Неважко уявити той біль, яким сповнювалась душа Блада. Він порівнював себе з собакою, який випустив із пащі кістку, щоб погнатися за її тінню.
Блад шукав утіхи на сторінці розкритої книги: Люби не те, що хочеться любити, А те, що можеш, те, чим володієш...
Та й Горацій не втішив капітана Блада.
Його сумні думки перервав глухий удар шлюпки об червоний борт "Арабелли". Шлюпка підійшла непомітно. Почувся чийсь хрипкий голос, а за хвилину чи дві пролунав пронизливий свисток боцмана.
Блад підвівся з кушетки,— високий, енергійний і елегантний у багряночервоному, розшитому золотими галунами мундирі королівського флоту. Засунувши тоненький томик у кишеню, Блад підійшов до різьблених поручнів на квартердеку якраз тоді, коли по трапу до нього піднімався Джеремі Пітт.
— Записка від губернатора,— коротко сказав шкіпер, простягаючи капітанові складений аркуш паперу. [206]
Блад зламав печатку й почав читати. А Пітт у просторій сорочці і бриджах, спершись на поручні, тим часом стежив за ним. На чесному відкритому обличчі юнака легко можна було прочитати щиру занепокоєність і тривогу.
Прочитавши записку, Блад розсміявся, але, презирливо скривившись, одразу замовк.
— Який безапеляційний виклик,— сказав він, передаючи записку своєму другові.
Молодий шкіпер пробіг очима поданий папірець і замислився, поскубуючи свою золотисту борідку.
— Ти, звичайно, не поїдеш?! — у голосі його звучало і запитання і ствердження.
— А чому б ні? Хіба я не буваю щодня у форті?..
— Це так, але ж він хоче вести розмову про нашого старого вовка. Він може використати цю історію, щоб пом-ститися тобі. Ти ж знаєш, Пітер, що тільки присутність лорда Джуліана не дозволяє Бішопу розправитися з тобою. І якщо він зможе довести...
— Ну й що з того, що він може довести? — байдуже перебив його Блад.— Хіба на березі мені загрожуватиме більша небезпека, ніж тут, коли в нас залишилося якихось п'ятдесят чоловік, та й ті байдужі до всього пройдисвіти, які з однаковим успіхом служитимуть і королю й мені? Джеремі, любий, клянусь богом, що "Арабелла" в полоні, під охороною форту і ось цієї ескадри. Не забувай про це.
Піт стиснув кулаки.
— То чому ж ти тоді дозволив Волверстону й іншим піти звідси?! — вигукнув він з болем у голосі.— Тобі слід було^б передбачити небезпеку!
— Ну, скажи, Джеремі, як я міг стримати їх? Ми ж так домовлялись. А потім, чим вони змогли б допомогти мені, якби навіть і залишилися тут?
Пітт нічого не відповів, і Блад додав:
— Бачу, що ти й сам це розумієш. То я піду візьму капелюха, тростину, шпагу і поїду на берег. Накажи приготувати шлюпку.
— Ти віддаєш себе в руки Бішопа! — застеріг його
Пітт.
— Це ще подивимось! Йому не вдасться взяти мене так легко, як він собі уявляє. Я ще можу кусатися! — І, засміявшись, Блад попрямував до своєї каюти.
На цей сміх Джеремі Пітт відповів прокляттями. Якусь мить він нерішуче потупцював на місці, потім неохоче спустився по трапу, щоб розпорядитись відносно шлюпки. [207]
— Якщо з тобою що-небудь трапиться, Пітер,— сказав він, коли Блад спускався з борту корабля,— то хай стережеться полковник Бішоп. Можливо, що ці п'ятдесят хлопців зараз, як ти кажеш, і байдужі, але хай я лусну, якщо вони будуть байдужими, помітивши зраду.
— Та що зі мною може трапитись, Джеремі? Не хвилюйся! Обіцяю тобі, що повернуся на обід.
І Блад спустився в шлюпку, яка чекала на нього. Проте хоч він і сміявся, а добре знав, що Пітт має рацію: сходячи цього разу на берег, він наражається на велику небезпеку. І, можливо, саме тому, ступивши на вузький мол біля невисокої стіни форту, з амбразур якої стирчали зловісні жерла важких гармат, він наказав гребцям чекати його тут. Може статися що йому доведеться спішно повертатися на корабель.
Не кваплячись, він обійшов зубчасту стіну і пройшов через великі ворота у внутрішній двір. Там тинялося чоловік шість солдатів, а в затінку муру поволі походжав комендант форту майор Меллерд. Забачивши капітана Блада, він зразу ж зупинився і віддав йому честь, як і належало за статутом, але його щетинисті вуса настовбурчились і під ними промайнула зловісна посмішка.
Та увагу Пітера Блада привернуло зовсім інше. Праворуч від нього розкинувся великий сад, у глибині якого білів будинок — резиденція губернатора. На головній алеї поміж пальмами та сандаловими деревами він помітив самотню міс Бішоп. Мимоволі прискорюючи ходу, Блад перейшов подвір'я і порівнявся з Арабеллою.
— Доброго ранку, міс! — привітався він, знімаючи капелюх, і додав з ноткою легкого докору: — Як це немилосердно, змушувати мене ганятися за вами в таку спеку!
— А чому ж ви в такому разі ганяєтеся? — байдуже відповіла дівчина, надзвичайно приваблива у своєму білому вбранні.— Я поспішаю,— сухо додала вона.— Прошу пробачити мене, але я не можу приділити вам часу.
— Ви, здається, не поспішали, поки я не підійшов до вас,— спробував жартівливо заперечити Блад, та хоч його тонкі губи й посміхалися, у блакитних очах промайнув якийсь незвично суворий вираз.
— Якщо ви це помітили, сер, то мене дивує ваша настирливість.
Це був виклик, а Блад ніколи не ухилявся від поєдинку.
— Слово честі, ви могли дати хоч яке-небудь пояснення,— зауважив він.— Адже тільки заради вас я натягнув [208] цей королівський мундир. Та, може, вам неприємно, що його носить розбійник і пірат.
Арабелла знизала плечима і одвернулася з почуттям образи й каяття. Однак, боячись виявити своє каяття, прикрилася образою.
— Я роблю все, що в моїх силах...
— Тобто час від часу займаєтеся милосердям?..— І Блад знову спробував посміхнутися.— Бог свідок, я вдячний вам і за це. Може, це самовпевненість, але я ніколи не забуду, що в часи, коли я був тільки рабом на плантаціях вашого дядечка на Барбадосі, ви ставилися до мене з більшою прихильністю.
— Це вірно. Але й ви в ті дні мали більше підстав розраховувати на цю прихильність. Тоді ви були просто нещасною людиною.
— А ким же ви назвете мене тепер?
— Тільки не нещасним. Про ваше велике щастя на морях складалися легенди. Та є чутки про ваші успіхи і в інших справах.
Останні слова вихопилися в неї якось необдумано. Арабелла мала на увазі мадмуазель д'Ожерон і, якби змогла, одразу б узяла свої слова назад. Але вони пройшли повз увагу Пітера Блада: він не зрозумів натяку.