухо.

Мама слухала-слухала, потім поцілувала його і сказала:

— Авжеж, синку! Так і зробимо!

І вони пішли в місто. І довго ходили по іграшкових крамницях, поки не знайшли й не купили точнісінько таку ж ляльку Гальку, як та, яку Лесик кинув у сміттєпровід.

І того ж вечора Лесик зайшов до сусідської дівчинки Оленки і, даючи їй ляльку, сказав:

— Будь ласка, прийми її назад. Вона пережила багато пригод, побувала в зубах лихої Вередазмії-Капризазмії, але чарівна Жарт-Птиця врятувала її. І вона повернулася до тебе. Прийми її, будь ласка!

— Ой! — тільки й сказала тихо Оленка.

І треба було бачити, якою радістю спалахнули Оленчині оченята, як схопила вона ляльку Гальку і як притисла її до грудей..

Тепер у дитсадку ніхто не називає Олесика Олексій-Плаксій, а всі кличуть Лесик-Веселесик.

А ляльковий Веселесик, і Залізний Роб, і ведмежа Гришка знайшлися за купою іграшок, під шафою.

Може, хтось думає, що то Олексій їх туди зафутболив? Даремно!

Лесик точно знає, що то вони поснули там, повернувшися після сповненої пригод мандрівки до Жарт-Птиці…

Між іншим, Лесик тепер ніколи не підфутболює іграшок і не товче їх ногами.