Самойлов знизав плечами.
– Розбирайтесь самі, без мене. Усі документи я потім підпишу, – завершив він і вийшов з кімнати.
– Що ви йому сказали? – запитав комісар.
– Сказав, що про ці нові гроші могли знати теж тільки члени групи.
– Їх міг побачити будь-хто із співробітників готеля, – припустив комісар.
– Ну, цього я йому не сказав, – розсміявся Дронго, – мені просто хотілося поставити його на місце. А ви не переживайте так, комісаре. Ми можемо все перевірити вже прямо зараз. Треба допитати водія, котрий відвозив Молчанова до Стамбула. І покоївок, котрі вчора працювали в цьому номері. Хоча одна з них точно поза підозрою. Та, котра закричала, знайшовши труп. Ще міг бути хтось із допоміжних служб готеля, наприклад, із хімчистки. І посильний з ресторана. Це не так багато, і ми можемо досить швидко перевірити.
– Мені б вашу енергію, – сумно сказав комісар, – мені здається, що я вже видихся. І тепер мене змушують бігти після фінішу.
– Головне, що ви ще в хорошій формі, комісаре, – підбадьорив його Дронго. Давайте все таки допитаємо чоловіка цієї дівиці. Вірніше, жениха. Чесно кажучи, мені вона дуже не сподобалася. І другу даму, котра була з нею. Вони єдині, кого ми поки що не допитали.
– Хай покличуть Олега Молчанова і подругу брата убитого, – розпорядився комісар, і, коли помічник вийшов, тихо сказав: – Мені дзвонили зі Стамбула. Якщо я не знайду сьогодні вбивцю, то завтра будуть дзвонити вже із Анкари. А післязавтра мене просто викинуть із поліції.
– Сподіваюсь, до цього справа не дійде, – заспокоїв його Дронго.
До кімнати зайшли помічник комісара і Олег Молчанов.
Глава 11
– Доброго ранку, – втомлено привітався комісар, – проходьте і сідайте.
Олег Молчанов явився вдягнений у строгий сірий костюм. На ньому була дуже дорога краватка від Валентіно. Дронго знову звернув увагу на оправу його окулярів, що тягла на кілька сотень доларів. Вочевидь, справи у фірмі йшли зовсім непогано, якщо фінансовий директор міг дозволити собі подібні витрати.
– Ви фінансовий директор компанії, котрою керував убитий Віктор Кошелев? – уточнив комісар.
– Так, – спокійно сказав Молчанов. Він сидів розкуто, спокійно, ніби на звиклій діловій нараді.
"Як він управляється з такою жінкою, як Кіра? – подумав Дронго. – Вони ж зовсім різні люди. Він спокійний, зосереджений, вдумливий, а вона емоційна, різка, пряма. Може, єдність протилежностей і є умова ідеального шлюбу?"
– Ви можете назвати оборот своєї фірми? – запитав комісар. – Якщо це, звісно, не секрет.
– Біля двадцяти мільйонів доларів на рік, – відповів Молчанов.
Комісар і Дронго переглянулися.
– І хто тепер буде очолювати таку фірму? – поцікавився комісар.
– Не знаю, – зізнався Молчанов, – в принципі, у нас контрольним пакетом акцій володів Віктор. Тепер, після його смерті, вони, мабуть, перейдуть до його сина.
– Він має сина? – запитав Дронго, навіть, не переклавши відповідь Молчанова.
– Так. Віктор розлучився з дружиною два роки тому. Хоча сина любив. Але ще більше любив свою свободу.
Дронго переклав усе комісару.
– А його брат? – запитав Фікрет Явуз.
– Він володів кількома процентами, – відмахнувся Молчанов, – Віктор ніколи серйозно не розраховував на свого брата, тверезо оцінюючи його здібності. Він ввів посаду віце-президента по зв'язках з громадськістю і призначив туди Юрія, котрий нічого не робив, а просто отримував зарплату.
– Отже, після смерті Віктора його молодший брат не зможе стати президентом фірми? – уточнив комісар.
– Що? Хто вам це сказав? – засміявся Олег. – Мабуть, він сам. Так він же формений кретин! Хіба він може стати президентом?! Ні, він ні при яких обставинах, ніколи не стане президентом.
– А ваш компаньйон Рауф?
– Він всього-навсього компаньйон, – пояснив Молчанов, – він не має до нашої фірми прямого відношення.
– Виходить, що місце президента можете зайняти ви? – підбив підсумок комісар.
– Чому виходить? – здивувався Олег. – Якщо нічого не станеться, то я і буду президентом. Це ж і так ясно. Я думаю, зібрання акціонерів обов'язково висуне саме мене.
– Ви смілива людина, – зауважив Дронго. – Не боїтеся, що вас звинуватять у вбивстві Кошелева.
– Ні, не боюсь. У мене є абсолютне алібі. Після вечері ми відразу всі разом пішли купатися, і я був весь час у басейні, поки не пролунав крик.
– Ви купалися спочатку у відкритому басейні, а потім перейшли до закритого, – уточнив Дронго.
Олег зняв окуляри, щоб протерти скельця. По тому, як він заморгав, було видно, що він дуже короткозорий і тільки в окулярах почувається впевнено.
– Правда, – промовив він, – а звідки ви знаєте?
– Я сидів у цей час на балконі, – пояснив Дронго, – моя вілла знаходиться якраз поряд з відкритим басейном.
– Дивно, – здивувався Молчанов, – а я вас там не бачив.
– Ви привезли вчора гроші? – запитав комісар, і Молчанов перший раз збентежився.
– Звідки ви знаєте про гроші? – у свою чергу запитав він.
– Нам розповіла ваша майбутня дружина, – пояснив не без деякої зловтіхи Дронго.
Олег знову усміхнувся.
– Вона сказала, що збирається бути моєю дружиною? – запитав він і, не дожидаючись відповіді, завершив: – жінки завжди такі язикаті.
– Ви підтверджуєте, що привезли вчора гроші?
– Так, звісно, підтверджую. Двадцять тисяч фунтів стерлінгів.
– На якій машині ви туди їздили?
– Ми взяли два автомобілі напрокат. Вони стоять на стоянці курорта, – пояснив Молчанов.
– Окрім вас, хто-небудь знав про ці гроші?
– Мабуть, усі знали. Ми не робили з цього особливої таємниці, – знову поправив окуляри Молчанов.
– Тим не менше уточніть, кому ви ще говорили про ці гроші?
– Кірі говорив. Думаю, знала про них і Юля. Ще мав би знати Юра. Віктор збирався летіти в Англію у справах, а Юра з дівчатами повинен був повертатися прямо звідси до Москви.
– А Рауф чи Інна знали про гроші?
– Може, знали, а може, не знали. Так ви що, думаєте, через них Вітьку вбили? – здивувався Молчанов. – Та це ж для нього були не гроші, так просто, на сємки. Він Інні міг подарувати один браслет на таку суму. А Рауф багата людина. Навіщо йому через таку суму Віктора вбивати? Та ні, це все несерйозно.
– Хто, на вашу думку, міг бути заінтересований у смерті Кошелева?